Справа № 308/14840/25
1-кс/308/5925/25
13 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025078030000634 від 03 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, про арешт майна, -
10 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025078030000634 від 03 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, про арешт майна.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що 02 жовтня 2025 року в чергову частину Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що на думку заявника невстановленими особами, було підроблено договір купівлі продажу, який заявниця не укладала. Дані відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025078030000634 від 03.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
В ході огляду місця події від 03 жовтня 2025 року, за адресою м. Ужгород, вул. Приладобудівників, б/н було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «Ford Mustang», д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено на спеціальний майданчик ГУНП в Закарпатській області.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене майно під час огляду місця події, а саме транспортний засіб «Ford Mustang», д.н.з. НОМЕР_1 містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на те, вище вказані речі, предмети являюся речовими доказами по даному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому виникла необхідність накласти арешт, без можливості відчуження, на дані речі, оскільки незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до його втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, однак у матеріалах клопотання наявна заява про розгляд справи у її відсутності, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як встановлено у судовому засіданні, що сектором дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025078030000634 від 03 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що підставою для внесення до ЄРДР слугувала заява (повідомлення) від 02.10.2025 року громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на чергову частину Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що на думку заявника невстановленими особами було підроблено договір купівлі продажу транспортного засобу, який заявниця не укладала.
В ході огляду місця події від 03 жовтня 2025 року, за адресою м. Ужгород, вул. Приладобудівників, б/н було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Ford Mustang», д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено на спеціальний майданчик ГУНП в Закарпатській області.
03 жовтня 2025 року постановою дізнавача СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , вищезазначене майно визнано речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України.
З матеріалів долучених до клопотання також вбачається, що транспортний засіб марки «Ford Mustang», д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після перереєстрації згідно договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як зазначено у ч. 3, 4 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що є достатні підстави вважати, що виявлене та вилучене 03 жовтня 2025 року в ході огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 , майно має доказове значення у цьому кримінальному провадженні та з метою забезпечення збереження речових доказів слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити. Накласти арешт на майно, вилучене у ході проведення огляду місця події від 03 жовтня 2025 року за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників б/н, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключно із забороною відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а відтак слідчий суддя вважає, що застосування найменш обтяжливого способу арешту, а саме: без обмеження права користування, буде найбільш сприятливим у цьому кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене в ході огляду місця події від 03 жовтня 2025 року за адресою: Ужгород, вул. Приладобудівників, б/н, а саме на транспортний засіб «Ford Mustang», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороню відчуження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1