№ справи687/868/25
№2/687/550/2025
13 жовтня 2025 року селище Чемерівці
Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.09.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 26.11.2019 року ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3247215774/173308 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було укладено у електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.
Станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8188,75 грн.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором відповідача.
03.06.2021 року ТОВ «Сіті Фінанс Груп» відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором відповідача до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн».
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову вимога відповідачем не виконана.
02.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що згідно Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3247215774/173308 від 26.11.2019 року ТОВ «Гоуфінгоу» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали даний договір, предметом якого є надання фінансового кредиту на суму 2500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, який позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Від клієнта Договір підписано електронним підписом.
Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строк на 30 днів, тобто до 25.12.2019 року.
Згідно п. 1.3 процентна ставка становить 675,25 % річних від суми кредиту з розрахунку 1,85 % (проценти) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно п. 2.1 договору повернення та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором.
Згідно п. 2.3 Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Гоуфінгоу» (без зазначення дати та номеру) клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 3247215774/173308 від 26.11.2019 року, ідентифікований ТОВ «Гоуфінгоу» акцепт договору, позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі http://www.gofingo.com.ua. Одноразовий ідентифікатор R12575, дата відправки ідентифікатора позичальнику 26.11.2019, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380986089526.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 витребуваної судом з АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 26.11.2019 року на рахунок відповідача зараховано 2500 грн.
Відповідно до договору факторингу № 01-31/05/21 від 31.05.2021, укладеного між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» (Фактор) та ТОВ «Гоуфінгоу» (Клієнт), фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги до Боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01-31/05/21 від 31.05.2021 року сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 8188,75 грн, з яких: залишок по тілу кредиту: 2500 грн, залишок по відсотках: 5688,75 грн.
Відповідно до договору факторингу № 01-03/06/21 від 03.06.2021 року, укладеного між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» (кредитор) та ТОВ «ФК Дебт Колекшн» (новий кредитор), кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1-03/06/2021 від 03.06.2021 року, сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 8188,75 грн, з яких: залишок по тілу кредиту: 2500 грн, залишок по відсотках: 5688,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вказаним Кредитним договором позичальник зобов'язалась повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Тому суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2500,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками на суму 5688,75 грн. суд зазначає наступне.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Відповідно до Кредитного договору, кредит надавався строком (кількість календарних днів користування кредитом) на 30 днів із відсотковою ставкою за користування кредитом 1,85 % за добу.
Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Суд звертає увагу, що звертаючись з вимогою про нарахування відсотків за кредитним договором у розмірі 5688,75 грн. ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» вказаний розмір належним чином не обґрунтовує, зазначаючи про право нараховувати такі відсотки до дня повного погашення заборгованості, та посилається виключно на виписку з особового рахунку за кредитним договором станом на 26.05.2025, розрахунку заборгованості за відсотками не надає.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки строк дії договору, укладеного сторонами 26.11.2019 року визначено у 30 днів до 25.12.2019 року та не було продовжено, так як відповідні докази у матеріалах справи відсутні, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього кредитного договору. В межах строку кредитування, тобто до 25.12.2019 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти згідно Графіку розрахунків (строк, на який надано кредит - 30 днів). Починаючи з 25.12.2019 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами. При цьому суд завертає увагу, що про можливість автоматичного продовження дії договору у позовній заяві не зазначено, як не висвітлена така можливість і у договорі.
Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене суд вважає, що у цьому випадку до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору та наводить власний розрахунок таких відсотків.
Сума отриманого кредиту: 2500,00 грн, строк дії договору: 30 днів, відсотки за користування кредитом: 1,85% на добу. Відтак сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 1387,50грн (2500 х 1,85% х 30 днів - 1387,50).
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково у сумі 3887,50 грн., що включає 2500,00 грн. заборгованості за кредитом та 1387,50 грн. заборгованості за відсотками.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 8188,75 грн, а задоволено на суму 3887,50 грн, тобто на 47,47% (3887,50 х100: 8188,75). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1149,91 грн (2422,40х47,47:100).
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 10500 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору № 11/07/2025 про надання правничої допомоги від 11.07.2025 року, Акт про отримання правової допомоги від 01.10.2025 на суму 10500 грн, копію платіжної ніструкції від 01.10.2025 року, рахунок від 01.10.2025 року.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Така правова позиція викладена в Постановах ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/156/21/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (47,47%), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 4984,35 грн (10500х47,47:100).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 526, 610, 611, 625, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним № 3247215774/173308 від 26.11.2019 року, в розмірі 3887,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» 1149,91 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4984,35 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», місце знаходження: 01042, вул. Саперне Поле, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя Борсук В.О.