13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4735/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя Найфлейш В. Д.)
від 03.04.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Савицький Я. Ф., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.)
від 11.09.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс"
про стягнення 104 528,99 грн,
1. У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" про стягнення 104 528,99 грн, а саме: 88 899,84 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2017 року, 3% річних у розмірі 3 919,18 грн та інфляційні витрати у розмірі 11 709,97 грн.
2. 03.04.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
3. Суд першої інстанції встановив, що відповідач надав акти приймання-передачі газу за березень 2017 року (16736 куб. м та 13719 куб. м), тому твердження позивача про відсутність таких документів є безпідставними. Позивач також просив повернути 29,981 тис. куб. м газу, посилаючись на безпідставний відбір, однак рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 у справі № 916/2436/19 встановлено, що ТОВ "Еліткомсервіс" споживало газ на підставі договору з НАК "Нафтогаз України" № 3667/1617-ТЕ-23, у погоджених обсягах, без порушень, а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 916/2436/19 підтверджено, що подання чи неподання номінацій не свідчить про незаконне споживання. Крім того суд зазначив, що у справі № 916/1250/18 встановлено, що постачання газу у березні 2017 року здійснило ТОВ "Одесагаз-постачання", а не АТ "Укртрансгаз", відповідач здійснював оплату цьому постачальнику, хоча й не повністю, що призвело до боргу, і це рішення набрало законної сили, тому подвійне стягнення є недопустимим. З огляду на підписані акти та наявні зазначені судові рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що нарахування боргу АТ "Укртрансгаз" є безпідставним і відповідно у задоволенні позову слід відмовити.
4. 01.10.2025 АТ "Укртрансгаз" подало до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
5. Позивач не погоджується з оскаржуваними судовими рішенням та вважає їх такими, що прийняті при не з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими, невідповідності висновків, встановленим обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
14. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
16. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а також справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
17. В обґрунтування скаржник зазначає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми частини другої статті 8 Закону України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", який є одним із ключових нормативно-правових актів у подоланні кризових явищ на ринку природного газу, зважаючи на ціну позову у цій справі, що обумовлює її малозначність, формує небезпечний прецедент уникнення скасування незаконного судового рішення у касаційному порядку. У разі залишення в силі неправомірних судових рішень у цій справі, висновки, викладені у них, будуть використовуватися при розгляді численних спорів в подібних правовідносинах щодо застосування норм Закону України № 1730 та призведуть до неоднозначного тлумачення зазначеної норми права, а тому, дане питання є важливим для формування єдиної правозастосовчої практики, що забезпечить правильне тлумачення норм права та дозволить уникнути потенційної правової невизначеності в аналогічних спорах. Скаржник вважає, що відступ судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень від загальної концепції застосування частини другої статті 8 Закону України № 1730 до правовідносин "Оператор газотранспортної системи - підприємство теплоенергетики" за відбору природного газу без номінацій у період 2015 - 2019 років, свідчить не просто про втрату позивачем можливості здійснити захист свої прав (що важливо для позивача також), а про ігнорування потреб суспільства у реформуванні ринку природного газу в контексті його євроінтеграційних прагнень, за яких втручання держави у функціонування ринку природного газу виключається.
18. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
19. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
20. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
21. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
22. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
23. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
24. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми.
25. Доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, при цьому, сама по собі незгода сторони з оцінкою судом конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
26. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
27. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
28. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
29. За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.
30. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
31. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
32. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
33. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
34. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
36. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/4735/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко