ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/5926/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ"
про стягнення 831093,68 грн
представники учасників процесу:
від позивача: Пікульська К.В.
від відповідача: Шмига Г.С.
від третьої особи: Байрамова К.П.
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ" про стягнення 831 093,68 грн, з яких 673 859,74 грн - пені та 157 233,94 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № УГВС62/0206-24 від 12.04.2024 в частині дотримання строків поставки товару.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 дану позовну заяву залишено без руху.
22.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5926/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 03.07.2025.
25.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, який сформований в системі "Електронний суд" 24.06.2025. У відзиві на позов відповідач просив суд поновити строк на подання вказаного відзиву.
03.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли клопотання про: зменшення розміру неустойки; залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У підготовчому засіданні 03.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.07.2025 відмовив задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ"(заявлене у відзиві на позов) про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, продовжив відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 24.06.2025, задовольнив клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ".
Також у підготовчому засіданні 03.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14.08.2025.
04.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
08.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли документи на підтвердження направлення позову третій особі.
10.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли документи на підтвердження відзиву позову третій особі.
11.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
29.07.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення по справі.
31.07.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли доповнення до раніше поданих пояснень.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2025 задовольнив заяву третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
14.08.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.
У підготовчому засіданні 14.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 04.09.2025.
03.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи у справі.
03.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення щодо необхідності призначення експертизи та клопотання про витребування доказів.
04.09.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про витребування доказу.
04.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказу.
У підготовчому засіданні 04.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання третьої особи про призначення експертизи, з огляду на таке.
У своєму клопотанні третя особа просить призначити судову експертизу у справі № 910/5926/25 щодо відповідності товару - мармурової крихти 60 мкм ТМ Neocarb паспорту якості виробника даного товару - ТОВ "РЕНТА-ПРИМ" (на фізико-хімічні показники товару).
Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Відповідно до норм Господарського процесуального законодавства, судова експертиза є одним із видів доказів.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи наведені положення судова експертиза призначається у випадку, коли для вирішення спору необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, якщо висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
При цьому, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що предметом спору є стягнення штрафу та пені за прострочення поставки товару, а не за поставку неякісного товару, враховуючи умови договору, а також те, що відповідач прийняв повернутий йому товар, із зустрічними вимогами про зобов'язання прийняти товар не звертався, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у цій справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.
Також розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача та третьої особи про витребування доказу, суд постановив протокольну ухвалу про залишення їх без задоволення, з огляд на таке.
Так, відповідач та третя особа у своїх клопотаннях просять суд витребувати у позивача висновок експертизи, проведеної ПрАТ "Івано-Франківськцемент" щодо якості товару - кальцію карбонату фракції 60 мкм ТМ GURCARB, який було поставлено ТОВ "ТЕХПРОМІМПОРТ" на адресу позивача за договором поставки № УБГ24-255-2 від 23 серпня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи, що відповідач та третя особа подали клопотання про витребування доказу з пропуском встановленого строку, клопотання про поновлення строку не подавали, суд дійшов висновку про залишення таких клопотань без задоволення на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України.
У підготовчому засіданні 04.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
У судовому засіданні 25.09.2025 представник позивача підтримав позов, просив позов задовольнити, відмовити у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю.
У судовому засіданні 25.09.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору направив на електронну пошту постачальника рознарядку №306.4-306-1-2664 від 16.04.2024 на поставку карбонату кальцію (гранули) NEOCARB G60 у кількості 220 т.
Враховуючи умови договору, поставка карбонату кальцію (гранули) NEOCARB G60 у кількості 220 т вартістю 2246199,12 грн мала відбутись у строк до 17.06.2024.
У квітні 2024 постачальник відвантажив товар у кількості 88 тонн, однак за результатами лабораторних випробувань комісією вхідного контролю надано висновок не оприбутковувати товар.
Товар у кількості 88 тонн повернуто постачальнику у травні 2024.
20.05.2024 постачальником відвантажено 22 тонни товару, однак за результатами лабораторних випробувань комісією вхідного контролю надано висновок не оприбутковувати товар.
В подальшому сторонами здійснювалось листування щодо якості та відповідності товару технічним характеристикам, можливості внесення змін до договору, а саме додатку № 5 щодо вимог до фізико-хімічних характеристик Товару, а також методики тестування при прийманні товару, однак згоди досягнуто не було.
Поставлений 20.05.2024 товар у кількості 22 тонни повернуто постачальнику 04.09.2024.
За доводами позивача на даний час поставка Товару, а саме: карбонату кальцію (гранули) NEOCARB G60 в кількості 220 т, на загальну суму 2 246 199,12 грн, належним чином не виконана.
Відтак, постачальником допущено прострочення поставки товару, у зв'язку із чим, відповідно до п.7.8. договору за прострочення термінів поставки позивач нарахував пеню у сумі 673 859,74 грн та штраф в сумі 157 233,94 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач здійснював спроби виконання договору, проте товар який він намагався поставити не відповідав додатку № 5 Договору № УГВС 62/0206-24 від 12.04.2024 за показником розміру фракції. Вказана невідповідність товару умовам договору не заперечується відповідачем та визнається ним та виробником товару. У позивача відсутній обов'язок та можливість прийняти товар, який не відповідає умовам договору.
У випадку прийняття товару, який не відповідає визначеним договором характеристикам, незважаючи на його ймовірну відповідність державним стандартам та нормам якості позивач або взагалі не зможе використовувати товар для потреб, для яких здійснювало його закупівлю, або не зможе використовувати товар протягом певного терміну його використання, на який розраховує.
Сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору стосовно внесення змін в Додаток № 5 щодо характеристик товару та методики їх визначення.
Розмір пені та штрафу не є надмірно високим.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на таке:
- в строк було поставлено 110 тонн карбонату кальцію (гранули) Neocarb G60 на загальну суму 1 123 099,57 гривень, що підтверджується документами на відвантаження, а тому вартість недопоставленого товару згідно рознарядки від 16.04.2024 складає 1 123 099,57 гривень (110 тон);
- за контррозрахунком відповідача разом сума пені та штрафу, грн - 415 546,84 грн;
- відповідачем вживались заходи щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджується листування між сторонами;
- технологічно неможливо зробити продукт за вказаними параметрами та нормами, встановленими та застосованими в методиці тестування АТ «Укргазвидобування» по договору поставки №УГВС62/0206-24 від 12 квітня 2024 року;
- наступний договір поставки мармурової крихти та тендерна документація до нього не містили вимог щодо визначення фракції, що свідчить про те, позивачем помилково в спірному договорі поставки з відповідачем було допущено помилку щодо визначення фракції товару;
- виробник товар звертався до відповідача з листом, у якому зазначав, що ні він, ні конкуренти не мають технологічної можливості виробити такий продукт, який би відповідав вимогам залишку: сито 63?3%, сито ?45%;
- відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти Додаткову угоду про внесення змін в Додаток №5 «Технічні характеристики товару» до договору поставки, однак згоди досягнуто не було, позивач відмовив в укладенні додаткової угоди.
Також у відзиві відповідач просить зменшити нараховані штрафні санкції на 99%.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що відповідно до умов договору покупець має право відмовитись від товару виключно якщо товар не поставлено у строк. У зв'язку із отриманням від позивача листа про зупинення приймання ТМЦ від 01.05.2024 року №306.4-306-1-3125, відповідач перебував у стані правової невизначеності, адже без отримання вказівки від позивача, останній не міг нічого зробити.
Застосування штрафних санкцій має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Позиція третьої особи
Третя особа у поданих поясненнях підтримує позицію відповідача та заперечує проти позову, з огляду на таке:
- позивач визначив переможцем тендерної закупівлі мармурової крихти 60 мкм відповідача розуміючи, які показники крихти були зазначені в паспорті якості та в технічній документації від виробника - третьої особи що були подані для участі у тендері;
- сам договір поставки не містить положень, що товар, тобто мармурова крихта обов'язково повинна відповідати додатку № 5 до договору - результатам випробувань за методикою тестування товару;
- Карбонат кальцію (гранули) NEOCARB G 60, який поставлено за договором поставки відповідачем в обов'язковому порядку пройшов контроль якості в лабораторії третьої особи, в підтвердження чого був виданий паспорт якості;
- неможливо здійснити виробництво такої фракції, яка б відповідала затвердженій нормі залишку згідно застосованій позивачем методиці тестування товару при його прийманні за Додатком № 5, не існує аналогічного продукту, який би відповідав показникам розміру фракції за результатами вказаного тестування.
У січні 2025 позивач змінив технічні характеристики мармурової крихти 60 мкм у запиті на комерційну пропозицію (запит від 17.01.2025 року), що свідчить про фактичне визнання попередніх норм помилковими.
12.04.2024 між Акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ", як постачальником укладено договір поставки (графік поставки) № УГВС62/0206-24 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві мармурову крихту 60 мкм (далі -- товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і сплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 20 419 992,00 грн (п. 3.1 договору).
У п. 5.2 договору сторони погодили, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п. 5.8 договору прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважаться поставкою неякісного товару.
Згідно з п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 31.03.2025 року (включно).
У п. 3 Специфікації сторони погодили, що поставка товару відбувається протягом 60 календарних днів з моменту видачі рознарядки. Об'єм поставок по одній рознарядці: не менше 60 тон, але не більше 600 тон. Період часу між видачою рознарядок: не менше 15 календарних днів.
Аналогічні умови щодо поставки узгоджені сторонами в Додатку № 3 до договору.
У Додатку № 5 до договору сторони погодили технічні характеристики товару: розмір фракції 60 мкм, густина 2,7 г/см3, вміст CaCO3 ? 99,5%, нерозчинний залишок в HCL
Також Додатком № 5 до договору сторонами погоджена Методика тестування при прийманні товару:
1. Розмір фракції 60 мкм. Методика тестування: п. 1: ситове дослідження вологим способом на ситі 45 мкм, масова частка залишку на ситі повинна складати ?? 50% та на ситі 63 мкм, масова частка залишку на ситі повинна складати ? 3%.
2. Густина: 2,7 г/см3. Методика тестування п.2: густина визначається за допомогою колби/волюметра Ле Шательє-Кандло.
3. Вміст СаСО3: ? 98%. Методика тестування п.3: показник визначається кальциметром.
4. Нерозчинний залишок в НСІ: ? 2%. Методика тестування п.4: після проведення аналізу п.3 з кальциметру вилучається залишок крихти мармурової, котрий фільтрується, промивається, висушується і зважується.
На виконання умов договору позивачем 16.04.2024 надіслано відповідачу рознарядку на поставку за №306.4-306-1-2664, відповідно до якої позивач просив поставити карбонат кальцію (гранули) NEOCARB G60 у кількості 220 т.
Відповідачем у строки, встановлені договором, було здійснено поставку товару для його подальшого приймання позивачем у кількості 88 тонн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №23 від 23.04.2024, №24 від 24.04.2024, №25 від 25.04.2024, №26 від 26.04.2024.
В подальшому уповноваженими представниками відповідача, відповідно до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" Філія "УГВ-Сервіс" складено Акт вхідного контролю ТМЦ №275, відповідно до якого за результатами лабораторних випробувань встановлено, що карбонат кальцію (гранули) NEOCARB G 60 не відповідають вимогам додатку № 5 до договору за показником розміру фракції.
Листом від 01.05.2024 вих №306.4-306-1-3125 (копія додається) позивач повідомив відповідача про виявлені невідповідності відвантаженого товару вимогам додатку № 5 до договору, зупинку приймання ТМЦ, виклик уповноваженої особи відповідача для продовження огляду та складання документів про приймання/неприймання ТМЦ
Листом від 02.05.2024 відповідач погодився з недотриманням якості поставленого 23.04.2024, 25.04.2024р., 26.04.2024р. 29.04.2024р товару, а саме частковій невідповідності фракційності карбонат кальцію (гранули) NEOCARB G 60, що не відповідає вимогам додатку № 5 до договору.
Відвантажений відповідно до товарно-транспортних накладних: №23 від 23.04.2024, №24 від 24.04.2024, №25 від 25.04.2024, №26 від 26.04.2024 товар було повернуто постачальнику та прийнято останнім, що підтверджується актами повернення товару: № 1 від 09.05.2024, № 2 від 10.05.2024, № 3 від 13.05.2024 та № 4 від 14.05.2024 (копії додаються). Тобто позивачем здійснено повернення, а відповідачем прийнято раніше постановлений товар у кількості 88 тонн.
В подальшому відповідачем у строки, встановлені договором, було здійснено поставку товару для його подальшого приймання позивачем у кількості 22 тонни, що підтверджується товарно-транспортною накладною №20 від 20.05.2024.
Уповноваженими представниками відповідача, відповідно до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" Філія "УГВ-Сервіс" складено Акт вхідного контролю ТМЦ №327, відповідно до якого за результатами лабораторних випробувань встановлено, що карбонат кальцію (гранули) NEOCARB G 60 (поставка 21.05.2024) не відповідають вимогам додатку № 5 до договору за показником розміру фракції.
За твердженням позивача, листами №12/3361-306-1 від 06.06.2024, №12/3467-306-1 від 12.06.2024, №12/4479-306-1 від 29.07.2024 відповідач пропонував внести зміни в договір, зокрема в Додаток № 5 до договру.
21.06.2024 позивач на лист відповідача вих. №1-24/1 від 05.06.2024 повідомив про відсутність підстав для укладення додаткової угоди.
02.08.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 306.4-306-1- 5678 про сплату 258 312,90 грн штрафних санкцій за протермінування поставки товару на 45 днів.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 28.08.2024, повідомив, що вимога є безпідставною Крім цього відповідач повідомив, що 26.08.2024 відповідач отримав від лабораторії бурової компанії ТОВ "Техкор" результати випробувань карбонат кальцію (гранул) NEOCARB 60 щодо можливості його застосування у виробництві тампонажного розчину (буферних розчинів). Так, за результатами вказаних випробувань лабораторією ТОВ "Техкор" зроблено висновок у Звіті від 26.08.2024 року, що карбонат кальцію (гранули) NEOCARB 60 - відповідає критеріям Паспорту якості № 250424/5, в частині застосування у виробництві як сировинного компоненту, який виготовляється згідно п. 2.5.1 ТУ У 08.1-37213176- 002:2019 та вимогам щодо використання у якостi компонента буферних розчинів у відповідності з методиками ТОВ "Техкор". Відповідач просив врахувати викладене та відновити поставку товару.
Позивач листом від 03.09.2024 позивач повторно вимагав сплатити штрафні санкції.
Листом від 02.09.2024 відповідач повідомив позивача норми розміру часток для тестування МАРМУРОВОЇ КРИХТИ (карбонат кальцію (гранул)) 60 мкм, встановлені АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в методиці тестування при прийманні товару за Додатком № 5 "Технічні характеристики товару" до Договору поставки (графік поставки) № УГВС 62/0206-24 від 12.04.2024 року є взагалі нереалізуємими для виробників мармурового наповнювача та технологічно необґрунтованими. Більше того, не існує аналогічного продукту, який би відповідав показникам розміру фракції за результатами вказаного тестування. Ані ТОВ "РЕНТА-ПРИМ" - виробник мармурової крихти - карбонат кальцію (гранул) NEOCARB 60, ані інші виробники мармурової крихти не мають технологічної можливості виробити такий продукт, який би відповідав вимогам залишку: сито 63 мкм? 3 %, сито 45? 50%. Вказаним листом відповідач запропонував укласти Додаткову угоду про виключення з Додатку № 5 до договору, зокрема методики тестування при прийманні товару, та відповідно прийняти наш товар в об'ємі 2 000 тон.
Відвантажений відповідно до товарно-транспортної накладної №20 від 20.05.2024 товар повернуто постачальнику 04.09.2024 відповідно до Акту повернення товару постачальнику № 1 від 04.09.2024.
Листом № 306.4-306-1-7800 від 16.10.2024 позивач надав відповідь відповідачу на лист №24-24 від 24.09.2024 про те, що у позивача не має правових підстав для укладання додаткової угоди до договору щодо внесення запропонованих змін.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на даний час поставка товару, а саме: карбонату кальцію (гранули) NEOCARB G60 в кількості 220 т, на загальну суму 2 246 199,12 грн здійснена не була.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вбачається зі змісту Специфікації, строк поставки товару протягом 60 календарних днів з моменту видачі рознарядки.
Оскільки, як встановлено судом вище, рознарядка на поставку 220 тонн товару видана 16.04.2024, товар мав бути поставлений у строк до 17.06.2024 (оскільки 60-й день (15.06.2024) припадає на вихідний).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач прострочив поставку товару у кількості 220 тонн з 18.06.2024 по 14.04.2025.
Відповідач в свою чергу зазначає, що в строк було поставлено 110 тонн, прострочення лише щодо 110 тонн.
Суд зазначає, що згідно з п. 1.1, 5.2 договору під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2024 відповідач передав товар для приймання відповідачу у кількості 88 тонн, однак згідно з актами повернення товару: № 1 від 09.05.2024, № 2 від 10.05.2024, № 3 від 13.05.2024 та № 4 від 14.05.2024, товар у кількості 88 тонн було повернуто постачальнику.
Тобто повернення товару у кількості 88 тонн відбулось ще до закінчення строку поставки, а тому доводи відповідача про те, що ним не було допущено прострочення поставки товару відхиляються судом, з огляду на повернення такого товару до закінчення строку поставки. Отже прострочення поставки товару у кількості 88 тонн відбулось з 18.06.2024 по 14.04.2025.
Щодо товару у кількості 22 тонни, то суд зазначає, що товар посталено у строк, встановлений договором (20.05.2025) і станом на 17.06.2025 між сторонами вирішувалось питання щодо приймання/повернення такого товару, і лише 04.09.2024 такий товар повернутий постачальнику.
На переконання суду, відповідач не може вважатись таким, що прострочив в період, коли позивач отримав фактично товар і здійснює його приймання, до моменту повернення товару постачальнику.
З урахуванням викладеного, враховуючи зміст пунктів 1.1, 1.2, 5.2, 5.8, 5.18, 7.8 договору, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення поставки товару у кількості 22 тонни у період з 05.09.2024 по 14.04.2025.
Щодо решти товару у кількості 110 тонн, що мав бути поставлений відповідно до рознарядки від 16.04.2024, то відповідач не здійснював його поставку та відповідно є таким, що прострочив виконання зобов'язанням з 18.06.2024 по 14.04.2025.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, суд зазначає, що відповідач самостійно на власний розсуд підписав та погодився з умовами, що визначені в Додатку № 5 до договру.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки матеріали справи не містять доказів поставки товару та прийняття позивачем товару у кількості 220 тонн, вартістю 2 246 199,12 грн, то відповідач є таким, що допустив прострочення поставки товару на загальну суму 2 246 199,12 грн, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач не мав права не приймати товару, то суд зазначає, що відповідачем акти про повернення йому товару підписані без зауважень та заперечень, а відповідач не звертався з позовом до суду про зобов'язання позивача прийняти поставлений товар.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
За перерахунком суду обґрунтованою є пеня у розмірі 658360,96 грн, нарахована за період з 18.06.2024 по 14.04.2025 на суму 2021579,21 грн (198 тонн) та з 05.09.2024 по 14.04.2025 на суму 224619,91 грн (22 тонни).
Розрахунок штрафу на суму 157233,94 грн є арифметично правильним.
Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 99%.
Так, положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду(п. 7.42 постанови Верховного Суду від 19.01.2024 у cправі № 911/2269/22).
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23).
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач посилається на таке:
- відповідачем вживались заходи щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема неодноразово повідомлялось позивачу про те, що поставлений товар відповідає якості та може використовуватись відповідачем для визначених ним цілей, неодноразово пропонувалось укладення додаткових угод до договору в частині внесення змін в Додаток № 5 щодо методики тестування при прийманні товару;
- відповідач повідомляв позивача, що вимоги, встановлені в методиці тестування при прийманні товару за Додатком №5 є нереальними для виробників мармурового наповнювача та технологічно необґрунтованими та не існує аналогічного продукту, який би відповідав показникам розміру фракції за результатами вказаного тестування;
- ні ТОВ «РЕНТА-ПРИМ» (виробник мармурової крихти - карбонат кальцію (гранул) NEOCARB 60), ні інші виробники мармурової крихти не мають технологічної можливості виробити такий продукт, який би відповідав вимогам залишку, який зазначений в Додатку № 5;
- наступні договори поставки мармурової крихти та тендерна документація позивача не містили вимог щодо визначення фракції, як це було визначено у спірному додатку № 5 до договору;
- 14.08.2024 року відповідачем було перераховано грошові кошти у розмірі 1 020 999,60 гривень за банківською гарантією (що стосується спірного договору);
- відповідач зацікавлений в належному виконанні взятих на себе зобов'язань та міг поставити товар, який відповідач вимогам щодо якості, у випадку внесення змін в додаток № 5 до договору;
- відповідно до рознарядки від 16.04.2024 загальна вартість товару, яка мала бути поставлена становила - 2 246 199,12 гривень. В той час, як відповідачем було відшкодовано на рахунок позивача - 1 020 999,60 гривень забезпечення виконання зобов'язань у вигляді гарантії та позивач просить стягнути ще й штрафні санкції у розмірі 831 093,68 гривень , що є неспівмірним;
- порушенням не завдано збитків позивачу;
- наявні виняткові обставини - зазначення у Додатку 5 до договору поставки методики, яку неможливо виконати жодному виробнику в Україні.
У цих спірних правовідносинах суд враховує причини, з яких відповідач допустив прострочення поставки товару, а саме погоджений сторонами Додаток № 5 до договору щодо Методика тестування при прийманні товару. Підтвердженням неможливості поставки товару відповідно до вимог, визначених Додатком № 5 до договору є листи та пояснення самого виробника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-ПРИМ".
Суд також враховує поведінку відповідача, який у строк, встановлений договором намагався здійснити поставку товару, а також неодноразово звертався з пропозиціями щодо укладення додаткової угоди до договору, яка б надала можливість здійснити поставку товару.
Дослідивши надане листування між сторонами, суд вважає, що аргументи відповідача щодо вжиття ним заходів для забезпечення виконання належним чином поставок товару є переконливими.
Також судом враховано, що порушення виконання зобов'язань за договором не завдало позивачу збитків, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи зазначені відповідачем причини та обставини прострочення ним договірних зобов'язань з поставки, інтереси обох сторін, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру заявленої до стягнення пені та штрафу наслідкам порушення відповідачем зобов'язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в цьому конкретному випадку є можливим зменшення розміру пені та штрафу на 90 % (від суми, яка визначена судом обґрунтованою). Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, з огляду на встановлені вище обставини, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 65836,10 грн пені (658360,96 грн - 90% = 65836,10 грн) та 15723,39 грн штрафу (157233,84 - 90% = 15723,39 грн).
Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд задовольняє частково.
Згідно із ч. 1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ", а саме в частині стягнення 65836,10 грн пені та 15723,39 грн штрафу
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги, розмір яких визнаний суд обґрунтованим (без урахування застосованого судом зменшення).
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ" (01013, місто Київ, Наддніпрянське шосе, будинок 2А, квартира 195, ідентифікаційний код 35217247) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 65836,10 грн пені, 15723,39 грн штрафу та 9787,14 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.10.2025.
Суддя С.О. Турчин