Справа № 347/683/24
Провадження № 1-кп/347/107/25
"14" жовтня 2025 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника
потерпілої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024091190000058 від 18.02.2024 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні нікого немає, приватного підприємця, депутатом не обирався, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України,
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразилися у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних та фізичних страждань потерпілої особи.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 , проживав з дружиною ОСОБА_7 в господарстві, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого 23.12.2013 року між ними було зареєстровано шлюб, який 02.02.2024 року розірвано за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області.
Починаючи з 30.05.2023 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються непоодинокими сімейними конфліктами, нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_7 .
Так, близько 20:00 год. 30.05.2023 за місцем проживання у господарстві, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 умисно вчинив відносно ОСОБА_7 психологічне насильство, що виразилося у словесних образах потерпілої.За вказаним фактом працівниками Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_4 було складено та скеровано до Косівського районного суду Івано-Франківської області протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за результатом розгляду якого, 20.06.2023 постановою судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і застосовано відносно нього стягнення у вигляді штрафу - 170 (сто сімдесят) гривень.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім'ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та протягом 2023 року, не припиняючи своїх протиправних дій та продовжуючи свою неправомірну поведінку, вчергове вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_7 , що призвело до її психологічних страждань, що виразилось у дискомфорті, втраті самооцінки, позитивних емоцій, переживаннях та погіршенні стану здоров'я.
Крім того, близько 06.45 год. 18.12.2023 ОСОБА_4 за місцем проживання черговий раз умисно вчинив відносно ОСОБА_7 психологічне насильство, що виразилося у висловлюванні нецензурною лайкою щодо неї, обмеження доступу до приміщення господарської будівлі, що завдало морального та психологічного тиску, приниженні її честі та гідності.За вказаним фактом працівниками Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_4 складено та скеровано до Косівського районного суду Івано-Франківської області протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП (Вчинення насильства в сім'ї, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП), за результатом розгляду якого 31.01.2024 постановою судді Косівського районного суду Івано-Франківської області застосовано відносно ОСОБА_4 усне зауваження.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім'ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став та продовжив умисно систематично вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_7 , а саме близько 13:00 год. 17.02.2024 за місцем проживання у господарстві, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на побутовому ґрунті ОСОБА_4 вчинив із потерпілою ОСОБА_7 словесний конфлікт. У ході конфлікту ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс ОСОБА_7 декілька ударів в ділянки обличчя та верхніх кінцівок, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, набряку м'яких тканин та підшкірних крововиливів тім'яних ділянок, верхньої губи зліва, саден на слизовій поверхні верхньої губи, обох передпліч.
Згідно висновку судово-медичного експерта виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а інші, виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_7 зазнала психологічних та фізичних страждань, у зв'язку з чим звернулась до Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення щодо неї чоловіком ОСОБА_4 систематичного домашнього насильства, що зафіксовано у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.02.2024 та кваліфіковано органом досудового розслідування за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо ОСОБА_7 , що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої особи.
Внаслідок умисних систематичних, протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_7 завдано психологічних та фізичних страждань, що призвело до дискомфорту, втраті самооцінки, позитивних емоцій, переживаннях та погіршенні стану здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в суді свою вину не визнав, та пояснив, що в травні 2023 року прийшов з роботи, а потерпіла висипала тачку гною на дорогу. ОСОБА_4 зробив їй зауваження. Після цього, коли ввечері він повернувся з поля, попросив щоб потерпіла дала худобі їсти. Однак дружина трохи роздратувалася, і коли ОСОБА_4 виходив з літньої кухні то випадково дверима вдарив потерпілу. Будь яких скарг на це у дружини не було. Пізніше вона прийшла до нього, та сказала щоб він вийшов, оскільки до нього приїхали працівники поліції. За цим фактом на нього було складено протокол, однак ОСОБА_4 не оскаржував його, просто заплатив штраф, протокол не читав.
ОСОБА_4 категорично заперечив будь які конфлікти з дружиною. Водночас не заперечив, що дійсно за їх місцем проживання приїжджали працівники поліції, які складали протоколи про адміністративні правопорушення. ОСОБА_4 був в судовому засіданні під час розгляду протоколів, та свою вину визнавав. ОСОБА_4 ствердив, що жодних тілесних ушкоджень потерпілій не завдавав, оскільки весь час перебував на роботі в магазині. ОСОБА_4 ствердив, що з 29 травня, від першого конфлікту він з потерпілою припинив будь яке спілкування.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні надала показання, що в лютому 2024 року приїхала додому, та не могла потрапити додому. Потерпіла взяла ключ інший, та відкрила двері. Тут прийшов ОСОБА_4 та почав обурюватися чому вона до хати зайшла, та вдарив рукою, по голові, по губі та по руці. В цей час в будинку була її знайома, яку вона найняла робити по господарству. Після чого ОСОБА_7 поїхала разом із нею знімати побої. Потерпіла ОСОБА_7 ствердила, що з чоловіком у них часто до цього були конфлікти, чоловік не пускав її до будинку, та робив іншу шкоду, у зв?язку з чим вона викликала працівників поліції. З чоловіком потерпіла давно не проживає разом однією сім?єю, оскільки чоловік знайшов собі іншу жінку, а в подальшому звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Внаслідок завдання їй тілесних ушкоджень, потерпіла проходила лікування, та їй було завдано моральних страждань. Заявлений нею цивільний позов підтримала в повному обсязі, та просила його задовольнити.
Свідок ОСОБА_8 , який є односельчанином обвинуваченого, надав суду показання, що весною 2024 року, точної дати не пам?ятає, бачив як до господарства обвинуваченого приїжджали працівники поліції і посадили у машину подругу потерпілої ОСОБА_9 (якусь жінку) і поїхали. Очевидцем будь-яких конфліктів чи сварок між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , він не був, нічого такого не бачив і тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 у той період часу теж не бачив.
Свідок ОСОБА_12 , яка є односельчанкою обвинуваченого, надала суду показання, що 17.02.2024 року приблизно у час між 12 год. і 15 год. перебувала біля магазину обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки їй мали привезти там неподалік будівельні матеріали. Будь-яких конфліктів чи сварок між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , вона того дня не бачила і тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 у той період часу теж не бачила. Одного разу відвідувала ОСОБА_9 у лікарні, яка як їй відомо лікувалась після інсульту, але це було до 17.02.2024 року. Про подію дізналась від працівників поліції, які відбирали у неї пояснення. Наявність в той час будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 вона не бачила, а сама ОСОБА_9 про погані відносини із чоловіком їй не скаржилась, і нічого не розповідала.
Свідок ОСОБА_13 , який є односельчанином обвинуваченого, надав суду показання, що 17.02.2024 року приїхав додому в село автобусом, зійшовши з якого, зайшов у магазин ОСОБА_4 . Там він купив хліб і солодощі та пішов додому. Тим же автобусом в село приїхала ОСОБА_14 з якоюсь жінкою і пішли до господарства ОСОБА_15 . Поліція з приводу цих подій допитувала його у березні 2024 року. Будь-яких конфліктів чи сварок між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 він не бачив і не чув. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 в той період часу не бачив.
Свідок ОСОБА_18 , який є односельчанином обвинуваченого, надав суду показання, що проживає далеко від господарства ОСОБА_15 . Про насильство ОСОБА_19 відносно дружини йому нічого не відомо, а сам особисто нічого не бачив. Весною 2024 року викликали працівники поліції надати пояснення, однак очевидцем жодних подій між ОСОБА_10 і ОСОБА_9 він не був і тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не бачив.
Свідок ОСОБА_20 , який є односельчанином обвинуваченого, надав суду показання, що жодного разу не чув, щоб ОСОБА_21 та ОСОБА_9 сварились чи конфліктували (бились). Жоден із них на сімейні відносини йому не скаржились. Показав, що ОСОБА_9 не живе разом із ОСОБА_10 , бо тривалий час не бачив її біля будинку та в господарстві. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не бачив.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засідання надала показання, що зустрілася з потерпілою ОСОБА_7 в м. Косів, і потерпіла попросила, щоб свідок поїхала до неї додому, оскільки там був її чоловік. Свідок ОСОБА_22 послухала потерпілу, та вони поїхали разом додому до потерпілої в с. Розтоки. Коли вони прибули до будинковолодіння, потерпіла ОСОБА_15 взяла сокиру, та виламала вхідний замок у дверях будинку. Свідок просила щоб потерпіла не робила таких дій, однак потерпіла ОСОБА_7 запевнила її, що вона знає що робить. Після цього потерпіла наказала зайти свідку в будинок. В цей час,десь приблизно через пів години, на подвір?ї будинку з?явився обвинувачений ОСОБА_4 , який почав запитувати у потерпілої, кого вона привела додому. Потерпіла ОСОБА_7 була на вулиці, і здається брала дрова. Однак коли вона зайшла до будинку, то у неї на губі була кров, і сказала, що її вдарив чоловік. Свідок особисто не бачила чи завдавав обвинувачений ОСОБА_4 ударів, однак чула розмову, як потерпіла ОСОБА_7 запитала в обвинуваченого чому він лізе до її зубів, нащо він її б?є, на, що обвинувачений відповів, що: «має право, що ти робиш біля мої хати, і ще чужу людину привела». Після того, як потерпіла повернулась до будинку, вона наказала свідку спуститись вниз до дороги, щоб вони разом поїхали на експертизу, щоб зняти побої.
