13.10.25
22-ц/812/1672/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 484/2047/25 Головуюча суду першої інстанції Маржина Т.В.
Провадження номер 22-ц/812/1672/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Миколаїв справа № 484/2047/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Чистою В.В.,
без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Маржиної Т.В., повний текст якого складено в той же день, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі,
установив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сотську С.О. звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», Товариство) про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 , як власник земельної частки (паю), площею 4, 78 умовних кадастрових гектарів, уклала договір оренди земельної частки (паю) з ТОВ Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років.
Даний договір зареєстровано 02 березня 2010 року за № 70 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельний часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді.
Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 в натурі було виділено земельну частку (пай), площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1448; площею 0,2299 га кадастровий номер 4825481800:01:000:1448; площею 1,3184 на, кадастровий номер 4825481800:01:000:1458; площею 2,7740, кадастровий номер 4825481800:01:000:1425, які перебувають у користуванні відповідача.
Позивачка наголошувала, що їй орендна плата не була виплачена за 2020-2022, 2024 роки, що свідчить про систематичну невиплату орендної плати.
Посилаючись на зазначене, позивачка просила розірвати укладений між нею та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року.
Від представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, вимоги якого є необґрунтованими.
Відзив мотивований тим, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. Так листом №609/юр від 08 листопада 2021 року попросило позивача надати ІВАN номер (UА….) для перерахування орендної плати, заповнивши належним чином відповідну заяву, що додавалася до вказаного листа. При цьому у даному листі було зазначено про інший спосіб отримання орендної плати та залишено контактний номер телефону спеціаліста товариства. Сплата позивачу орендної плати за 2020 рік було здійснено уповноваженому представнику позивача за доданою платіжною інструкцією. У 2022 році Товариство здійснювало публікацію у засобах масової інформації «Прибузький вісник».
З огляду на викладене відповідач зазначав, що відсутні підстави вважати, що товариством були порушені зобов'язання за укладеним договором.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Розірвано договір оренди земельної частки (паю), укладений 28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований 02 березня 2010 року в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 70.
Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суд умотивовував тим, що орендна плата за 2020-2022 роки та 2024 рік не була виплачена вчасно згідно погоджених умов договору. Орендна плата за 2021, 2022 та 2023 роки була виплачена відповідачем лише 27 грудня 2023 року, тобто відповідач виплачував позивачу орендну плату з порушенням умов договору, а саме строків сплати орендної плати, чим допустив систематичну несплату.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що виплата орендної плати відповідачем за 2020-2022 роки та 2024 рік відбулася фактично з пропуском строку, обумовленого договором. При цьому, орендар не погоджував з орендодавцем перенесення терміну виплати орендної плати за цей період.
Матеріали справи не містять даних про умисне ухилення позивача від отримання орендної плати та вчинення будь-яких дій з боку відповідача для належного виконання ним обов'язку щодо сплати орендної плати.
Отже, судом на підставі наявних доказів встановлено систематичне (більше ніж два рази) порушення ТОВ «Агрофірма Корнацьких» невиплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє сторону договору можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору оренди земельної частки (паю) щодо виплати орендної плати позивачці є помилковим. Так, укладеним сторонами договором оренди землі передбачена виплата орендної плати готівкою через касу орендаря або за місцем проживання орендодавців, у тому числі позивача. Відповідно до пункту 5 договору оренди зазначена адреса позивача с. Кам'яна Балка Первомайського району Миколаївської області. Натомість, зі змісту копії паспорту громадянина України позивача, а також даних про місце проживання, які зазначені позивачем у позові, свідчать, що з 24 жовтня 2003 року зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 . Інформація про виконання позивачем обов'язку з повідомлення орендаря про зміну свого місця проживання у матеріалах справи відсутня. Відтак, товариство, як боржник не мав належної можливості виконати належним чином свій обов'язок за договором оренди, у зв'язку з ухиленням позивача, як кредитора, від повідомлення апелянта, як боржника, про зміну місця проживання.
