13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2865/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення заборгованості.
Верховний Суд постановою від 16.09.2025 у справі № 910/2865/23 касаційні скарги Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") залишив без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 910/2865/23 залишив без змін.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрнафта" від 01.08.2025 щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат ТОВ "Оператор ГТС України" зазначало про те, що остаточна сума судових витрат позивача із доказами на підтвердження їх розміру буде надано суду та учасникам справи відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із урахуванням положень договору щодо порядку та строків підписання відповідних документів.
01.09.2025 від ТОВ "Оператор ГТС України" до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, за змістом якого з метою реалізації права на розподіл судових витрат у зв'язку із розглядом справи у Касаційному господарському суді, позивач просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ "Оператор ГТС України" понесло протягом липня 2025 року у зв'язку з розглядом справи № 910/2865/23 у суді касаційної інстанції, зокрема, копію акта приймання-передачі адвокатських послуг згідно з договором про надання адвокатських послуг від 01.09.2023 № 4600008265 щодо отримання адвокатських послуг у справі № 910/2865/23 у період 01.07.2025 - 31.07.2025 на суму 84 244,79 грн; 2) копію звіту про надані послуги у справі № 910/2865/23 за період 01.07.2025 - 31.07.2025 на суму 84 244,79 грн.
У судовому засіданні 16.09.2025 представник ТОВ "Оператор ГТС України" на виконання вимог частини 8 статті 129 ГПК України зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
22.09.2025 від ТОВ "Оператор ГТС України" до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з АТ "Укрнафта" на свою користь понесені судові витрати на професійну правову допомогу у сумі 149 196,88 грн в суді касаційної інстанції.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, без чого неможливо правильно вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та застосувати норми процесуального права, зокрема імперативну вимогу частини 3 статті 244 ГПК України щодо ухвалення судом додаткового судового рішення в тому самому складі суддів, а також зважаючи на перебування судді Зуєва В. А. у відпустці з 06.10.2025 до 10.10.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду заяви позивача, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Товариства в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Норми статті 59 Конституції України встановлюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
На виконання вимог частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Оператор ГТС України" подало детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "ЕСКВАЙРС":
1) за липень 2025 року (загальна сума 84 244,79 грн) - підготовка адвокатом Ізвєковим В. В. відзиву на касаційну скаргу АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 910/2865/23 - 9,17 год; ставка: 9 187 грн/год з ПДВ; вартість послуг: 84 244,79 грн з ПДВ (9,17) * 9 187,00 грн/год);
2) за вересень 2025 року (загальна сума 64 952,09 грн) - підготовка адвокатом Ізвєковим В. В. і подання через підсистему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/2865/23 (ТОВВИХ-25-13656 від 01.09.2025) - 0,33 год.; забезпечення представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС України" у судовому засіданні, що призначене у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду на 02.09.2025 у справі № 910/2865/23 (включаючи підготовку до ВКЗ) - 3,77 год.; забезпечення представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС України" у судовому засіданні, що призначене у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду на 16.09.2025 у справі № 910/2865/23 (включаючи підготовку до ВКЗ) - 2,97 год; ставка: 9 187 грн/год з ПДВ; вартість послуг: 64 952,09 грн з ПДВ ((0,33 + 3,77 + 2,97) * 9 187,00 грн/год).
Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ "Оператор ГТС України" просить стягнути із АТ "Укрнафта" за наслідками розгляду справи № 910/2865/23 у суді касаційної інстанції, складає 149 196,88 грн (84 244,79 + 64 952,09).
До зазначеної заяви ТОВ "Оператор ГТС України" долучило докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи № 910/2865/23 в суді касаційної інстанції:
1) копію акта приймання-передачі адвокатських послуг згідно з договором про надання адвокатських послуг від 01.09.2023 № 4600008265 щодо отримання адвокатських послуг у справі № 910/2865/23 у період 01.09.2025 - 16.09.2025;
2) копію звіту про надані послуги у справі № 910/2865/23 за період 01.09.2025 - 16.09.2025.
Отже, ТОВ "Оператор ГТС України" згідно з вимогами статті 74 ГПК України було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Заперечень або клопотань про зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката від відповідача до Суду не надходило.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такий висновок щодо застосування статей 126, 129 ГПК викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Розглядаючи заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про ухвалення додаткового рішення, Суд враховує, зокрема, представництво інтересів позивача Адвокатським об'єднанням "ЕСКВАЙРС" та безпосередньо адвокатом Ізвєковим В. В. починаючи з суду першої інстанції, предмет та складність цієї справи. Водночас Суд враховує, що правова позиція позивача під час розгляду справи судами попередніх інстанцій була сталою і не зазнавала змін протягом її розгляду у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, цей же адвокат Адвокатського об'єднання "ЕСКВАЙРС" надавав правову допомогу у судах попередніх інстанцій і був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Отже, врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також надані заявником документи, беручи до уваги те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, Суд дійшов висновку про стягнення з АТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у сумі 50 000 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2865/23 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч),00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
В. А. Зуєв