вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/388/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ
в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-МК», с. Минай Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 1 013 303,91 грн
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-МК» 1 013 303,91 грн вартості перерахованого об'єму природного газу внаслідок пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що зафіксовано Актом про порушення №ZK000146 від 03.12.2024, за результатами якого Комісією з розгляду актів про порушення прийнято рішення від 17.12.2024 за період з 16.09.2024 року до 03.12.2024 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/388/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Надалі, з огляду на відповідне клопотання позивача, суд ухвалою від 16 квітня 2025 року призначив справу №907/388/25 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 13 травня 2025 року.
Судове засідання відкладалося до 29 травня 2025 року та 24 червня 2025 року у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Надалі у судових засіданнях за клопотаннями позивача неодноразово оголошувалися перерви, востаннє до 07 жовтня 2025 року.
У судове засідання 07 жовтня 2025 року представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Так, зокрема, ухвала-повідомлення від 09 вересня 2025 року направлена в електронній формі до електронного кабінету позивача, в порядку передбаченому ст. 242 ГПК України та доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 09.09.25 о 20:22, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками КП ДСС про доставку електронного листа в підсистемі «Електронний суд».
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, суд дійшов висновку, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, а диспозиція означених статей процесуального закону не визначає можливих альтернативних дій для суду, окрім як залишення позову без розгляду.
Судом взято до уваги також і те, що в разі відсутності в позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст. ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.
Водночас, позивач у даній справі, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.
При цьому, неявка позивача в судове засідання перешкоджає можливості розгляду даного спору, позаяк в суду відсутня дійсна можливість встановити дійсні обставини у спірних правовідносинах, підстави звернення з даним позовом до суду, а подальше відкладення розгляду справи суперечитиме встановленим в ст. 248 ГПК України строкам розгляду даної справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Отже, залишення заяви без розгляду через неявку позивача - заявника в судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 910/16978/19 від 05 червня 2020 року .
Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Так, за приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються законом.
Таким спеціальним законом, що регулює підстави сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки підставою залишення позову без розгляду є неявка представника позивача у судове засідання, то з урахуванням викладеної в п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" правової норми, питання про повернення суми сплаченого позивачем за розгляд цієї справи судового збору з Державного бюджету України може бути розглянуте за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 14, 73-80, 86, 202, п. 4 ч.1 ст. 226, 232-235, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-МК» про стягнення 1 013 303,91 грн - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 13 жовтня 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко