10.10.2025
Справа № 331/832/25
Провадження № 2-о/331/126/2025
10 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Антоненко М.В.
присяжних: Притула Л.М., Контрерас-Діденко А.,
за участю секретаря судового засідання Байрамової Д.А.,
представника заявниці - адвоката Іванісова О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Іванісова Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство Оборони України,-
07 лютого 2025 року заявник адвокат Іванісов В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій просить визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зниклим безвісти з січня 2024 року за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 р. для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Антоненко М.В.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19.02.2025 р. вказану заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами окремого провадження.
02 травня 2025 р. адвокат Іванісов В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненою заявою, визначивши Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство Оборони України в якості заінтересованих осіб.
04 червня 2025 р. ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя за клопотанням Військової частини НОМЕР_1 було витребувано у ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області інформацію щодо стану досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12023082080002172 від 23.12.2023 за обставинами звернення із заявою про зникнення безвісти племінниці ОСОБА_2 ;у Другого СВ (з дислокацією в м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, інформацію щодо стану досудового розслідування в кримінальному провадженні провадження № 62024170020000119 від 09.01.2024 за обставинами самовільного залишення зі зброєю військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 та за клопотанням представника Міністерства Оборони України ОСОБА_12 було витребувано в Олександрівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості (повні витяги щодо цих відомостей) про наявність актових записів про батьків, дружину та дітей у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
24 червня 2025 р. на адресу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшов лист від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому підтверджено наявність актових записів про батьків, дружину та дітей у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
24 липня 2025 р. на адресу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надйшов лист від Другого СВ (з дислокацією в м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, в якому зазначено, що досудове розслідування в кримінальному провадженні провадження № 62024170020000119 від 09.01.2024 р. за обставинами самовільного залишення зі зброєю військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 на даний час триває, кінцеве процесуальне рішення не прийнято.
20 серпня 2025 р. на адресу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя прийшов лист від ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, в якому зазначено, що досудове розслідування в кримінальному провадженні провадження № 62024170020000119 від 09.01.2024 за обставинами самовільного залишення зі зброєю військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 на даний час триває.
Заява про визнання особи безвісно відсутньою обґрунтована тим, що відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 від 19.11.1974) заявник - ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти та перебував поблизу села Кутьківка, Купьянського району Харківської області.
На початку жовтня 2023 року ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023082080002172 від 23.12.2023 року племінниця заявника звернулась до відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про те, що на початку жовтня 2023 року її двоюрідний брат перестав виходити на зв'язок та його місцеперебування невідоме.
01.10.2024 на адресу Військової частини НОМЕР_1 , представником заявника було направлено адвокатський запит, відповідно до якого, він намагався витребувати сповіщення про зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .
Листом від 10.11.2024 за № 6052 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що військовослужбовець ОСОБА_2 обліковується у військової частині НОМЕР_1 серед категорій військовослужбовців «інші тимчасові втрати», а саме як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, та не є зниклим безвісти за особливих обставин.
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою з метою отримання соціального захисту, наданого законодавством України для членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
З'ясувавши фактичні обставини у справі, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 від 19.11.1974) заявник - ОСОБА_1 є матерью ОСОБА_2 . (а.с.17)
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти та перебував поблизу села Кутьківка, Купьянського району Харківської області, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 . (а.с.14)
Відповідно до письмової відповіді на адвокатській запит від 10.11.2024 командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2024 р., на початку жовтня 2023 року ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок, обліковується у військовій частині серед категорії військовослужбовців «інші тимчасові втрати», а саме як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину та не є зниклим безвісти за особливих обставин. (а.с.16)
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023082080002172 від 23.12.2023 року племінниця заявника звернулась до відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, про те, що на початку жовтня 2023 року її двоюрідний брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти та перебував поблизу села Кутьківка, Купьянського району Харківської області, перестав виходити на зв'язок та його місцеперебування невідоме. (а.с.18)
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 280/4321/25, визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.10.2023 № 637 про результати службового розслідування за ознаками дезертирства молодшого сержанта ОСОБА_2 . (а.с.141-148).
До правовідносин, що виникли, суд застосовує такі норми права.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити таз якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів,що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
У заяві ОСОБА_1 просить визнати її сина ОСОБА_2 зниклим безвісти за особливих обставин.
Метою встановлення даного факту є отримання соціального захисту, наданого законодавством України для членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Згідно ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦК України порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
У відповідності до ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою слід встановити кілька юридичних фактів у їх сукупності, а саме: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) протягом тривалого часу; 2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами та вжитими заходами; 3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи; 4) визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Відповідно до ч. 1 ст .4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
У відповідності до ст. 6 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст.14 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, Мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.
Заявник, як матір ОСОБА_2 , є близьким родичем особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. У той же час вказаний законодавчий акт не містить правового механізму визнання військовослужбовця таким, то пропав безвісти.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Відповідно до імперативних положень ч.5 та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 серпня 2019 року у цивільній справі № 225/2576/17 (провадження № 61-30491св18), безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалось встановити місця її знаходження (переживання). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісною відсутньою.
Також, 22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №225/882/17, провадження № 61-34068св18 (ЄДРСРУ № 78044509) підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, провадження №61-4241св18 (ЄДРСРУ № 72641734).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 у письмових поясненнях зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не погоджується із викладеними у заяві твердженнями й проханням, та заперечує задоволення вищезазначеної заяви про визнання особи безвісно відсутньою. 18.04.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2022 № 5 молодшого сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 182 молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . 18.10.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт тимчасового виконувача обов'язків командира 1 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_13, зі змісту якого вбачається той факт, що 18.10.2023 орієнтовно о 19 год 00 хв виявлено самовільне залишення місця служби - району оброни підрозділу 1 стрілецької роти (район населеного пункту Дворічна, Куп'янського району, Харківської області) військовослужбовцем 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 , який на той час обіймав посаду старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Також, крім виявлення факту відсутності військовослужбовця, виявлено було й відсутність виданих молодшому сержанту ОСОБА_5 стрілецької зброї, а саме автомата АКС-74У заводський № НОМЕР_4 , 1990 року випуску, та антидронового щита, також виданого для використання в службових цілях молодшому сержанту ОСОБА_5 . За результатами проведення службового розслідування, проведеного комісією з проведення службових розслідувань у складі: голови комісії заступника командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_6 , та членів комісії заступника командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_7 , старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , командиром частини видано наказ (з адміністративно господарської діяльності) від 24.10.2023 № 637 "Про результати службового розслідування за ознаками дезертирства молодшого сержанта ОСОБА_9 ". Цим наказом, а саме пунктом 2 наказу, наказано вважати молодшого сержанта ОСОБА_3 таким, що 18.10.2023 дезертирував зі штатною вогнепальною стрілецькою зброєю АКС-74У, заводський № НОМЕР_4 , чим вчинив протиправне діяння, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Ураховуючи зміст наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 24.10.2023 № 637 "Про результати службового розслідування за ознаками дезертирства молодшого сержанта ОСОБА_9 " 11.11.2023 за вих. № 4089 військовою частиною НОМЕР_1 скеровано на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, повідомлення про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення. У січні 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, майора ДБР ОСОБА_10 про відкриття кримінального провадження № 62024170020000119 від 09.01.2024 за вищезазначеним повідомленням військової частини НОМЕР_1 , та початок досудового розслідування. Наведений факт очевидно свідчить про початок здійснення досудового розслідування уповноваженими на це органом досудового розслідування. Повідомлення про закриття кримінального провадження № 62024170020000119 від 09.01.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило, заявник не наводить жодних доказів про безвісну відсутність військовослужбовця, крім відсутності військовослужбовця за місцем проживання понад 1 рік, і лише зі слів самого заявника та племінниці заявника, за заявою якої слідчі відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лише внесли повідомлені поліції відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже на сьогоднішній день немає найменших підстав вважати відкидати обставину самовільного залишення молодшим сержантом ОСОБА_4 військової частини НОМЕР_1 з метою ухилення від проходження військової служби за призовом осіб під час мобілізації в умовах дії воєнного стану.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
