09 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23962/24
Провадження № 11-кп/820/316/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243000000074 від 10 січня 2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грозинці Хотинського району Чернівецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працює, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 09 жовтня 2017 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України на 2 роки умовного терміну;
- 18 грудня 2017 року цим же судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- 12 січня 2018 року цим же судом за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 15 листопада 2018 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі;
- 22 червня 2018 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.186, ч.4 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 7 033 грн 33 коп та моральної шкоди в сумі 10 000 грн - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 7 033 грн 33 коп матеріальної шкоди та 6 000 грн моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено.
Судом вирішено питання речових доказів та судових витрат.
За вироком суду, 08 січня 2024 року близько 14 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні готельного номеру № 4 кафе-мотелю «Ситий ковбой», що на вул. Вінницька, 80 в місті Хмельницькому, пересвідчившись, що за його протиправними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та продовжений іншими Указами Президента України, востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06 травня 2024 року, затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, із стіни, умисно, повторно, викрав телевізор марки «SAMSUNG» моделі «UE32T4510A», серійний номер: O77y3K3RA01577P, білого кольору, вартістю 7 033, 33 грн, що належить потерпілій ФОП ОСОБА_8 .
Знявши зі стіни готельного номеру телевізор, він заховав його в поліетиленовий пакет білого кольору, надалі вийшов на боковий двір вищевказаного кафе-мотелю, просунув телевізор через паркан та повернувся до готельного номеру вищевказаного кафе-мотелю. Після цього вийшов з особистими речами з кафе-мотелю та попрямував до паркану, де залишив вищевказаний телевізор. Надалі забрав поліетиленовий пакет білого кольору, всередині якого був телевізор та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
ОСОБА_7 своїми умисними, протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, спричинив ФОП ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 7 033 грн 33 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив змінити вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.
Уважав, що призначене покарання є занадто суворим.
На його думку, не було забезпечено право на захист на досудовому слідстві, він не розумів процесу розгляду справи та не зміг на досудовому слідстві і в суді першої інстанції приєднати документи, які характеризують його особу, його стан здоров'я.
Зазначав, що відшкодував потерпілій усі завдані збитки, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні та визнав вину.
Окрім того, просив урахувати, що він є учасником бойових дій та отримав тяжке поранення, у зв'язку із чим потребує реабілітації.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони західного регіону ОСОБА_5 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Прокурор уважав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не обґрунтовані, оскільки оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Окрім того, судом першої інстанції досліджено та враховано усі матеріали, що характеризують особу, зокрема, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, негативну характеристику з місця несення військової служби, непогашену судимість.
Тому тяжкість призначеного покарання обвинуваченому повністю відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; захисника ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, наведених у вироку, підтверджено зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про його винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення.
Усі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України, є правильною і апелянтом не оспорюється.
Не заслуговують на увагу посилання обвинуваченого на позбавлення його права на захист. Упродовж судового розгляду обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції неодноразово роз'яснювалося право на залучення захисника, зокрема, й безоплатного захисника за рахунок держави. Однак, обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово відмовлявся від захисника.
Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, що є тяжким злочином.
Так, відповідно до приписів ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Окрім того, положеннями вказаної статті передбачено й інші випадки у яких участь захисника є обов'язковою, однак у даному кримінальному провадженні вказаних підстав немає.
Обвинуваченому ОСОБА_7 було забезпечено безоплатну вторинну правничу допомогу для складення документів процесуального характеру, а саме апеляційної скарги на вирок та представництва його інтересів у суді апеляційної інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання його особі внаслідок суворості, апеляційний суд уважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до положень ст.ст.65, 66, 67 КК України врахував, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем несення військової служби характеризується негативно, раніше судимий, судимість не погашена.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання, судом встановлено рецидив злочину.
Ураховано також те, що ОСОБА_7 виплатив на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 7 033 грн 33 коп та моральну шкоду в сумі 10 000 грн 26 лютого 2025 року (що підтверджується заявою від 26 лютого 2025 року), тобто, після ухвалення вироку Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 04 лютого 2025 року.
Відповідно до досудової доповіді представника персоналу органу пробації, в ОСОБА_7 ризик повторного вчинення кримінального правопорушення високий, ризик його особи для суспільства оцінюється як середній. За висновками органу пробації виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства лише у винятковому порядку за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч.ч.2, 3 ст.50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у виді 5 років 6 місяців.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Є неспроможними доводи обвинуваченого про можливість застосуванням вимог ст.75 КК України, тобто, про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Частиною 1 ст.75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, у даному конкретному випадку відсутні підстави для висновку про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особі та можливість застосування ст.75 КК України, на що покликається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі.
З урахуванням цього, підстав уважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.
Зазначене покарання колегія суддів визнає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині свого підтвердження при апеляційному розгляді не знайшли.
З огляду на викладене, підстав для зміни вироку місцевого суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3