Справа № 930/3235/24
Провадження № 22-ц/801/1998/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач:Рибчинський В. П.
13 жовтня 2025 рокуСправа № 930/3235/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Копаничук С.Г.,
розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року до суду звернулося ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.04.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28521 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн строком на 7 днів (до 27.04.2021 року) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на 25.06.2024 року становить 11400,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 9400,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
17.02.2022 між ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" та ТОВ"ФК "КЕШ ТУ ГОУ" було укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022 у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП"" відступило ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", а ТОВ "ФК"КЕШ ТУ ГОУ" набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 28521 від 21.04.2021 року.
На підставі викладеного ТОВ"ФК "КЕШ ТУ ГОУ" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 28521 від 21.04.2021 року в розмірі 11 400 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, 22.04.2002 року, адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ"(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором № 28521 від 21/04.2021 року у сумі 11 400,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9400,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, 22.04.2002 року, адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ"(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, 22.04.2002 року, адреса проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ"(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 21.04.2021 року між ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28521 про надання кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" (а.с. 22).
Згідно умов кредитного договору № 28521 від 21.04.2021, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2 000,00 грн, дата надання кредиту 21.04.2021, який надається в безготівковій формі на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом, строк кредиту 7 днів, до 27.04.2021, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу.
Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства (Розділ І).
Сторони, згідно п. 2.1. договору, домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 Вих. № 4713/05, на платіжну картку НОМЕР_3 21.04.2021 00:08:07 було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн, номер транзакції 31895-28849-09573.
17.02.2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 400,00 грн за договором № 28521 від 21.04.2021.
Вимога ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про виконання зобов'язання за кредитним договором № 28521 від 21.04.2021 року з інформацією про відступлене право, за Вих. № б/н від 22.05.2024, направлялася ОСОБА_1 , яка залишилась без виконання.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 28521, за ОСОБА_1 , станом на 25.06.2024 (включно) рахується заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в розмірі 11 400,00 грн (прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9 400,00 грн).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор виконав свої обов'язки за кредитним договором та надав кредит, проте відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, не здійснював погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 25.06.2024 виникла заборгованість по тілу кредиту та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 9 400,00 грн.
Колегія суддів частково не погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.04.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 28521, у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля KL7934.
Разом з договором про надання фінансового кредиту №28521 від 21.04.2021 відповідачем було підписано, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL7934, Додаток № 1 до договору, в якому міститься Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту та є невід'ємною частиною договору фінансового кредиту
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «ФК «Авіра Груп» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL7934), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 9 400,00 грн простроченої заборгованості по нарахованим та не сплаченим процентам з огляду на таке.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №28521 від 21.04.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , останній отримав кредитні кошти у розмірі 2 000,00 грн.
Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строком на 7 днів, тобто до 27.04.2021.Строк дії договору 7 днів, але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.
Водночас, у Розділі 2 Договору сторони погодили порядок нарахування процентів та сплату заборгованості за Договором.
Так, згідно п. 2.3 Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Крім того, у Розділі 4 Договору сторони визначили відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, зокрема, в п. 4.3 Договору, встановлено, що позичальник у разі порушення зобов'язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Отже, умовами договору чітко визначено строк кредитування та нарахування процентів за користування кредитом (7 днів), а також відповідальність сторін у разі невиконання умов договору (пеня).
Додаткових угод щодо зміни строку кредитування та зміни фіксованої процентної ставки матеріали справи не містять.
Згідно графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту вбачається, що сума кредиту - 2 000,00 грн, строк, на який надано кредит - 7 днів, фіксована процентна ставка за день користування кредитом - 2,5%, кількість прострочених днів ( у разі наявності) - 0, сума комісії за користування системою 15% - 300 грн, загальна вартість кредиту - 2 650,00 грн.
Із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №28521 вбачається, що прострочена заборгованість за процентами становить 9 400,00 грн, проте перевіривши вказану виписку по рахунку відповідно до умов договору, колегія суддів встановила, що проценти, нараховані в період строку дії договору (7 днів) становлять 350,00 грн, при тому, що поза межами строку кредитування, встановленого у договорі (не вказана кількість днів) товариство нараховує проценти в сумі 9 050,00 грн, які зазначені саме як «за користування кредитом», а не як міра відповідальності, передбачена ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, розмір яких становить 350,00 грн ( 2 000,00 грн * 2,5% * 7 днів).
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами у розмірі 9 400,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за нарахованими процентами, зменшивши їх розмір з 9400,00 грн до 350,00 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (20,6%), а саме у розмірі 499,01 грн ( 2 422,40 грн*20,6%).
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційну скаргу сторони відповідача задоволено частково (79,4%), то з позивача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 2885,10 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, застосувавши зустрічне зарахування, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 386,09 грн (2885,10 грн - 499,01 грн).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 10 500 грн.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, сумою заборгованості, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
У постанові Верховного суду від 21 травня 2025 року у справі № 369/10615/19 зазначено «Касаційний суд акцентує увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності відповідного заперечення іншої сторони, яка вказує на неспівмірність витрат та наводить відповідне обґрунтування, за потреби - з наданням доказів невідповідності заявлених витрат цим критеріям.»
Суд першої інстанції зважаючи на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, стягнув частково витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, однак враховуючи часткове задоволення позовних вимог та суму стягнутої заборгованості, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року змінити, зменшивши визначений до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» розмір заборгованості за процентами з 9 400 грн до 350,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 386,09 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
С.Г. Копаничук