Справа № 308/12085/25
13 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Бегені В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву відповідачки ОСОБА_1 про відвід судді Зарева Н.І. у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглядається цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Наталію Іванівну Зарева.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
01.10.2025 від відповідача по справі надійшла заява про відвід судді у цивільних справах за №№308/12085/25 та 308/12794/25.
Заяву обґрунтовує тим, що у вересні поточного року заявник через застосунок «Дія» отримала відомості про те, що є відповідачем по цивільним справам № 308/12085/25 (суддя Зарева Н.I.) та № 308/12794/25 (суддя Крегул М.М.), які знаходяться у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Через застосунок «Опендатабот» заявник ознайомилась із змістом ухвал суду про відкриття провадження по вищевказаним цивільним справам, зокрема ухвалою суду від 29.08.2025 року судді Зарева Н.І. по цивільній справі № 308/12085/25 та ухвалою суду від 12.09.2025 року судді Крегул М.М. по цивільній справі № 308/12794/25. Із змісту яких їй стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», розташоване в м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005 (згідно оновлених даних ЕДР адресу змінено на м.Київ, вул..Алматинська, буд.8 офіс 310 «А»), далі - Позивач, через свого представника звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Заявник зазначає, що інші відомості щодо предмета та підстав позову в ухвалах по справі 308/12085/25 (суддя Зарева Н.I.) та по справі 308/12794/25 (суддя Крегул М.М.) відсутні.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 187 ЦПК України вказано, що в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження по справі судом зазначається предмет та підстави позову. Однак суддя Зарева Н.І в ухвалі по справі 308/12085/25 від 29.08.2025 року та суддя Крегул М.М. в ухвалі від 12.09.2025 року по справі 308/12794/25 року підстави позову Позивача не зазначили.
Заявник зазначає, що якщо Позивач у позовній заяві не вказав підстави позову, внаслідок чого вони не були зазначені у відповідних ухвалах суду, то він порушив вимоги пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, який вимагає від позивача викласти обґрунтовані обставини та підстави виникнення предмету позову.
Однак судді Зарева Н.І. та Крегул М.М. у своїх ухвалах по справам 308/12085/25 та 308/12794/25, відповідно, зазначають, що позовна заява Позивача відповідає вимогам статті 175 КПК України.
Крім цього, із змісту ухвал суду від 29.08.2025 року (суддя Зарева Н.I.) та від 12.09.2025 року (суддя Крегул М.М.) вбачається, що один і той же Позивач звертається з різними позовними заявами до суду з одним і тим же предметом позову (підстави позову в ухвалах відсутні) до однієї і той же особи - заявника. ОСОБА_1 зазначає що це вказує на те, що позивна заява позивача мала би бути залишена судом без руху (вимоги пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України) або мала бути відмова суду у відкритті провадження у справі (вимоги пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України).
Однак суддями Зарева Н.I. та Крегул М.М. у своїх ухвалах (справи 308/12085/25 та 308/12794/25, відповідно) зазначено, що перешкод для залишення позовної заяви позивача без руху, або відмови у відкритті провадження у справі, передбачених вимогами ст..ст. 185,186 ЦПК України, не встановлено.
Крім цього, як зазначає заявник, копії ухвал суду по цивільним справам 308/12085/25 та 308/12794/25, а так само відповідних примірників позивних заяв від позивача вона взагалі не отримувала. Повідомляє, що у відповідності до вимог частини 6 статті 14 ЦПК України вона не відноситься до категорії осіб (фізичних або юридичних), які зобов?язані реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
У заяві вказано на те, що заявник створити особистий електронний кабінет для ознайомлення з матеріалами цивільних справ 308/12085/25 та 308/12794/25 не має можливості, так як у неї відсутній зареєстрований кваліфікований електронний підпис.
У заяві містяться покликання на ст.ст. 12, 177, 43 ЦПК України та вказано на те, що в ухвалах суду по справах 308/12085/25 (суддя Зарева Н.I.) та 308/12794/25 (суддя Крегул М.М.) відсутні відомості про наявність в суді у паперовій формі листа з описом вкладення від позивача. Крім цього в даних ухвалах суду відсутні дані про те, що позивач виконав вимоги статті 43 ЦПК України.
Так, заявник зазначає, що внаслідок вищевказаної діяльності або бездіяльності з боку суддів Зарева Н.I. та Крегул М.М., вона фактично позбавлена права отримання і ознайомлення з копією позовної заяви з додатками до неї по цивільним справам № 308/12085/25 та № 308/12794/25, що унеможливлює належним чином відстоювати свої законні інтереси в суді під час розгляду цивільних справ №№ 308/12085/25 та 308/12794/25.
У заяві зазначено, що з урахуванням викладеного, у діях суддів Ужгородського міськрайнного суду Зарева Н.I. та Крегул М.М. є ознаки, що свідчать про те, що вони прямо або побічно зацікавлені у результатах розгляду цивільних справ за №№ 308/12085/25 та 308/12794/25, відповідно, на користь позивача, в результаті чого виникає сумнів про неупередженість та об'єктивність суддів в даному судовому процесі.
На підставі вимог статті 36 ЦПК України, заявник просить: відвісти суддю Ужгородського міськрайонного суду Зарева Н.I. від розгляду цивільної справи № 308/12085/25; Відвісти суддю Ужгородського міськрайонного суду Крегул М.М. від розгляду цивільної справи №308/12794/25.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2025 року (справа №308/12085/25) головуючий суддя Зарева Н.І., визнати заяву відповідачки ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зареви Н.І. - необґрунтованою, та постановлено, заяву про відвід судді разом з матеріалами справи передати до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 у справі за заява про відвід через сумнів у неупередженості та об'єктивності судді №308/12085/25 визначеного головуючого суддю Фазикош О.В. та передано судді 10.10.2025.
Вирішуючи питання про відвід судді слід зазначити, що вимогами ч.ч.1,3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
У зв'язку з наведеним, судом вирішено розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи №308/12085/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Зареви Н.І., суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як на підставу відводу відповідач вказує на те, що у ухвалі про відкриття провадження суддею не зазначено інших відомостей щодо предмета та підстав позову. При цьому зазначає, що в разі якщо позивач у позовній заяві не вказав підстави позову, внаслідок чого вони не були зазначені у відповідних ухвалах суду, то він порушив вимоги пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, який вимагає від позивача викласти обґрунтовані обставини та підстави виникнення предмету позову.
Також заявник стверджує, що із змісту ухвал суду від 29.08.2025 року (суддя Зарева Н.I.) та від 12.09.2025 року (суддя Крегул М.М.) вбачається, що один і той же Позивач звертається з різними позовними заявами до суду з одним і тим же предметом позову (підстави позову в ухвалах відсутні) до однієї і той же особи - заявника. Що на думку заявника вказує на те, що позивна заява позивача мала би бути залишена судом без руху (вимоги пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України) або мала бути відмова суду у відкритті провадження у справі (вимоги пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України).
Окрім того, заявник стверджує що не отримувала копії позовної заяви, та не має електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), такого обов'язку у неї немає.
Заявник вказує і на те, що позивача в ухвалі про відкриття провадження у справі, в суду відсутні дані про те, що позивач виконав вимоги статті 43 ЦПК України.
При цьому заявник стверджу, що внаслідок вищевказаної діяльності або бездіяльності з боку судді Зарева Н.I. вона фактично позбавлена права отримання і ознайомлення з копією позовної заяви з додатками до неї по цивільній справі № 308/12085/25, що унеможливлює належним чином відстоювати свої законні інтереси в суді під час розгляду вказаної справи.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області головуючий суддя Зарева Н.І. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому зі змісту ухвали вбачається, що судом не встановлено підстав для залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала направлено сторонам по справі.
Згідно супровідного листа від 19.09.2025 у відповідь на заяву відповідача по справі - ОСОБА_1 , їй надіслано матеріали позовної заяви з додатками.
Вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40 / 32 та 40 / 146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № ( 94 ) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM / Rec ( 2010 ), вимагають від держав - учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів. Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
У перелічених міжнародних документах констатується, що незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя.
Незалежність суддів є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, що забезпечується, крім іншого, забороною будь - якого впливу на суддів, захистом їх професійних інтересів. Заборона впливу на суддів у будь - який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді ( Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19 - рп / 2004). Законом України " Про судоустрій і статус суддів " визначено умови виконання професійних обов"язків суддів та правові засоби за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності суддів та незалежності суддів. Зокрема статтею 6 Закону України встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь - який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб, з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, закликів до невиконання судових рішень.
Аналізуючи підстави, які зазначені заявником для відводу судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки заявником не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об'єктивність розгляду даної справи.
Підстави для відводу на які вказує відповідач фактично є непогодження відповідача із процесуальним рішенням суду.
Варто зазначити, що відповідно до ч.ч.1,2 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Зі змісту ухвали прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі суддею не встановлено підстав для залишення позовної заяви без руху. Окрім того, судом на відповідну заяву відповідачки направлено копію позовної заяви з додатками.
Таким чином, зазначені в заяві про відвід підстави для відводу судді фактично зводяться до незгоди відповідача з ухвалою суду про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній справі від 29.08.2025.
При цьому, ч. 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В ході розгляду заяви, викладені заявником обставини, на переконання суду, не доводять наявності підстав сумніватися в безсторонності чи упередженості головуючого по справі судді. Суд приходить до висновку, що доводи заявника щодо наявності обставин для відводу головуючого по справі судді Зареви Н.І., не знайшли свого підтвердження, оскільки будь-яких доказів щодо заінтересованості судді у розгляді даної справи з боку заявника не зазначено та не надано. Також, заявником не надані допустимі, належні, достовірні та достатні докази, які б підтверджували наявність підстав для відводу судді у зв'язку з упередженістю.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі «Білуха проти України»).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Варто зазначити, що у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», на яку вказав ОСОБА_2 , ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Суд вважає, що поведінка головуючого судді не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі судді при вирішенні даної цивільної справи.
Особистої заінтересованості головуючого судді Зарева Н.І. в результатах розгляду зазначеного провадження та інших обставин, які викликають сумніви у її неупередженості судом не встановлено.
Інших підстав передбачених ч.1 ст. 36 ЦПК України не зазначено. Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.
За таких обставин, достатніх підстав для задоволення заяви про відвід головуючої судді Зареви Н.І., суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -
Відмовити у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про відвід судді Зарева Н.І. у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.