Номер провадження: 33/813/1918/25
Номер справи місцевого суду: 504/1421/25
Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.
Доповідач Карташов О. Ю.
13.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Струць Тетяни Ігорівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвоката Струць Тетяни Ігорівни яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, до Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 931941 від 24.06.2025, складеного інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 4 ОРУП № 2ГУНП в Одеській області Дуденковим А.А., вбачається, що 24.03.2025 о 10:45 год. за адресою: Одеська область, с. Нові Біляри, а/д М-28, 34 км, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Nissan Juke, н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття на місці зупинки газоаналізатору «Alcotest Drager 6810» або проходження мед. огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння водійка ОСОБА_1 відмовилась в присутності двох свідків. Від керування водійка ОСОБА_1 була відсторонена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, адвокат Струць Т.І. діючи в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вмотивовано тим, що першочергово апеляційну скаргу було подано в строк, але Постановою Одеського апеляційного суду через відсутність в матеріалах справи витягу з договору про надання правової допомоги її було повернуто. Після отримання постанови про повернення апеляційної скарги, усунувши підстави повернення, одразу було подано повторну апеляційну скаргу. Враховуючи вищевикладене, захисник просить поновити строк, а також зазначає, що надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє учасників справи у доступі до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Струць Т.І. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувану постанову від 07.08.2025 року скасувати, а провадження по справі № 504/1421/25 закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що при накладенні адміністративного стягнення суд 1-інстанції не враховував характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини. Так, судом не враховано та в матеріалах справи не вказано жодної причини зупинки і немає взагалі жодного документального підтвердження правомірності такої зупинки, а тому всі подальші вимоги поліції до особи, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, особа виконувати не зобов'язана, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник зауважує, що суддя першої інстанції в постанові, щодо підстав зупинки посилається на п. 1, 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти т/з, ураховуючи дію в країні воєнного стану.", однак на думку захисника в даній статті не вказано про право безпідставно зупиняти транспортні засоби та перевіряти документи навіть під час воєнного стану. Крім того, навіть якщо це було в рамках превентивних заходів, то працівники поліції порушили ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про національну поліцію" - "Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи." - цього ж не було зроблено.
Також, в скарзі зазначається, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення особи від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Крім того, такі дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.
Підсумовуючи викладене в скарзі, з посиланням на рішення Європейський суд з прав людини та ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, а недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку представника ОСОБА_1 адвоката Струць Т.І., яка приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, і яка просила поновити строк на апеляційне оскарження, підтримала доводи апеляційної скарги, просили її також задовольнити з наведених у ній мотивів, а провадження закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, суд приходить до наступного висновку.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За загальним правилом статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року захисником ОСОБА_1 адвокатом Струць Т.І. було подано через систему «Електронний суд» 10 серпня 2025 року, у межах строку на апеляційне оскарження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, оскільки на підтвердження своїх повноважень адвокат до ордера не надала витяг з договору про надання правової допомоги.
Повернення апеляційної скарги не позбавило апелянта права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому частиною 3 статті 294 КУпАП.
Усунувши вказаний недолік, захисник Струць Т.І. повторно через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу 26 серпня 2025 року.
Враховуючи викладене, строк на апеляційне оскарження постанови Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року підлягає поновленню.
Також, апеляційний суд вважає, за потрібним зауважити, щодо позиції захисника, про те, що надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє учасників справи у доступі до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Така позиція захисту ґрунтується на неправильному тлумаченні процесуальних норм, оскільки вимоги закону щодо форми та змісту апеляційної скарги, а також питання дотримання процесуальних строків перевіряються судом саме на момент фактичного надходження належним чином оформленої апеляційної скарги. Саме лише факт первинного звернення у межах строку без додержання вимог, передбачених процесуальним законом, не свідчить про своєчасність подання апеляційної скарги та не звільняє заявника від обов'язку усунути виявлені недоліки у встановлений законом строк та звернутися повторно з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Даних вимог закону при винесенні постанови районним судом дотримано.
Частина 1 ст. 130 КУПАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Виконання даного пункту ПДР України є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надані та судом досліджені в ході судового розгляду справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №931941 від 24.06.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.03.2025; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 24.03.2025; відеозапис, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, з якого вбачається, що водію автомобіля, який стоїть на території стаціонарного блокпосту, ОСОБА_1 працівником поліції було повідомлено про виявлення у неї такої ознаки сп'яніння як запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 поводячи себе дуже агресивно та зневажливо, на зауваження не реагувала. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого вона відмовилась, пояснюючи, що дуже поспішає та їй необхідно їхати далі. Після чого, ОСОБА_1 було повідомлено, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і наслідки вона розуміє, на що вона відповіла «пишіть» та повідомила, що вже оскаржувала не один, просила закінчити цю репетицію, вона це все вже проходила. Також, ОСОБА_1 пропонувала співробітникам поліції хабар за те, щоб вона поїхала далі. Після залучення свідків, ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого вона знову відмовилася. Крім того, рух її автомобіля на блокпосту було обмежено із застосуванням спеціальних пристроїв.
Досліджені апеляційним судом матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказує на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції, ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки свідомої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року в порушенні нею вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності підстав для зупинки та порушення працівниками поліції ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію», є такими, що не впливають на вчинення ним адміністративного правопорушення та доведеності вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі проїзду транспортних засобів через блокпости.
Таким чином, зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 на стаціонарному блокпості не може свідчити про неправомірність та безпідставність такої зупинки працівниками поліції, оскільки такі дії викликані законною перевіркою документів, обґрунтованою воєнним станом на території України, а надані пояснення та заперечення з цього приводу суд розцінює як обрану стороною захисту позицію з метою уникнення винною особою покарання за вчинення адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Посилання на висновок Верховного Суду викладені у адміністративній справі № 686/11314/17 судом не береться до уваги, оскільки вказана позиція не є релевантною до обставин цієї справи. Так, справа № 686/11314/17 розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП. У справі, що переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.
Доводи, щодо відсутності відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування, є безпідставними, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про заборону подальшого руху за кермом автомобіля, крім того в протоколі зазначено, що остання була відсторонена від керування.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити адвокату Струць Тетяні Ігорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Струць Тетяні Ігорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов