14.10.25
22-ц/812/1842/25
14 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа №467/317/25
провадження №22-ц/812/1842/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Догарєвої І. О. у приміщенні суду у селищі Арбузинка Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 72 625,00 грн майнової шкоди та 50 000,00 грн моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позиція відповідача
Під час розгляду справи ОСОБА_2 подав до суду через свого представника заяву про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він проходить військову службу у Збройних Силах України.
Позиція позивача щодо зупинення провадження у справі
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Уколов М. І. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що хоча відповідач і служить в ЗСУ, однак періодично буває за місцем проживання і може примати участь у судових засіданнях. До участі у бойових діях згідно з наданими довідками він був залучений до травня 2025 року. Про участь у бойових діях на теперішній час відомості не надані.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2025 року зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України , що переведені на воєнний стан.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Наданими відповідачем доказами підтверджено, що він зарахований до складу Збройних Сил України, на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та у складі цієї військової частини безпосередньо приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України поза межами дислокації військової частини.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з ухвалою суду про зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 зазначала, що відсутність відповідача не є обставиною, яка створює об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити певні обставини, які є предметом судового розгляду. Крім того, у відповідача є представник - адвокат Сорочан В. О., який може представляти його інтереси в суді.
На думку позивача, відповідач та його представник намагаються затягнути розгляд справи. Вони жодного разу не з'явилися у судові засідання та не надали відзив на позовну заяву.
Фактичні обставини справи
Згідно з довідкою від 20 березня 2025 року №792 (форма 5) старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки від 23 червня 2025 року № 0666/118/4790 старший солдат ОСОБА_2 з 05 квітня 2022 року бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. У довідці вказано, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі - Закон №1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини другої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що солдат ОСОБА_2 на час розгляду справи проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан та приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки підстави зупинення провадження у справі доведені вищезазначеними доказами, які були досліджені судом.
Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є необґрунтованими.
Що стосується тверджень позивача про те, що наявна можливість розгляду справи за участі представника відповідача, то вони не ґрунтуються на вимогах законодавства. Стаття 251 ЦПК України, яка має назву «Обов'язок суду зупинити провадження у справі», не містить посилання на те, що суд може не зупиняти провадження у випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. Така норма передбачена у статті 252 ЦПК України, яка має назву «Право суду зупинити провадження у справі».
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог законодавства.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.