ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/991/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/991/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Інвест" про стягнення 74 138,93 грн матеріальної шкоди.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 74 138,93 грн страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з заподіянням транспортному засобу матеріальної шкоди.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані недостатністю виплаченої відповідачем суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна (проведення відновлювального ремонту транспортного засобу), різниця між фактичним розміром завданої майнової шкоди і страховою виплатою складає 74 138,93 грн.
У відповіді на відзив позивач додатково аргументує свою позицію тим, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартості відновлювального ремонту без урахування зносу.
Що стосується ПДВ, позивач вказує, що стягнуті кошти мають бути перераховані позивачу, який є платником цього податку, і в подальшому спрямує кошти на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення, а тому розрахунок суми виплат здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 980, 985, 999, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про страхування", ст. 2, 12, 22, 29, 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За наведеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві на позов, відповідач заперечує проти заявлених вимог, вказує, що ним на виконання приписів Закону №1961-IV, здійснено весь комплекс заходів щодо оцінки розміру шкоди, завданої Позивачеві, у зв'язку з пошкодженням ТЗ Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 25 806, 58 грн у строки, передбачені законом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що у розрахунку, поданому позивачем, розмір шкоди розраховано без урахування коефіцієнту фізичного зносу, не враховано ліміту відповідальності за європротоколом та незаконно включено ПДВ у розмір страхового відшкодування.
З наведених підстав у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Інвест"
Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача правом на подання пояснень щодо позову/відзиву не скористалась.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2025 для розгляду справи № 909/991/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/991/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Інвест", встановив сторонам та третій особі строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснень та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 19.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам та третій особі відповідно до вимог ст. 120 ГПК України: позивачу, представнику позивача та відповідачу - шляхом направлення її в електронній формі до електронних кабінетів; третій особі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів позивача, представника позивача та відповідача - 20.08.2025.
Поштове відправлення № 06 011 855 971 84, яким суд надсилав третій особі копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19.08.2025 доставлено та вручено 06.09.2025.
08.09.2025 до суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14589/25 від 08.09.2025), який прийнятий судом і долучений до матеріалів справи.
12.09.2025 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" надійшла відповідь на відзив.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом спору є розмір страхового відшкодування відшкодування (матеріальної шкоди) для відновлення пошкодженого майна.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
18 березня 2025 р., приблизно о 18-00 год. в м. Калуш, Івано-Франківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SCANIA R420, реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно повідомлення від 19.03.2025 про настання події з ознаками страхового випадку, винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано водія транспортного засобу SCANIA R420, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За змістом повідомлення, автомобіль Skoda Superb був припаркований на парковці по вул. Малицької, буд. 1 в м. Калуш. Водій автомобіля SCANIA R420 Стахурський М., не вибравши правильного радіуса повороту, причепом пошкодив передню частину автомобіля Skoda Superb (пошкоджено передній бампер та решітку радіатора).
Вищезазначена ДТП була оформлена складанням учасниками дорожньо-транспортної пригоди Повідомлення про настання події з ознаками страхового випадку (європротоколу).
Транспортний засіб Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - SCANIA R420, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Інвест" у ТДВ "СК "Гардіан" згідно полісу № ЕР-224208166 від 19.10.2024 на строк з 00:00 20.10.2024 по 23:59 19.10.2025.
19.03.2025 позивач, з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків, звернувся до ТДВ "СК "Гардіан" із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку.
21.03.2025 відповідачем було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено перелік механічних пошкоджень, які отримав вищезазначений автомобіль.
За розрахунком коефіцієнту фізичного зносу дорожнього транспортного засобу коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Skoda Superb, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 0,48.
За допомогою ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX, відповідачем - ТДВ "СК "Гардіан" проведена ремонтна калькуляція вказаного автомобіля № G-43736 від 04.04.2025, відповідно до якої розмір збитку ТЗ Skoda Superb АТ1123ІC на дату ДТП з урахуванням зносу складає 28 663,58 грн без ПДВ.
Виходячи із зазначеної калькуляції, відповідач, застосувавши коефіцієнт фізичного зносу автомобіля 0,48 до запчастин автомобіля, які підлягають заміні, виплатив позивачу 25 806,58 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 236684 від 06.05.2025 (а.с.29).
Не погоджуючись з розміром отриманого відшкодування матеріальної шкоди, позивач звернувся до судового експерта Макієнка О.М. з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику транспортного засобу та ринкової вартості автомобіля Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до Висновку експерта № 02/06/25 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 23.06.25 (а.с.6-10):
1) вартість відновлювального ремонту КТЗ Skoda Superb, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що мало місце 18.03.2025, складає 99 945,51 грн з яких: 9 520,00 грн - вартість відновлювально-ремонтних робіт; 8 599,00 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів; 81 825,61 грн - вартість нових складових, що підлягають заміні під час ремонту.
Коефіцієнт фізичного зносу складових експертом визначено - 0,455;
2) вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику КТЗ Skoda Superb, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що мало місце 18.03.2025, складає величину 62 714,86 грн;
3) ринкова вартість КТЗ Skoda Superb державний номер НОМЕР_1 , станом на момент до ДТП, що трапилось 18.03.2025 становить 1 219 160,00 грн.
09.07.2025 позивач, беручи до уваги висновок експерта, звернувся до відповідача із вимогою про доплату страхового відшкодування в розмірі 74 138,93 грн, як різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту автомобіля.
Листом від 30.07.2025 № 30/07/25/23, відповідач вимогу відхилив, вказуючи на виконання ним зобов'язання в повному обсязі, а законних підстав для перегляду прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування не вбачає.
Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
З 01.01.2025 набрав чинності новий Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024.
У відповідності до абзаців першого та другого п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-ІХ від 21.05.2024, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.
Отже, оскільки поліс № ЕР-224208166 від 19.10.2024 було укладено у 2024 році, тобто до набрання чинності новим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ від 21.05.2024, то для визначення розміру страхової виплати потерпілій особі страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV щодо страхової (регламентної) виплати у разі пошкодження транспортного засобу, на умовах якого був укладений вказаний поліс.
Вказана правова позиція також роз'яснена у Положенні про пряме врегулювання страхових випадків, затвердженому Президією МТСБУ 27.12.2024 (протокол № 617/2024), зокрема в абз. 2 пп. 2.3.3.1 п. 2.3.
Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, вказаний нормативно - правовий акт регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV 01.07.2004, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 33.2 Закону № 1961-IV 01.07.2004, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 18.03.2025, останній заповнений обома учасниками ДТП у відповідних частинах, наведено інформацію про транспортні засоби, дату, час та місце ДТП, визначені обставини ДТП.
Матеріалами справи, зокрема, зазначеним повідомленням, складеним учасниками ДТП 18.03.2025, підтверджено вину водія транспортного SCANIA R420, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 18.03.2025 (а.с.31).
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом SCANIA R420, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до ст. 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ст. 102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Так, відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі 25 806,58 грн, однак позивач просить стягнути решту страхового відшкодування у розмірі 74 138,93 грн, у зв'язку з недостатністю суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна, керуючись при цьому визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
У постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 Верховний Суд виснував, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
У постанові від 13 березня 2018 року по справі № 910/9396/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 зі справи № 910/3650/16 та зі справи № 910/32969/15).
Відповідно до положень статті 29 Закону 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, спеціальними положеннями статті 29 наведеного закону врегульовано, що при розрахунку страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, у разі заміни складників пошкодженого транспортного засобу, враховується його знос.
У зв'язку з цим доводи позивача про неврахування зносу при розрахунку вартості деталей транспортного засобу не враховують цих положень законодавства, та наведених вище позицій Верховного Суду.
Покликання позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 є нерелевантним, оскільки у цьому спорі відповідачем був не страховик, а винуватець дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим спеціальні положення статті 29 Закону 1961-IV не застосовувались.
Відповідно до п. 36.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Разом із тим, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. При цьому, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Виходячи з наведеного слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру.
Як встановлено судом, позивач та страховик не дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування, а страховик здійснив його виплату без виконання вимог п. 36.2 Закону України № 1961-ІV щодо узгодження з потерпілою розміру страхового відшкодування.
За змістом цитованих вище положень п. 36.2 зазначеного Закону № 1961-ІV страховик здійснює виплату страхового відшкодування без проведення експертизи, якщо страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що страховик та потерпілий дійшли такої згоди, навпаки з наявних в матеріалах справи листів та повідомлень позивача, адресованих відповідачу (№ 1858 від 10.04.2025, № 1877 від 24.04.2025, № 1876 від 23.04.2025), слідує, що позивач скаржився на затягування розгляду питання страхового відшкодування, просив деталізувати розрахунок матеріального збитку в розрізі складових; надати вказівку вартості кожної із замінених/відновлених деталей, робіт, а також врахованих коефіцієнтів.
У зв'язку з цим, суд враховує як більш вірогідний доказ вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку позивача, наданий позивачем висновок експерта № 02/06/25 від 23.06.2025, виконаний судовим експертом Макієнком О.М., та оцінює такий в сукупності з іншими доказами.
Натомість, надану відповідачем ремонтну калькуляцію автомобіля № G-43736 від 04.04.2025 суд відхиляє, оскільки така не має статусу експертизи, котру страховик мав провести в даному випадку з урахуванням вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV.
За встановлених обставин, необхідно відновити порушене право позивача на відшкодування шкоди, завданої діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача та стягнути з нього різницю між виплаченим страховим відшкодуванням і розміром заподіяної шкоди, визначеної на підставі експертизи, з урахуванням положень законодавства.
На суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 р. в справі № 922/1280/22).
Позивачем заявлено позовні вимоги виходячи з визначеної експертом вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 99 945,51 грн.
Однак, окрім вартості відновлювального ремонту, експертом зроблено також висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП, що мало місце 18.03.2025 складає величину 62 714,86 грн.
Як слідує з дослідницької частини експертного висновку, різниця між визначеними експертом вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку полягає саме у врахуванні коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні під час ремонту.
Також, як слідує зі сторінки 7 висновку експерта та аркушу 3 Додатку № 2 до висновку експерта (ремонтна калькуляція № 94-06-25), вартість відновлювального ремонту автомобіля та матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, експерт визначав з урахуванням податку на додану вартість у 20%.
Як встановлено положеннями п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відтак, оскільки позивач просить суд стягнути недоплачену частину страхового відшкодування, матеріали справи не містять документального підтвердження оплати ремонту автомобіля, то визначаючи суму страхового відшкодування, суд має зменшити оцінену шкоду на суму ПДВ.
За змістом п. а) та б) п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
При цьому, як слідує з положень п. 14.1.185 статті 14 Податкового кодексу України, з метою оподаткування до постачання послуг відноситься як надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, так і виконання робіт.
Ставка податку з таких операцій становить 20 відсотків (пп. а, п. 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
У зв'язку з цим, вимога законодавства щодо зменшення оціненої шкоди на суму податку на додану вартість стосується всіх складових оцінки збитку (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту).
У Постанові КЦС ВС від 12 липня 2023 р. у справі № 591/1861/22 вказано, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець.
Варто зауважити, що жодних доказів, які б свідчили про факт проведення відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу, на станції технічного обслуговування платнику ПДВ, не надано, при цьому, в ремонтній калькуляції № 94-06-25 від 18.03.2025, що є невід'ємним додатком до висновку експерта № 02/06/25 від 18.03.2025, експерт у розмір збитку закладає 20 % ПДВ.
Однак, зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуг з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.
Тому, в будь-якому випадку з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" не може бути стягнуто розмір ПДВ, а тому 20 % ПДВ має бути віднято від вартості оціненої шкоди.
Доводи відповідача про те, що він є платником ПДВ, і в подальшому буде спрямовувати кошти на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню автомобіля, наведених вище висновків суду не спростовують, оскільки є лише запевненнями, обіцянками позивача, які не мають правового значення. Позивач не позбавлений можливості продати транспортний засіб не провівши його ремонт, або здійснити ремонт власними силами. Крім того, як вище зазначив суд положення п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV надають право позивачу на доплату в розмірі, що не перевищує суми податку, після документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - розрахунок заборгованості, на основі експертного висновку), перевірити їх, оцінити в сукупності з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Отже, заявлена позивачем сума страхового відшкодування у межах страхової суми за шкоду, заподіяну майну, передбаченої полісом № ЕР-224208166 від 19.10.2024 підлягає перерахунку судом, оскільки позивачем не враховується коефіцієнт фізичного зносу замінних складових частин пошкодженого транспортного засобу та не зменшено суму відшкодування на 20 % податку на додану вартість.
Визначена експертом Макієнком О.М. вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору, власнику КТЗ Skodf Superb, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що мало місце 18.03.2025, в сумі 62 714,86 грн, враховує в собі знос нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, що вимагається положеннями статті 29 Закону № 1961-ІV
Зазначену суму, у відповідності до п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV, суд зменшує на суму податку на додану вартість, тобто математично на 1/6 частину (ПДВ у 20% нараховується на вартість товару, роботи, послуги, визначену до нарахування ПДВ, а не становить 20% від кінцевої суми з ПДВ).
За результатом перерахунку, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінних складових частин пошкодженого транспортного засобу, із вирахуванням ПДВ, сума страхового відшкодування, яку мав сплатити відповідач позивачу, становить: 62 714,86 грн - 10 452,48 (ПДВ) = 52 262,38.
Сума виплаченого позивачу страхового відшкодування становить 25 806,58 грн, а отже до стягнення з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 26 455,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог пп. 2 ч. 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3443 від 14.08.2025 (а.с. 30).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в електронній формі, а тому у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" має застосовуватись коефіцієнт пониження 0,8. Тому сума витрат зі сплати судового збору, які суд розподіляє між сторонами становить 2422,40 грн (3028 х 0,8), а надміру сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн може бути повернуто позивачу за його заявою у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 26 455,80 грн (35,684% від ціни позову), то суд стягує з відповідача в користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 864,41 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог, а 1557,99 грн покладає на позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У прохальній частині позовної заяви позивач, серед іншого, просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
03.10.2025 до суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 03.10.2025) надійшла заява (вх. № 16153/25), в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- платіжні інструкції № 3246 від 04.07.2025 на суму 5000,00 грн (подано разом з позовною заявою) та № 3672 від 03.10.2025 на суму 10 000,00 грн (подано із клопотанням від 03.10.2025).
- договір про надання правничої допомоги від 09.05.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (замовник/клієнт) та Бойком Романом Богдановичем (виконавець/адвокат);
- акт про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги від 09.05.2025;
- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
08.09.2025 у відзиві на позовну заяву (вх. № 14589/25) Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" просить суд врахувати подані заперечення щодо розміру правової допомоги, заявленого позивачем.
Так, на думку відповідача, заявлена вартість правової допомоги у цій справі є завищеною та підлягає зменшенню в порядку ст. 126 ГПК України. Відповідач вважає, що справедливий та співмірний розмір витрат на правову (правничу) допомогу у даній справі не може перевищувати 2000 грн.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 09.05.2025 між позивачем (далі - замовник/клієнт) та Бойком Романом Богдановичем (далі - виконавець/адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Відповідно до умов та протягом строку дії цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (за цим договором Клієнт) зобов'язується надати Адвокату всі необхідні документи та іншу інформацію, прийняти такі послуги і оплатити їх, а Адвокат зобов'язується здійснити підготовку (вивчення) матеріалів, скласти позовну заяву (при необхідності процесуальні документи) до суду про стягнення матеріальної шкоди за наслідками ДТП, яка мала місце 18.03.2025 в м. Калуш, Івано-Франківської області (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, розмір вартості послуг (гонорару) є фіксованим та становить 15 000,00 грн.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги від 09.05.2025, сторонами 02.10.2025 складено акт про надання професійної правничої допомоги з детальним описом виконаних робіт, за яким адвокат Бойко Р.Б. виконав зокрема, подання адвокатського запиту щодо надання копії страхової справи, складання запрошення на огляд транспортного засобу, складання позовної заяви, консультування щодо порядку оплати судового збору, складання відповіді на відзив відповідача.
Платіжними інструкціями № 3246 від 04.07.2025 та № 3672 від 03.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" оплатило Бойку Роману Богдановичу 15000,00 грн без ПДВ (призначення платежу: оплата згідно договору № б/н від 09.05.2025).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо вартості витрат позивача на правничу допомогу інтересів в суді у розмірі 15 000,00 грн, на думку суду така не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи. Витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 26 455,80 грн (35,684 % від ціни позову), суд покладає на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" обов'язок відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5352,60 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решту витрат на правничу допомогу адвоката покладаються на позивача.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи належать також витрати на проведення експертизи (п. 2 частини 3 статті 129 ГПК України).
Позивач в обґрунтування позовних вимог подав суду висновок експерта Макієнко О.М. № 02/06/25 від 23.06.2025.
Зазначену експертизу експерт виконав на підставі заяви позивача від 20.06.2025 та укладеного з позивачем договору № 02/06/25 від 20.06.2025, копії яких наявні на а.с. 14.
За проведення експертизи позивач оплатив 8200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 20 червня 2025 року.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на проведення експертизи), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 26 455,80 грн (35,684 % від ціни позову), суд покладає на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" обов'язок відшкодувати позивачу витрати на проведення експертизи у сумі 2926,09 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решту витрат на проведення експертизи покладаються на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Інвест" про стягнення 74 138,93 грн матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; ідентифікаційний код юридичної особи: 35417298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (77334, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Студінка, вул. Лесі Українки, буд. 36; ідентифікаційний код юридичної особи: 36894669) 26 455 (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 80 коп. страхового відшкодування, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн 41 коп. витрат зі сплати судового збору, 5352 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 09 коп. витрат на проведення експертизи.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 47 683,13 грн.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 1557,99 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9647,40 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 5273,91 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк