Справа № 308/6125/20
1-кп/308/975/20
13 жовтня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
у присутності:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
та їх захисника ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_9 ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді об'єднану кримінальну справу № 308/6125/20, у кримінальних провадженнях:
- № 1-кп/308/735/20 (справа № 308/6125/20) відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070000000171 від 07.06.2019 року;
- № 1-кп/308/975/20 (справа № 308/5866/17), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030003845 від 02.11.2016 року;
- № 1-кп/308/745/20 (справа № 308/6249/20), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030001859 від 15.06.2020 року;
- № 1-кп/308/744/20 (справа № 308/6248/20), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070030000335 від 01.02.2019 року, -
- № 1-кп/308/746/20 (справа № 308/6252/20), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030001858 від 15.06.2020 року, про обвинувачення, -
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворочева, Перечинського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, одруженого, з повною середньою освітою,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Козарі, Рогатинського району, Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, з повною середньою освітою,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Ужгород, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої, не працюючої, не одруженої, з повною середньою освітою,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Ужгород, зареєстрованої в АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою АДРЕСА_4 , громадянки України, раніше не судимої, з повною середньою освітою,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, -
30 червня 2020 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/308/735/20, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070000000171 від 07.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України та обвинуваченні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України
За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2020 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а за ухвалою від 23.07.2020 року - до судового розгляду.
Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2020 року було об'єднано кримінальне провадження № 1-кп/308/735/20 (справа № 308/6125/20), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070000000171 від 07.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України та обвинуваченні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, - із матеріалами:
- об'єднаного кримінального провадження № 308/5866/17, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016070030003845 від 02.11.2016 року та № 12020070030001859 від 15.06.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України;
- кримінального провадження № 308/6248/20, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030000335 від 01.02.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;
- кримінального провадження № 308/6252/20, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070030001858 від 15.06.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Протягом тривалого проміжку часу до суду не прибувала обвинувачена ОСОБА_9 , за ухвалою від 31.07.2025 року судом було застосовано привід до обвинуваченої.
На виконання ухвали про привід за листом від 10.09.2025 року № 120876-2025 ГУНП в Закарпатській області повідомило суд, що ОСОБА_9 12.08.2025 року перетнула державний кордон України в напрямку виїзд станом на 10.09.2025 року перебуває за межами території України.
В судовому засіданні 13.10.2025 року прокурор надав суду письмові відомості на підтвердження перетину ДК України громадянкою ОСОБА_9 12.08.2025 року о 20 год. 20 хв.
Прокурор просив оголосити обвинувачену ОСОБА_9 у розшук та зупинити провадження щодо неї.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що ГУНП не той орган, який має підтверджувати виїзд за межі ДК України.
Інші обвинувачені та їх захисник не заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши думки всіх учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Як зазначено у ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
В свою чергу, на стадії розгляду обвинувального акту в суді, оголошення особи у розшук здійснюється лише судом.
Основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.6 ст. 9 КПК України, випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно п. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно положень КПК України, постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну.
Проте, вказаний розділ не містить самого поняття «міжнародний розшук», як в цілому КПК не містить чіткої дефініції цього слова, або його класифікації, тому суд в даному випадку користується положеннями ст. 9 КПК України, відповідно до вимог якої, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Разом з цим, суд вважає, що якщо чинний КПК чітко не дає класифікацію видів розшуку, то в даному випадку слід звернутись до інших нормативно-правових актів.
Виходячи з результатів аналізу норм чинного КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» та інших відомчих нормативно-правових актів, можемо дійти висновку, що вітчизняне законодавство передбачає три види розшуку: 1) внутрішньодержавний (національний) розшук; 2) міждержавний розшук; 3) міжнародний розшук.
Внутрішньодержавний (національний) розшук осіб направлений на розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Такий розшук може здійснюватися шляхом проведення уповноваженими суб'єктами відповідних ОРЗ, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у межах ОРС або кримінального провадження.
Міждержавний розшук осіб здійснюється на підставі багатосторонніх або двосторонніх угод (наприклад, «Договір держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук» від 10.12.2010 тощо). Законодавче визначення міждержавного розшуку закріплене в ст. 1 «Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб» від 10.12.2010. Так, зокрема, «міждержавний розшук це комплекс оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, спрямованих на: виявлення, затримання та взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, що переховуються від органів дізнання, слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання; встановлення місцезнаходження осіб, що ухиляються від виконання рішення судів за позовами; встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти, або тих, хто втратив зв'язок з родичами; встановлення особи людини, яка не здатна повідомити про себе установчі дані; встановлення особи людини за непізнаним трупом; надання інформації про всі категорії осіб, що розшукуються і встановлюються, які знаходяться за межами держави-ініціатора розшуку, але на територіях Сторін».
Що ж до міжнародного розшуку осіб, то, виходячи із результатів аналізу положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, учасником яких є Україна, а також внутрішніх документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, можемо дійти висновку, що законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Правильність визначення сутності цієї категорії залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Разом з цим, чинний КПК містить Главу 44 «видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)», відповідно до якого передбачено, що клопотання про видачу особи готує прокурор, слідчий, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок. Екстрадиція в розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року передбачає двосторонні відносини між запитуючою та запитуваною сторонами, згідно яких договірні сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Тобто, в даному випадку, екстрадиція як процедура міжнародного співробітництва відбувається вже після того, як особу оголосили в міжнародний розшук задля відшукання та затримання. Викладене дозволяє дійти висновку, що якщо видача особа (екстрадиція) згідно чинного законодавства розрізняє суб'єкта який готує клопотання про видачу в залежності від стадії провадження (досудове розслідування чи судовий розгляд), тоді аналогічно слід дійти висновку, що оголошення у міжнародний розшук на стадії, коли обвинувальний акт вже перебуває в суді - є безальтернативною функцією суду.
Очевидним є те що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно - довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб'єктами, які його здійснюють.
Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу. Про це зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Цю Інструкцію розроблено відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Законів України "Про Національну поліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу».
Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно наданої прокурором інформації від 08.09.2025 року № 128257-2025 ОСОБА_9 12.08.2025 року перетнула ДК України і до цього часу не поверталася.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
Частина 1 статті 335 КПК України передбачає, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов наступних висновків.
Обвинувачена ОСОБА_9 ухилилася від явки до суду, позаяк, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань, за викликами суду не прибувала та про поважність причини такого неприбуття не повідомляла. ОСОБА_9 виїхала за межі території України, перетнувши державний кордон. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, - які згідно ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.
З метою встановлення місця перебування обвинуваченої ОСОБА_9 її належить оголосити у розшук, а оскільки достовірно відомо, що ОСОБА_9 перебуває за межами України, розшук має бути міжнародним, адже саме такий вид розшуку вбачається ефективним.
Керуючись ст.ст. 281, 332, 335, 371, 372, 380 КПК України, колегія суддів, -
Оголосити у міжнародний розшук обвинувачену ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м. Ужгород, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України, раніше не судима, не працююча, не одружена, з повною середньою освітою, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Організацію виконання ухвали про міжнародний розшук доручити уповноваженому на це органу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Закарпатської обласної прокуратури - ОСОБА_5 .
Зупинити провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_9 , - до її розшуку.
Ухвала оскарження не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, що буде прийняте судом при закінченні розгляду кримінального провадження по суті.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3