13 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/1905/25
Провадження № 22-ц/820/2096/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), П'єнти І. В., Ярмолюка О. І.
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року (суддя Козачук С. В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У квітні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що від спільного проживання у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу у 2019 році дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач проживає окремо, сина не відвідує, участі в його вихованні не приймає, не цікавиться станом здоров'ям та фізичним розвитком, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25542 грн. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення батька батьківських прав відносно малолітнього сина.
Тому позивачка просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року в позові відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , поклавши на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду. Суд не врахував те, що відповідач свідомо не виконує свої батьківські обов'язки щодо малолітнього сина та не надав належну оцінку його діям щодо несплати аліментів на утримання сина та ухилення від утримання і виховання дитини. Суд не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батька батьківських прав.
У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав.
Сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 січня 2017 року.
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/002719344 від 03 квітня 2023 року та довідкою № 145 від 27 березня 2025 року, виданою ПП «Управлінська компанія «Житлофонд», ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані по АДРЕСА_1 , але фактично проживають по АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_3 разом з ними не проживає, участі у вихованні сина не приймає.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 57130338 від 04 вересня 2018 року та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 у Шепетівському відділі ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебуває судовий наказ № 688/2716/18 від 28 серпня 2018 року, виданий Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на 18 березня 2025 року складає 25542 грн.
Відповідно до довідки Гімназії № 1 Шепетівської міської ради Хмельницької області № 02-09/95 від 17 березня 2025 року та доповідної класного керівника 2-А класу від 17 березня 2025 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 2-А класі гімназії. За період навчання з 01 вересня 2023 року по 17 березня 2025 року батько ОСОБА_6 не звертався до закладу освіти з питань навчання, виховання сина, батьківські збори не відвідував, з класним керівником та адміністрацією закладу освіти не контактував. Утриманням, вихованням та забезпеченням навчання дитини займається вітчим ОСОБА_7 .
За змістом листа Шепетівського Центру ПМСД № 20/24 від 31 березня 2025 року дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у лікаря педіатра АЗПСМ № 26 ОСОБА_8 . Згідно з інформацією лікаря педіатра ОСОБА_8 . ОСОБА_2 піклується про стан здоров'я сина, періодично приводить дитину на прийом до лікаря з метою оздоровлення та перевірки стану здоров'я.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 03-28/1737 від 15 квітня 2025 року визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Син сторін проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Відповідач належним чином не виконує обов'язки щодо виховання та утримання малолітнього сина.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини.
Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 150 СК України встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.
За встановлених у справі обставин і за відсутності такої поведінки батька, що свідчить про негативний вплив на малолітню дитину, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові, при цьому попередивши останнього про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим та не містить посилань на виключні обставини, які могли б бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
При вирішенні спору суд відповідно до вимог частини 6 статті 19 СК України не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Позбавлення батька батьківських прав не змінить життя дитини на краще.
Крім того, необхідно також зазначити, що ухилення батьків від сплати аліментів, про який вказано в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки доказів не можуть бути прийняті до уваги.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків суд визнав за потрібне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 і поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьком батьківських обов'язків.
У зв'язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Рішення суду ухвалено з урахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дитини, відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді І. В. П'єнта
О. І. Ярмолюк