В мотивувальній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду 14 липня 2025 року (справа № 280/4321/25) зазначено таке:
«З наявної в матеріалах справи копії акта службового розслідування вбачається, що молодший сержант ОСОБА_2 згідно бойового розпорядження командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 №02/10-3 знаходився в районі оборони у складі 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та виконував бойове завдання з виявлення та знищення безпілотних літальних апаратів противника. При ньому була штатна зброя - АК-74У № НОМЕР_4 та антидроновий щит. З пояснень гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_11 вбачається, що він востаннє бачив молодшого сержанта ОСОБА_2 18.10.2023 приблизно о 06 год 30 хв, який його повідомив про приземлення безпілотного літального апарату поодаль від бойових позицій та про те, що він самостійно відправиться на його пошуки. В подальшому, в ході вечірньої перевірки особового складу, близько о 19 год 10 хв виявлено відсутність молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Зазначені обставини дають підстави зробити висновки, що молодший сержант ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання 18.10.2023 на бойовій позиції 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 зник у невідомому напрямку. Акт службового розслідування не містить достовірних відомостей, які б дали підстави зробити однозначний висновок про дезертирство молодшим сержантом ОСОБА_2 місця служби.
Посилання в акті службового розслідування на «неоднозначну репутацію серед співслужбовців» та наявність відкритого кримінального провадження не можуть бути розцінені судом, як беззаперечний доказ мотиву ОСОБА_2 ухилитися від несення військової служби шляхом дезертирства.
Крім того, судом враховується тривалий час після зроблених в акті службового розслідування висновків дезертирства ОСОБА_2 та відсутність станом на розгляд даної справи відомостей щодо його місцеперебування.
Крім цього, згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 408 Кримінального кодексу України визначено склад злочину, за який передбачено покарання в разі дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Так, ч. 1-4 ст. 408 Кримінального кодексу України передбачено, що дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Разом з тим, ст.2 Кримінального кодексу України визначає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України).
Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
Матеріали акту службового розслідування не містять обвинувального вироку, який би свідчив про скоєння молодшим сержантом ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
За таких обставин, актом службового розслідування та виданим спірним наказом зроблено безпідставний та передчасний висновок щодо дезертирства ОСОБА_2 . Фактичні обставини дають підстави зробити висновок, що молодший сержант ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання на місці несення служби зник, а пошуки військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 виявились безрезультатними. Жодних доказів, що його дії із залишення місця військової служби були навмисними та такими, що мали на меті ухилення від її несення, відповідачем не надано. Показання опитаних військовослужбовців, що перебували разом з ОСОБА_2 на бойовій позиції вказують на те, що він виконував поставлене бойове завдання та під час його виконання зник.»
Відповідно до інформації старшого слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві від 11.08.2025 р., до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, при супровідному листі від 14.07.2025 №331/832/25/10001/2025 надійшла ухвала про витребування доказів від 04.06.2025 (справа №331/832/25, пров. №2-о/331/126/2025), зокрема інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024170020000119 від 09.01.2024 за обставинами самовільного залишення місця служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 . Повторно повідомляємо, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020000119 від 09.01.2024 за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. В межах вказаного кримінального провадження жодній особі не повідомлялось про підозру. На теперішній час досудове розслідування триває. (а.с.135)
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку що наведені вище докази та обставини у їх сукупності вказують на наявність об'єктивних підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній у місці свого постійного проживання протягом року; протягом одного року в місці, де він постійно проживав, немає відомостей про його місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку ОСОБА_2 встановити його місце перебування неможливо.
Причини, через які заявниця ОСОБА_1 просить визнати сина безвісно відсутнім, є юридично поважними з огляду на необхідність отримання соціального захисту, наданого законодавством України для членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 4,12,13,76-78,258,259,273,293,315, 317 ЦПК України, суд,-
Задовольнити заяву адвоката Іванісова Володимира Сергійовча , який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство Оборони України.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зниклим безвісти з січня 2024 року за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Антоненко
Присяжні Л.М. Притула
А. Контрерас-Діденко