Справа № 146/1084/25
Провадження №22-ц/801/2355/2025
Категорія: 43
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.
Доповідач :Ковальчук О. В.
13 жовтня 2025 рокуСправа № 146/1084/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державної судової адміністрації, про скасування постанови та стягнення коштів,
11 вересня 2025 року ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
07 жовтня 2025 року, не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.
У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (зокрема апеляційних скарг), а саме вона зазначає, що «не маючи чим зайнятись, та займаючись марнотратсвтом державних коштів з метою не допустити до розгляду моєї заяви, Тульчинський районний суд почав чинити тиск на мої заяви…».
Наведені вище висловлювання ОСОБА_1 виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є виявом зневаги до суду та судової системи загалом, а тому такі дії скаржника повинні кваліфікуватися як зловживання правом на подання апеляційної скарги.
Крім того, подана апеляційна скарга не відповідає п. 7.2. Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (далі - Стандарт), яким передбачено, що для друкування текстів документів потрібно використовувати гарнітуру Times New Roman та шрифт розміром 12-14 друкарських пунктів. В той час як апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково не читабельною, оскільки її текст надрукований шрифтом, який має значно менший розмір, ніж передбачений Стандартом, а також немає лівих та правих полів відповідних розмірів, а тому після підшиття її до матеріалів справи, фактично зрозуміти зміст скарги буде неможливо.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 1-2, 4 ст. 44 ЦПК України).
Наведений у ч. 2 ст. 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у ч. ч. 3, 4 ст. 44, п. 1 абз. 2 ч. 4 ст. 135, ч. 9 ст. 141, ч. 1 ст. 143, п. 5 ч. 1 ст. 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства», заява № 17101/90, § 65).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій вона демонструє зневажливе ставлення щодо суду першої інстанцій і до судової системи загалом, а також недотримання нею вимог до оформлення документів, що позбавляє суд можливості належним чином дослідити таку апеляційну скаргу, не спрямоване на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28 лютого 2024 року у справі № 128/4411/23, якою повернув касаційну скаргу особи, та зазначив, що подібні висловлювання є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому, враховуючи, що такі дії, поєднані з невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні касаційних скарг, є свідомими та системними.
У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.
Отже, у даній справі позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених ч. 9 ст. 203 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання названих дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 11 вересня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Водночас, апеляційний суд вважає, що з метою запобігання зловживанню в подальшому ОСОБА_1 її процесуальними правами необхідно застосувати до неї заходи процесуального примусу, зокрема стягнути з неї в дохід державного бюджету штраф в межах розміру визначеного ст. 148 ЦПК України, а саме в розмірі 1 000 грн.
Разом з тим, за змістом ст. ст. 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись ст. ст. 44, 143, 148, 259, 260, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду повернути скаржнику.
Застосувати до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 1 000 грн та стягнути з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.
Суддя-доповідач О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
О. Ю. Береговий