ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 жовтня 2025 року Справа № 902/429/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14 липня 2025 року (повний текст складено 15.07.2025) у справі №902/429/25 (суддя Виноградський О.Є.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ"
про стягнення 459367,88 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14 липня 2025 року у справі №902/249/25 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" про стягнення заборгованості в розмірі 459 367,88 грн задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" грошові кошти в загальному розмірі 229 683,94 грн, в тому числі 27 206,40 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 8.3. договору №2212000104 про закупівлю робіт від 21.12.2022, 139 462,96 грн пені та 63 014,58 грн штрафу нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору №2212000104 про закупівлю робіт від 21.12.2022.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 512,41 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 у справі №902/429/25. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 229 683,94 грн, колегія суддів вирішує розглядати справу №902/429/25 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2022 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" уклали Договір № 2212000104 про закупівлю робіт (далі - договір, а.с. 8-30, т.1), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов'язувався за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в п.1.2 (далі - роботи), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно пункту 1.2. договору найменування робіт: "Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі хлорної і водоочищення Опарського ВУПЗГ)", код ЄЗС ДК 021-2015:45450000-6.
Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору (п. 1.4. договору).
Ціна цього договору становить 6' 801' 600,00 грн, в тому числі ПДВ 1' 133' 600,00 грн (п. 3.1. договору).
Ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов'язані з виконання робіт за цим договором та плату за виконані підрядником робот. Якщо до ціни договору, зазначеної в п. 3.1, не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника (пункт 3.2. договору).
Відповідно до підпункту 5.5.1. договору, для організації виконання встановлених цим договором робіт замовник надає підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань, та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" від 10.04.2020, протокол №168.
За умовами підпункту 5.9.1. договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 робочих днів.
Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3).
При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України.
Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірника актів підряднику.
У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.
Згідно підпункту 7.3.3. договору підрядник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору для отримання від замовника допуску на об'єкт.
В пункті 8.3. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п.п. 7.3.3. цього договору підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни договору за кожен день прострочення виконання.
За порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, за якими допущене прострочення виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості робіт (п. 8.4. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31 березня 2024 року, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 13.1. договору).
Відповідно до Графіка виконання робіт, наведеного в додатку №2 до договору (а.с. 29, т. 1) загальний строк виконання робіт становить 360 календарних днів після отримання від замовника допуску на об'єкт.
Розрахунок Договірної ціни (Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі хлораторної і водоочищення Опарського ВУПЗГ), код ЄЗС ДК 021-2015:45450000-6) наведено в Додатку №3 до договору (а.с. 30, т. 1).
19.12.2024 АТ "Укртрансгаз" звернулося до ТОВ "ТБС-ПРОФ" з претензією №1, в якій з посиланням на несвоєчасне виконання останнім положення підпункту 7.3.3. пункту 7.3. договору та порушенням обсягів та строків виконання робіт по договору вимагало перерахувати на розрахунковий рахунок АТ "Укртрансгаз" грошові кошти в загальному розмірі 459 367,88 грн, з яких: 54 412,80 грн - пені нарахованої відповідно до п. 8.3. договору, 278 925,92 грн - пені та 126 029,16 грн - штраф, нарахованих відповідно до п. 8.4. договору (а.с. 170-172, т. 1).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що ТОВ "ТБС-ПРОФ" несвоєчасно надав передбачені п. 7.3.3 договору документи для отримання від замовника допуску на об'єкт для виконання робіт, а також посилаючись на те, що частина робіт виконана підрядником з порушенням визначеного договором терміну (строку) виконання робіт, АТ "Укртрансгаз" звернувся до суду з позовом про стягнення ТОВ "ТБС-ПРОФ" 54 412,80 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 8.3. договору, 278 925,92 грн пені та 126 029,16 грн штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції дійшовши висновку про неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме, порушення останнім підпункту 7.3.3. договору щодо надання в строки, визначені умовами договору, документів для отримання від замовника допуску на об'єкт, а також порушення загального строку виконання робіт, визначеного в Графіку виконання робіт, наведеного в додатку №2 до договору, зважаючи на те, що п.п. 8.3, 8.4 договору передбачена майнова відповідальність підрядника за неналежне виконання його умов, визнав правомірним нарахування позивачем пені в розмірі 54 412,80 грн на підставі п. 8.3 договору, пені в розмірі 278 925,92 грн та штрафу в розмірі 126 029,16 грн на підставі п. 8.4 договору.
Водночас, взявши до уваги всі фактичні обставини справи, місцевий господарський суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині зменшення шрафних санкцій на 50%, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо порушення відповідачем строку надання документів для отримання від замовника допуску на об'єкт та строків виконання робіт, та, як наслідок, нарахування штрафних санкцій на підставі п.п. 8.3., 8.4 договору не переглядається.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №922/266/20).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18).
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу вірно взяв до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання.
У розрізі зазначеного вище апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Судом прийнято до уваги також відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасного виконання робіт, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання в обумовлені сторонами строки, а також розмір нарахованих штрафних санкцій.
Крім того, судом першої інстанції враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Щодо посилань апелянта на неврахуванням Господарським судом Вінницької області висновків Верховного Суду щодо зменшення штрафу і пені, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути однакових умов, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій: Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним. Подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №910/6471/20.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим судом власних дискреційних повноважень та неправильне застосування висновків Верховного Суду.
Крім того, відхиляючи аргументи скаржника, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на їх варіабельність фактично неможливо говорити про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Отже, аналіз наведених скаржником у апеляційній скарзі висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №920/1176/21.
Згідно з чинним законодавством розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій не врегульований, а тому таке питання має вирішуватися судом з урахуванням вимог статті 86 ГПК України.
За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень Господарським судом Вінницької області норм законодавства при зменшенні штрафних санкцій на 50%.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області в оскаржуваній частині ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14 липня 2025 року у справі №902/429/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.