14.10.2025 м.Дніпро Справа № 908/1342/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/1342/24 ( повне рішення підписано 16.08.2024р.)(суддя Мірошніченко М.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438)
відповідача-1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, )
відповідача-2: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, )
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, )
про визнання договору недійсним
До Господарського суду Запорізької області звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" з позовом до відповідачів: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД" про визнання недійсним договору оренди №535/13 від 03.10.2003 частини нежитлового приміщення ІІІ, ІV підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 173,9 кв.м. у складі приміщень №№ 1-10, розташованого за адресою: буд. 52 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" та ТОВ фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/1342/24 позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003 частини нежитлового приміщення ІІІ, ІV підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 173,9 кв.м. у складі приміщень №№ 1-10, розташованого за адресою будинок 52 по вул. Незалежної України в м.Запоріжжі, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД".
Стягнуто з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, ідентифікаційний код 37573068) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,33 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 33 коп.).
Стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,33 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 33 коп.).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 13609524) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,34 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 34 коп.).
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду, через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою звернулась Запорізька міська рада, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024 по справі №908/1342/24 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі.
Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що "...Рішення суду не було оскаржено сторонами по справі та набрало законної сили 06.09.2024 року.
Судом першої інстанції винесено рішення про права, інтереси та обов'язки Запорізької міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
04.09.2003 р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №284/54 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку №52 по вул. Сорок років Рад.України ТОВ фірмі «Вітадент, лтд». Так, на виконання вищевказаного рішення виконкому управлінням житлового господарства міської ради з Відповідачем 3 та КП «ВРЕЖО №13» укладено 03.10.2003р. письмовий спірний договір оренди. Орендні відносини були оформлені шляхом підписання договору оренди нежитлового приміщення №535/13 від 03.10.2003 року з подальшими змінами та доповненнями.
Орендар - ТОВ ФІРМА «ВІТАДЕНТ, ЛТД», орендодавець - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, балансоутримувач - комунальне підприємство «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ №13».
В подальшому шляхом укладення додаткових угод до вказаного договору:- від 01.04.2013р. балансоутримувачем вказувалось Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» (код юридичної особи 20485152);- від 17.11.2017р.
балансоутримувачем вказувалось Комунальне підприємство «Наше місто»
Запорізької міської ради;- від 01.10.2018р. балансоутримувачем вказувалось
комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (код юридичної особи 05478717).
Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР в даній справі виступав саме Орендодавцем, був наділений повноваженнями передавати в оренду приміщення комунальної власності, але власником даного комунального майна є Запорізька міська рада, яка не була залучена до справи № 908/1342/24. Проплата за договором оренди йшла на рахунок місцевого бюджету Запорізької міської ради.
Але до Господарського суду Запорізької області подано позов від ТОВ "ВІТАДЕНТ, ЛТД", тобто Відповідачем -3 по справі908/1342/24 ,про стягнення: з відповідача-1 Виконавчого комітета Запорізької міської ради суми у розмірі 156414,51 грн безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.01.2021 по 24.07.2023рік та стягнення з відповідача-2 Комунального підприємства «Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове об'єднання №7» суми 534216,97 безпідставно набутих грошових коштів за період з 15.01.2021 по 16.05.2024 рік. Позов обгрунтовано тим, що визнано недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003, по справі №908/1342/24, на підставі якого позивачем сплачувалися кошти.
Ухвала Господарського суду Запорізької області про відкриття спрощеного провадження по справі №908/629/25 Запорізькою міською радою отримана 08.04.2025 року.
Даний позов став підставою для вирішення питання подання Запорізькою міською радою, як власником даного приміщення, апеляційної скарги, оскільки рішення по справі тягне за собою фінансові витрати та зачипає права та обов'язки власника даного приміщення, сам позов обгрунтован правом вимагати стягнення безпідставно збережених коштів з ЗМР, а не зі сторони по договору, а тому ці справи є взаємпово'язанами. Дізнався власник майна про справу 908/1342/24, коли прийшов позов по справі 908/629/25.
Будь-яка сторона у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але рішення суду впливає на їх права та обов'язки, мають право на апеляційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України ......
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України, ......
Згідно ст.19 Конституції України, .....
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ... Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .....
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .....
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ...
Статтею 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено відносини органів місцевого самоврядування із судами загальної юрисдикції, якими передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
На цій підставі Запорізька міська рада звернулась з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.07.2024 у справі № 309/3738/16-ц суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 394 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; також зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18 зазначається, що за ч.2 ст. 358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки..."
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Розглянувши нове клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою здійснення стороною права на оскарження є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.
Так, згідно з матеріалами справи, рішення у цій справі ухвалено 06.08.2024, повний текст якого виготовлено та підписано також 16.08.2024, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 08.09.2024 . Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції в системі "Електронний суд" з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 11.08.2025.
Чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість відновлення строку на апеляційне оскарження в разі подання стороною скарги на рішення, ухвалу суду протягом 20 ((10) відповідно) днів з моменту його (її) отримання (ч.2 ст.256 ГПК України).
В новому клопотанні апелянт посилається на те, що : " ... Будь-яка сторона у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але рішення суду впливає на їх права та обов'язки, мають право на апеляційне оскарження.
Запорізькою міською радою і було прийнято рішення про захист своїх прав, як власиком даного приміщення, оскільки до Господарського суду Запорізької області подано позов від ТОВ "ВІТАДЕНТ, ЛТД" про стягнення: з відповідача-1 Виконавчого комітета Запорізької міської ради суми у розмірі 156414,51 грн безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.01.2021 по 24.07.2023рік та стягнення з відповідача-2 Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» суми 534216,97 безпідставно набутих грошових коштів за період з 15.01.2021 по 16.05.2024 рік. Позов обгрунтовано тим, що визнано недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003, по справі №908/1342/24, на підставі якого позивачем сплачувалися кошти.
Саме подання даного позову впливало на права та об'язки міської ради та рішення по даній справі мало тягнути за собою фінансові втрати, що зачипає права та обов'язки власника даного приміщення, сам позов обгрунтован правом вимагати стягнення безпідставно збережених коштів з ЗМР, а не зі сторони по договору, а тому ці справи є взаємпово'язанами. Дізнався власник майна про справу 908/1342/24, коли прийшов позов по справі 908/629/25.
Тому ЗМР і посилалась на постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.07.2024 у справі № 309/3738/16-ц якою суд зазначив, що відповідно до ч. 3 ст.394 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; також зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18 зазначається, що за ч. 2 ст. 358 ЦПК незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Тобто Запорізька міська рада стосовно справи № 908/1342/24 повістки не отримувала, в судових засіданнях участь не брала, тобто не була обізнана про суть справи, але саме її інтереси, права та обов'язки були порушені при винесенні рішення Господарським судом Запорізької області від 06.08.24 по справі № 908/1342/24.
Учасниками даної справи були виконавчі органи Запорізької міської ради в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7», а не сама Запорізька міська рада.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Частинами першою та четвертою статті 54 Закону України «Про місцев
самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Учасниками справи є сторони, треті особи. Також у справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже Запорізька міська рада, як самостійний суб'єкт владних повноважень, не була залучена до участі у справі, не була обізнана про її розгляд.
Водночас, прийняте рішення, напряму стосується її прав та обов'язків, оскільки позивач обгрунтовуючи свій позов ОСББ «Мрія-52» повя'зує його з вирішенням справи 908/1342/24.
За таких обставин ЗМР дізналась про існування справи 908/1342/24.
Жодних доказів зворотнього матеріали справи не містять.
На час розгляду справи Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове об'єднання №7» знаходяться в процедурі ліквідації.
Запорізька міська рада не згодна з рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024 по справі № 908/1342/24, оскільки вважає його безпідставним, протиправним, та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так в рішенні суду першої інстанції зазначено «У зв'язку з тим, що спірний договір оренди укладено з порушенням вимог чинного законодавства - за відсутності згоди співвласників будинку та у відношенні допоміжних приміщень, які не є окремо визначеним нерухомим майном, такий правочин є недійсним, відповідно до вимог ст.215 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги судом задоволені: суд ухвалив визнати недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003 частини нежитлового приміщення ІІІ, ІV підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 173,9 кв.м. у складі приміщень №№ 1-10, розташованого за адресою будинок 52 по вул. Незалежної України в м.Запоріжжі, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове об'єднання №7» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ВІТАДЕНТ, ЛТД".»
20.05.2024 р. Господарським судом Запорізької області було відкрито позовне провадження в справі №908/1342/24 за позовом ОСББ «Мрія-52» про визнання недійсним договору оренди №535/13 від 03.10.2003 року, укладеним між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» та ТОВ Фірма «Вітадент, ЛТД».
Договір оренди на час розгляду справи в суді був припинений.
Хоча, спірний Договір оренди і визнано недійсним у судовому порядку, проте, як зазначалося вище, об'єкт оренди на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 р. № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 7» Запорізької міської ради» залишився у господарському віданні КП «ВРЕЖО №7», а в подальшому за актом приймання передачі від 31.05.2024 №21 був переданий іншому балансоутримувачу - КП «Градпроект».
Фактично, визнавши Договір оренди недійсним в судовому порядку, ОСББ «Мрія-52»,як позивач, який не є стороною спірного Договору, не поновило своїх прав від задоволення позовних вимог, оскільки нежитлове приміщення, яке було предметом оренди, залишається в господарському віданні балансоутримувача.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Внаслідок цього захисту має реально відбуватися припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта та відновлення порушених прав.
Конституція гарантує можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим - тобто порушення дійсно повинно мати місце і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист,суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес)порушено відповідачем.
Згідно ст. 20 ГК України ....
Однією з умов ефективного захисту права є чітке формулювання позовних вимог,задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу.
В постанові Верховного Суду від 19 вересня 2023 року у справі №
910/19668/21узагальнено висновки щодо застосування норм права під час розгляду справ про визнання недійсними договорів та обрання при цьому ефективного способу захисту.
Відповідно до ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що ....
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України .....
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон зобов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання суд має застосувати акт законодавства, чинний на момент укладення договору (відповідні висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що ....