Свідок ОСОБА_23 в суді надала показання, що коли прийшла 17.02.2024 близько 14 год. в магазин в с. Розтоки, то ОСОБА_4 був в своєму магазині. Того дня у магазині було багато різних покупців - односельчан. Про сімейні відносини ОСОБА_19 та про обставини конфлікту свідку нічого не відомо. Потерпілу в той день свідок не бачила. Від односельчан свідок чула, що раніше до будинковолодіння ОСОБА_15 приїжджала поліція того дня, однак особисто не бачила їх.
Так, під час судового розгляду судом перевірялася як обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, так і версія сторони захисту, задля чого досліджувались не тільки показання обвинуваченого, надані ним безпосередньо у судовому засіданні, а й докази, що були подані суду стороною обвинувачення: показання свідків, в тому числі, які викликались за клопотанням сторони захисту, документи, та висновок експерта.
Незважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина у вчиненому повністю підтверджується показаннями потерпілої, свідків та дослідженими судом письмовими доказами в їх сукупності, зокрема:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091190000058 від 18.02.2024року про внесення до ЄРДР відомостей за заявою потерпілої ОСОБА_7 про вчинення щодо неї її колишнім чоловіком систематичного домашнього насильства, що призвело до її психологічних страждань, і правовою кваліфікацією ст.126-1 КК України (а.с.134 т.1);
- рапортом поліцейського чергової частини Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 17.02.2024 року ОСОБА_24 - в якому зафіксовано, що 17.02.2024 року о 18:16 год. надійшло повідомлення по телефону від чергового лікаря Косівської ЦРЛ про те, що за медичною допомогою звернулась гр. ОСОБА_7 , 1962 р.н., жителька с. Розтоки, Косівського району із діагнозом: ЗЧМТ, множинні забої м?яких тканин, підшкірні крововиливи верхньої губи, тім?яної ділянки голови, забої та садни обох верхніх кінцівок (а.с.135 т.1);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.02.2024 року, згідно даний якого 17.02.2024 року заступник начальника СВ Косівського ВП прийняв усну заяву від ОСОБА_7 про спричинення їй тілесних ушкоджень колишнім чоловіком ОСОБА_4 (а.с.136 т.1);
- постановою Косівського районного суду від 20.06.2023 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с.13-140 т.1);
- постановою Косівського районного суду від 31.01.2024 року про наявність судового провадження за ч.2 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 , якою підтверджується факт вчинення ним домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_7 , однак від адміністративної відповідальності його було звільнено на підставі ст.22 КУпАП (а.с.141-142 т.1);
-матеріалами перевірочного матеріалу №1904 від 22.12.2023-02.01.2024 року, в якому містяться: довідка за результатами звернення ОСОБА_7 від 22.12.2023 року, ОСОБА_25 від 22.12.2023 року про неправомірні дії ОСОБА_4 та перешкоджанні у доступі їй до їх спільного майна та свійських тварин, рапорт працівника Косівського РВП від 02.01.2024 року та лист-відповідь щодо розгляду звернення ОСОБА_7 від 22.12.20223 року (а.с.143-147 т.1);
- матеріалами перевірочного матеріалу №1615 від 06.11.2023-17.11.2023 року, в якому містяться:довідка за результатами звернення ОСОБА_7 від 06.11.2023 року, рапорт поліцейського чергової частини Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 06.11.2023 року, - в якому зафіксовано, що 06.11.2023 року до чергової частини з заявою звернулась ОСОБА_7 щодо можливих неправомірних дій чоловіка ОСОБА_4 , заява ОСОБА_7 від 06.11.2023 року про неправомірні дії ОСОБА_4 (а.с.148-152 т.1);
- матеріалами перевірки фактів та результати заходів реагування правоохоронних органів на заяву ОСОБА_7 від 08.11.2023 рокупро неправомірні дії ОСОБА_4 , заяву ОСОБА_7 від 01.11.2023 року про визнання її потерпілою, клопотання-інформацію ОСОБА_7 від 19.12.2023 року про долучення до матеріалів справи інформації, заяву ОСОБА_7 від 20.02.2024 року щодо самоуправних дій ОСОБА_4 (а.с.153-172 т.1);
- копіями медичних документів щодо наявності у потерпілої ОСОБА_7 третьої групи інвалідності з 05.11.2020 року загального захворювання та інших супутніх, хронічних захворювань і їх ускладнень (а.с.173-186 т.1);
- висновком експерта №21 від 01-13.03.2024 року судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, набряк м'яких тканин та підшкірні крововиливи тім'яних ділянок, верхньої губи зліва, садна на слизовій поверхні верхньої губи, обох передпліч, які утворились від дії тупих твердих предметів. Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а інші, виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.190-191 т.1);
- прослуханими в судовому засіданні аудіо записами розмов оператора відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області за повідомленнями, які надійшли на спецлінію «102» ГУНП в Чернівецькій області від ОСОБА_7 18.12.2023 року та 30.05.2023 року (а.с.195-196 т.1);
- фактичними даним зазначеними у протоколі огляду звукозаписів від 12.03.2024 року, здійсненими в ході перегляду аудіо файлів фіксації телефонної розмови ОСОБА_7 з оператором спецлінії «102» (а.с.197 т.1).
Всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні. Клопотань щодо визнання неналежними або недопустимими доказами від обвинуваченого або його захисника до суду не надходило.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, за вище встановлених обставин, а саме у вчиненні умисних дій, які виразилися у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних та фізичних страждань потерпілої особи.
Щодо призначення покарання.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, із покладенням обов'язків передбачених ст. 59-1 КК України.
Представник потерпілої ОСОБА_6 висловив аналогічну позицію з прокурором в частині призначення покарання.
Позиція сторони захисту.
Захисник обвинуваченого, в судовому засіданні просила виправдати обвинуваченого, оскільки вважала, що в процесі розгляду не здобуто доказів які б підтверджували вину ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Позиція суду щодо призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв?язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, є фізичною особою підприємцем, згідно копій медичних документів (виписок з медичної картки) протягом 2023-2024 років неодноразово проходив стаціонарне та амбулаторне лікування (а.с.210-213 т.1).
Обставинами, що пом?якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягається вперше.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ст.126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з встановленням іспитового строку, та покладенням обов?язків передбачених ст.76 КК України.
Такий вид покарання на переконання суду в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення покарання у виді пробаційного нагляду суд не вбачає, оскільки Закон України (№ 3342-IX) «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» яким частину першу статті 51 доповнено пунктом 7-1 такого змісту:"7-1) пробаційний нагляд" набрав чинності 28.03.2024 року. Водночас кримінальне правопорушення яке інкриміноване ОСОБА_26 вчинено 17.02.2024 року, тобто до набрання чинності вищевказаним законом. А відтак в силу положень ст.3, 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Щодо цивільного позову.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з положеннями статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які йому інкримінуються, полягали у вчиненні умисних дій, які виразилися у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних та фізичних страждань потерпілої особи.
Таким чином, як сама диспозиція статті, за якою обвинувачується ОСОБА_4 , так і інкриміновані йому дії, вказують на спричинення потерпілій особі психологічних та фізичних страждань.
Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_4 було завдано ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, що свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.
Отже, внаслідок винуватих дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала цивільний позивач (потерпіла ОСОБА_7 ), характер немайнових втрат, зокрема, враховує рівень фізичного болю та страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. При цьому, судом зауважується, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, та у жодному разі не може вважатися покаранням винної особи.
З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що пропорційною компенсацією моральних страждань позивачу є відшкодування їй відповідачем спричиненої моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., на підставі чого позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у межах зазначеної суми, - і таке рішення суду у повній мірі відповідає щодо справедливого вирішення цивільного позову з метою ефективного захисту порушених прав та свобод фізичної особи.
Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Запобіжний захід на стадії судового розгляду не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. ст. 100КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.100, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді - обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до вимог п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 165 КВК України, іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду - 14.10.2025 року.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 - 15 000 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Речові докази:
- матеріали перевірки за фактами вчинення домашнього насильства (адміністративних правопорушень), які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
- диск для лазерних систем зчитування формату CD-R із звукозаписами телефонних дзвінків на спеціальну лінію «102», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1