14.10.25
22-ц/812/1370/25
Справа №485/897/25
Провадження № 22-ц/812/1370/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»
на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Соловйовим О.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога -Плюс" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати
У травні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» ( далі - ТОВ «Ютс-Агропродукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" (далі - ТОВ "Перемога-Плюс") про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову представник позивача зазначала, що 10 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» укладено договір оренди землі, за яким позивачем передано вказаному товариству в оренду строком на 15 років земельну ділянку із кадастровим номером 4825783700:01:000:0085 загальною площею 5,54 га, розташовану в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В подальшому, 28 липня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду № 3500021 до Договору оренди землі від 10 травня 2012 року. Згідно вказаної додаткової угоди зі згоди орендодавця орендар ТОВ «Райз-Південь» передає, а новий орендар - ТОВ «Ютс-Агропродукт» приймає на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, предметом якого є земельна ділянка, а пунктом 4 додаткової угоди сторони домовились викласти Договір оренди в іншій редакції.
Також між сторонами підписано трьохсторонній акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) до договору оренди землі від 10 травня 2012 року.
07 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ютс-Агропродукт» укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 10 травня 2012 року, відповідно до умов якої викладено договір оренди у новій редакції.
Так, строк дії договору оренди до 31 грудня 2031 року (п.3.1), нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 145 904,81 грн.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 15,38% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22 440,16 грн орендна плата вноситься орендарем у строк до 31 грудня.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, позивач просив розірвати договір оренди від 10 травня 2012 року та стягнути з ТОВ «Ютс-Агропродукт» на його користь орендну плату за 2022-2024 роки у розмірі 51 836,76 грн та судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.
16 червня 2025 року ТОВ «Ютс-Агропродукт» подало зустрічну позовну заяву.
В обґрунтування зустрічного позову зазначало, що земельна ділянка кадастровий номер 4825783700:01:000:0085, яка розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює її використання за призначенням відповідно до умов договору оренди.
Просило зобов'язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку з кадастровим номером 4825783700:01:000:0085 у придатний для використання стан шляхом надання до неї доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року у прийнятті зустрічного позову ТОВ "ЮТС - Агропродукт" до ОСОБА_1 про зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан - відмовлено.
Зустрічну позовну заяву повернуто ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.
Поновлено ТОВ "ЮТС - АГРОПРОДУКТ" строк на подання відзиву на позовну заяву.
Прийнято відзив ТОВ "ЮТС - АГРОПРОДУКТ" на позовну заяву.
Клопотання представника позивача, адвоката Третьяк Г.О. про залучення співвідповідача - задоволено.
Залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Третьяк Г.О., до ТОВ "ЮТС - Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, в якості співвідповідача ТОВ "Перемога-Плюс"
Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ютс-Агропродукт", ТОВ "Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Ухвала суду, в частині відмови у задоволенні клопотання про прийняття зустрічного позову, мотивована тим, що розгляд первісного позову не є взаємопов'язаним з розглядом зустрічного позову, задоволення вимог зустрічного позову не виключить підстав первісного позову, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе до затягування вирішення спору.
Не погодившись з ухвалою суду в частині відмови в прийнятті зустрічного позову та його поверненні ТОВ «Ютс-Агропродукт» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати в оскаржуваній частині та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позов та зустрічний позов не є взаємопов'язаними. Первісний позов стосується розірвання договору оренди землі. Зустрічний позов ТОВ «ЮТС-Агропродукт» полягає у зобов'язанні ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом надання доступу до земельної ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
На думку ТОВ «Ютс-Агропродукт», позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному стані через її замінування, позбавляє орендаря можливості використовувати її за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років.
Встановлення обставин не використання майна з вини орендодавця повністю виключає можливість задоволення первісного позову і також стосується перевірки обґрунтованості підстав первісного позову щодо нарахування орендної плати.
Натомість суд фактично до розгляду зустрічного позову по суті і встановлення відповідних обставин невиконання договірних обов'язків орендодавцем, вирішив питання про необґрунтованість позову на стадії його прийняття чим порушив принципи рівності і об'єктивності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Третяк Г.О., просив апеляційну скаргу залишити без змін, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Тобто, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред'явленого позову шляхом подання зустрічного позову.
Відповідно до частини 2 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.
Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Таким чином, зі змісту статті 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
У пункті 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі №914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Зі змісту первісного позову ОСОБА_1 вбачається, що предметом доказування є встановлення істотних порушень відповідачем умов договору оренди та наявність підстав для його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати.
Предметом доказування зустрічної позовної заяви - є стан земельної ділянки із кадастровим номером 4825783700:01:000:0085 площею 5,54 га, що розташована в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка на думку позивача за зустрічною позовною заявою, перебуває у стані непридатному для використання за цільовим призначенням. Задоволення зустрічних позовних вимог, стосуються покладення зобов'язань на власника земельної ділянки здійснити певні дії на майбутнє.
Отже вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тобто не є однорідними та взаємопов'язаними, що вірно констатував суд першої інстанції.
Посилання ТОВ «Ютс-Агропродукт», на те, що позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання Орендодавцем умов договору, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному стані через її замінування, позбавляє орендаря можливості використовувати її за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде досягати мети доцільності для оперативного і правильного вирішення спорів
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність прийняття зустрічної позовної заяви та повернення зустрічного позову ТОВ «Ютс-Агропродукт», оскільки об'єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст позовних вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
Аргументи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не зазначення в ухвалі суду про порядок та строк оскарження не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367,368, 375,381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» залишити без задоволення, ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.