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні унатурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливостітакого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном,виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, зацінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особізавдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винноюстороною. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судомнедійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто принедійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовоюприродою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичногофакту недійсності правочину (постанова Касаційного господарського суду у складіВерховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України в.....
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бутиоб'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає наступне: застосування судомспособу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати йогонаявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обранийспосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосуванняобраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраногоспособу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права тапроцесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатисяза захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі№209/3085/20)Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновленняпорушеного права, а в разі неможливості такого поновлення -гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист маєбути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, щоперелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Судможе захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановленийдоговором, законом, судом у визначених законом випадках. Застосуванняконкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чиінтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення,невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобтотаким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру йогопорушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власногопорушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується міжсторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого зверненняз іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судовогопровадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства,наведеним у ч. 1 статті 2 ГПК України (ч. 1 ст.2 ЦПК України). Близька за змістомпозиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 усправі № 908/976/19.
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено коштиабо передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнанняоспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, ботаке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншогомайна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочинунедійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується зпозовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або провитребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387,ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).
Близька за змістом позиція викладена у постанові об'єднаної палати КГС ВерховногоСуду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, відповідно до якої позовна вимога провизнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбаченозаконом.
Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лишев разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідківнедійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача,витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаногодоговору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не єефективним способом захисту, адже не призводить до поновлення майнових правпозивачаСтаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Цяпрезумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким,що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція небуде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонамиправочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникливнаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого озивачне є, останній зобов'язаний довести (підтвердити), яким чином оспорюваний нимдоговір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, навести конкретні фактипорушення його майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що його права тазаконні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюванимдоговором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсниммайнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено, а суд, у свою чергу, - перевірити ці доводи та докази.Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересованаособа (а це кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі). Якщо дії сторін договору просто здаються заінтересованій особі неправомірними - такі не можуть бути оспорені в суді, без доведення порушення права заінтересованої особи.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухваленнярішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судомобставин.
Аналіз змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України ....
Розглядаючи справу, суд серед іншого повинен був з'ясувати чи є обраний позивачемспосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить реальне поновлення правособи, за захистом яких вона звернулась до суду.
Питання недійсності правочину розглядається на момент його вчинення. Визнанняправочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе дореального відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваногоправочину недійсним необхідним є:
-пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
-наявність підстав для оспорення правочину;
-встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільнеправо або інтерес особи, яка звернулася до суду...".
З огляду на подання апелянтом 11.08.2025 апеляційної скарги на рішення суду від 06.08.2024, про яке він дізнався 04.08.2025, суд зазначає, що після відкриття спрощеного провадження у справі №908/629/25 цей позов став підставою для вирішення питання про подання Запорізькою міською радою, як власником спірного приміщення, апеляційної скарги. Це зумовлено тим, що рішення у справі №908/1342/24 тягне за собою фінансові наслідки та зачіпає права й обов'язки власника зазначеного приміщення. Позов у справі №908/629/25 обґрунтований правом вимагати стягнення безпідставно збережених коштів саме із Запорізької міської ради як власника майна, а не зі сторони за договором, у зв'язку з чим обидві справи є взаємопов'язаними. Власник майна дізнався про існування справи №908/1342/24 лише після надходження позову у справі №908/629/25. Враховуючи наведене та з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права особи на доступ до правосуддя, суд визнає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними та доходить висновку про необхідність поновлення цього строку.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Як вбачається з поданих документів, наразі, апеляційна скарга оформлена у відповідності до вимог, встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на зазначене, відповідно до вимог статей 256, 258, 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/1342/24 (Суддя Мірошніченко М.В.).
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Керуючись ст.ст. 234, 262, 263, 267-269 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Визнати поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновити строк на подання апеляційної скарги.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2024р. у справі №908/1342/24 (Суддя Мірошніченко М.В.).
Розгляд справи призначити у судовому засіданні на 27.01.2026 об 11:00 годин.
Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та окремих підсистем відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (vkz.court.gov.ua).
Зупинити дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв'язку розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.
Явку представників сторін визнати не обов'язковою, при цьому за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв'язку.
З урахуванням запровадження воєнного стану в Україні:
- повідомити учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, відзиви тощо) на електронну адресу суду (inbox@сag.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги";
- учасникам справи необхідно завчасно письмово (в т. ч. в електронній формі) повідомити суд про обізнаність щодо призначеного судового засідання та про намір приймати/не приймати участь у судовому засіданні;
- учасникам провадження у справі, які бажають прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, необхідно надати суду електронну адресу, яка буде використана для реєстрації в системі відеоконференцзв'язку, а також документи, що посвідчують особу, що прийматиме участь в судовому засіданні, та підтверджують її повноваження; номер телефону для зв'язку з судом; відмітку про наявність або відсутність електронного підпису.
Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Іншим учасникам процесу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Попередити сторони про наступне:
- відповідно до частини 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції;
- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
- відповідно до ч.1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України за невиконання процесуальних обов'язків, зокрема від ухилення вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, тощо суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Чус
Суддя І.М.Кощеєв