Натомість відповідачем вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. Зокрема за місцем проживання позивача було надіслано листа № 609/юр від 08 листопада 2021 року у якому товариство попросило позивача надати ІВАN номер (UА….) для перерахування орендної плати, заповнивши належним чином відповідну заяву, що додавалася до вказаного листа. При цьому у даному листі було зазначено про інший спосіб отримання орендної плати та залишено контактний номер телефону спеціаліста товариства.
Сплата позивачу орендної плати за 2020 рік було здійснено уповноваженому представнику позивача за доданою платіжною інструкцією. Також, у 2022 році Товариство здійснювало публікацію у засобах масової інформації «Прибузький вісник».
Відповідач зазначав те, що наведене підтверджує вжиття ним заходів щодо сплати орендної плати позивачу.
Натомість позивачем було проігноровано пропозицію апелянта, що свідчить про ухилення останнього від прийняття від відповідача належного виконання зобов'язання по договору оренди земельної частки (паю) та зловживання судовим захистом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Сотська С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відзив мотивований тим, що висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону. Так, відповідачем не доведено, що Товариство намагалось виплатити орендну плату позивачці за 2020-2023 роки у передбачений договором термін, а сам по собі лист від 08 листопада 2021 року також не підтверджує таке, оскільки відсутні докази, що саме такий лист направлявся позивачці. Щодо повідомлення у газеті, то такі заходи не передбачені договором.
До суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися.
Зважаючи на вимоги частин 6, 8 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з'явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяву представника відповідача в апеляційній скарзі про розгляд справи у відсутність представника товариства.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини 1 статті 2 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що 28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди земельної частки (паю), за умовами якого останнє отримало в користування на 50 років з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2059 року земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів вартістю 40392,33 грн, яка розміщена в межах земельної ділянки, закріпленої кадастровим планом земельних часток (паїв) та зобов'язалось сплачувати орендодавцю не пізніше як до 26 грудня орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки об'єкта оренди, що в грошовому вигляді складає 1211,77 грн.
Даний договір було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам'янобалківській сільській раді за № 70 від 02 березня 2010 року (а.с.6).
В подальшому позивачка реалізувала своє право на виділення земельної частки (паю) в натурі, виділивши земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1448 площею 0,0171 га, 4825481800:01:000:1425, площею 2,7740 га, 4825481800:01:000:1458 площею 1,3184 га, 4825481800:01:000:1445, площею 0,2299 га, а всього 4,78 га (а.с.7-10).
З нотаріально посвідченої довіреності від 26 серпня 2003 року (а.с.31) вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися належною їй на підставі сертифікату серії МК № 0183907 земельною часткою (паєм), у тому числі отримувати гроші та майно по укладеним договорам.
Наразі, зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі вищезгаданого договору оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року.
08 листопада 2021 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надсилало позивачу листа за адресою, вказаною у договорі оренди (с. Камяна Балка Первомайського району, Миколаївська область), з вимогою про отримання нарахованої орендної плати за 2020 рік. У листі було роз'яснено можливість надіслання позивачу орендної плати на його банківський рахунок (а.с.29).
Інформація з АТ «Укрпошта» про вручення (невручення) цього листа позивачу відсутня.
У 2022 році ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало публікацію в місцевій загальнополітичній газеті Первомайського району Миколаївської області «Прибузький Вісник» (випуск №45 (14321) від 04 листопада 2022 року) про виплату з 26 жовтня 2022 року орендодавцям орендної плати за 2022 рік (а.с.34-35).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 25 лютого 2025 року (а.с.15-16) вбачається, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» за надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис нарахувало позивачу у грудні 2023 року - 4 384 грн 22 коп., виплатило 13 152 грн 67 коп. Інформація надана за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2024 року.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 09 квітня 2025 року (а.с.13) вбачається, що за період з січня 2024 року по грудень 2024 року нарахування позивачу орендної плати від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» відсутні.
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 28 лютого 2025 року на банківський рахунок ОСОБА_1 27 грудня 2023 року від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшла орендна плата за 2021 рік в сумі у валюті операції 3 529 грн 30 коп., за 2022 рік в сумі у валюті операції 3 529 грн 30 коп. та за 2023 рік в сумі у валюті операції 3 529 грн 30 коп. (а.с.17).
