13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1071/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Хорошівської селищної ради
про ухвалення додаткового рішення з розгляду
касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест"
до Хорошівської селищної ради
про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,
1. Постановою Верховного Суду від 23.09.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» (далі - ТОВ «Надра Інвест») залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 (у редакції постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025), постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 906/1071/24 залишено без змін.
2. 29.09.2025 Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (далі - Хорошівська селищна рада) через систему «Електронний суд» подала до Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 906/1071/24 у суді касаційної інстанції, про що відповідачем було заявлено у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Надра Інвест». Хорошівська селищна рада просить стягнути з ТОВ «Надра Інвест» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
3. ТОВ «Надра Інвест» надіслало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заперечення мотивоване тим, що спір у справі № 906/1071/24 виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому згідно з частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказані витрати не підлягають стягненню з позивача. Крім того, розмір витрат не відповідає критеріям реальності та розумності, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою. При автоматизованому розподілі визначено коефіцієнт складності 1, справа не є резонансною та не викликає суспільного інтересу.
4. Розглянувши заяву відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов'язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись наведеними положеннями статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.
5. 18.08.2025 між Хорошівською селищною радою (клієнт) та адвокатом Ващук Ю.С. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 413, за умовами якого адвокат зобов'язуєтеся здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) у справі № 906/1071/24 в суді касаційної інстанції на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язуєтеся оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Види правничої допомоги у даному договорі тлумачаться на підставі положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; - складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, нотаріусами як державними так і приватними, а також будь-якими іншими установами, організаціями, підприємствами, які вирішують чи можуть вирішувати питання, пов'язані із діяльністю клієнта з усіма правами, наданими КАС, ГПК, ЦПК, у тому числі з правом підписувати та подавати позови, апеляційні та касаційні скарги, відзиви та ін. процесуальні документи, а також запитувати та отримувати інформацію, документи, довідки (пункт 1.1).
Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції за договором складає 15 000,00 грн, які клієнт зобов'язаний сплатити на розрахунковий рахунок адвоката (пункт 3.1).
Сума грошових коштів, що підлягає сплаті, визначається на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (пункт 3.2). У разі понесення адвокатом додаткових витрат, пов'язаних із використанням транспорту, відправкою поштової кореспонденції тощо, всі понесені додаткові витрати компенсуються клієнтом (пункт 3.3). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання (пункт 4.1).
24.09.2025 Хорошівською селищною радою (клієнт) та адвокатом Ващук Ю.С. (адвокат) складено акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (наданої правничої допомоги по Договору № 413 від 18.08.2025), за змістом якого адвокат здає, а клієнт приймає правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 18.08.2025 № 413, яка полягає в наступному: вивчення касаційної скарги та підготовка відзиву на касаційну скаргу в справі № 906/1071/24 за позовом ТОВ «Надра Інвест» до Хорошівської селищної ради; участь в судовому засіданніх 23.09.2025 в Верховному Суді у справі № 906/1071/24 (пункт 1). Адвокат та клієнт погоджуються, що умови договору в частині наданої правничої допомоги станом на 24.09.2025 виконані в повному об'ємі і сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо наданих послуг (пункт 2). Вартість надання правничої допомоги за договором від 18.08.2025 № 413 складає 15 000,00 грн (пункт 3).
До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат також додано розрахунок (опис робіт/наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 18.08.2025 № 413, у якому наведено перелік наданих послуг, аналогічний зазначеному в акті приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (наданої правничої допомоги по Договору № 412 від 18.08.2025), та зазначено, що загальна сума виконаних робіт/наданих послуг становить 15 000,00 грн.
Хорошівська селищна рада дотрималася вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подання відповідних доказів, у тому числі на виконання частини восьмої статті 129 ГПК, чому передувала відповідна заява, зроблена стороною у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Надра Інвест» у справі № 906/1071/24.
У свою чергу, зі змісту матеріалів справи, а також поданих доказів вбачається надання правничої допомоги, яка зазначена у акті приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 24.09.2025. Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критеріями реальності, розумності та співмірності. Крім того, хоча у запереченнях на заяву про ухвалення про ухвалення додаткового рішення позивач посилається на невідповідність витрат наведеним вище критеріям, однак змістовних доводів на підтвердження вказаного ним не наведено. Посилання на те, що при здійсненні автоматизованого розподілу судової справи визначено коефіцієнт 1 жодним чином не спростовує обсяг наданої допомоги та обставини понесення таких витрат.
6. Щодо посилання позивача на приписи частини дев'ятої статті 129 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
У частині дев'ятій статті 129 ГПК передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Подібні правові висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.
Таким чином, застосування приписів частини дев'ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору.
У постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі яка переглядається (№ 906/1071/24) під час надання оцінки подібних доводів щодо застосування частини дев'ятої статті 129 ГПК України) зазначено, що у мотивувальних частинах рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 906/1071/24 відсутні висновки, що спір у справі виник саме з неправильних дій відповідача. Верховний Суд також не убачав підстав вважати, що витрати на правову допомогу необхідно покласти на відповідача з огляду на недоведення позивач наявності підстав для задоволення позову у межах справи № 906/1071/24.
Тобто, у межах справи № 906/1071/24 у жодному рішенні не визначено про те, що вказаний спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача. Колегія суддів, з урахуванням мотивів відхилення касаційних скарг позивача, викладених у постанові від 23.09.2025, також не убачає підстав для такого висновку, а тому посилання позивача на приписи частини дев'ятої статті 129 ГПК України.
7. З урахуванням викладеного вище, зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, на користь Відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 906/1071/24 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» (Житомирська обл., смт Хорошів, вул. Соборна, 16, код 33093694) на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (Житомирська обл., смт Хорошів, вул. Героїв України, 13, 04344587) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень).
3. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
О. В. Случ