Крім того, на підтвердження розрахунку з позивачем, відповідач надав суду платіжну інструкцію № 642 від 07 лютого 2022 року, з якої вбачається, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» перерахувало представнику позивача за довіреністю - Корнацькому В.О. кошти по сплаті орендної плати за 2020 рік в сумі 3 916 грн 10 коп. (а.с.33).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Стаття 15 вказаного Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, регламентує, що, серед іншого, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтями 627,629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті 545 ЦК України, яка визначає умови підтвердження виконання зобов'язання, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Норми статті 537 ЦК України регламентують, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі №479/210/21 зазначено, що: «Верховний Суд звертає увагу на те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, при укладенні якого орендодавець розраховує на отримання орендних платежів. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2019 роки, відтак, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати. При цьому відповідач ці доводи не спростував, а, навпаки, пояснив, що орендну плату не платив, оскільки не знав, хто є спадкоємцем померлої. Разом з тим ці кошти і на депозит нотаріуса не були внесені».
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не виплачувало ОСОБА_1 у 2020 - 2022 роках своєчасно та систематично орендну плату за земельну ділянку, а за 2024 рік не виплатило взагалі, на підставі укладеного між ними договору про оренду земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням товариством його умов.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України.
Відповідач визнав факт несвоєчасної виплати орендної плати за вказаний період, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі виникла виключно з вини позивача ОСОБА_1 , оскільки позивачка не повідомила та не надала будь-яких відомостей про зміну місця реєстрації, які б надали можливість зв'язатися з нею або перерахувати кошти на банківський рахунок позивача. На підтвердження такого ухилення відповідач надав до суду першої інстанції лист надісланий ТОВ «Агрофірма Корнацьких» через засоби поштового зв'язку на адресу позивача 08 листопада 2021 року, де просило Краєвську Т.А. надати ІВАN номер (UА….) для перерахування орендної плати за 2020 рік, заповнивши належним чином відповідну заяву, що додавалася до вказаного листа.
З відповіді на запит апеляційного суду №1864082 від 07 жовтня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру убачається, що ОСОБА_1 зареєстрована з 19 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у справі, яка переглядається, встановлено, що з моменту укладення договору оренди від 28 грудня 2009 року, а саме з 01 січня 2010 року та до 2020 року відповідач виконував свій обов'язок щодо сплати позивачу орендної плати, не дивлячись на зміну місця реєстрації позивача.
За такого, суд першої інстанції надав правильну оцінки зазначеному письмовому доказу, оскільки обставини направлення такого листа на адресу відповідача не звільняють орендаря від виконання обов'язку щодо сплати орендної плати за періоди 2020-2022, 2024 років. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на те, що сторонами у договорі від 28 грудня 2009 року не визначено порядку виплати орендної плати, протягом тривалого часу користування земельною ділянкою (з 2009 року), відповідачем не було запропоновано позивачу укладення додаткової письмової угоди щодо визначення сторонами порядку виплати орендної плати у строки, визначені договором від 28 грудня 2009 року, отже відповідач, укладаючи договір, визначив для себе порядок сплати орендної плати та до 2020 року належним чином виконував умови договору.
Розміщення відповідачем оголошення в газеті про виплату ним орендної плати необмеженому колу осіб не є належним намаганням виплати орендної плати, оскільки ним не доведено, що позивач погоджувався на такий спосіб сповіщення.
Отже, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про його наміри виконати свій обов'язок щодо своєчасної виплати орендної плати за спірний період.
Доказів того, що позивачка відмовлялась прийняти належне виконання за договором оренди матеріали справи не містять.
За таких обставин, а саме доведеності факту систематичного порушення зобов'язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті відповідачем орендної плати більш ніж за два роки у строк, передбачений договором оренди землі, а також враховуючи відсутність прострочення кредитора, наявні підстави для розірвання спірного договору.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду скаржником не надано.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 14 жовтня 2025 року.