Постанова від 23.07.2025 по справі 927/19/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2025 р. Справа№ 927/19/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Сибіги О.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Титаренко Т.Г., адвокат;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

прокурор: Колодчина Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 (повний текст складено 27.06.2024)

у справі № 927/19/24 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації

до 1. Чернігівської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (третя особа-1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (третя особа-2)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У січні 2024 року Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Чернігівська ОДА, позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради (далі - Міська рада, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" (далі - ТОВ "ЖК Комфорт" про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташованій по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, шляхом:

-визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 24.02.2021 між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт", площею 1,0826 га, кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові;

-зобов'язання Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101);

-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові, за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101);

-скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам'яток археології місцевого значення - "Поділ" (Нижній Город), X-XVIII ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), X-XVIII ст., які є внутрішньокомплексними пам'ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр, взяті під державну охорону розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856, а тому є об'єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки у відповідності до вимог статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" може перебувати виключно у державній власності. Отже, перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності відповідача 1 та, відповідно, в оренді відповідача 2 є незаконними, у зв'язку з чим прокурор звернувся з вимогами про усунення перешкод у здійсненні права користування державі земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки власнику, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Чернігівської ОДА, прокурор вказав, що внаслідок неправомірних реєстрації права комунальної власності, укладення договору оренди, реєстрації відповідного речового права оренди на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, держава позбавлена можливості повноцінно реалізувати права власника щодо свого майна, тоді як, відповідно, уповноважена на представництво інтересів власника - Чернігівська ОДА, не виявила намір вживати заходи на захист інтересів держави щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, третя особа 1).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа 2).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №4711 від 24.02.2021, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК "Комфорт", кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташованої по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Зобов'язано Чернігівську міську раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за ТОВ "ЖК Комфорт".

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101).

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Присуджено до стягнення з Чернігівської міської ради на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 6 710,00 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "ЖК Комфорт" на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 6 710,00 грн.

При розгляді цієї справи суд першої інстанції з огляду на те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, дійшов висновку, що повноваженнями на розпорядження цією ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська ОДА. Проте, будучи належним чином поінформованою про суть порушеного права у сфері земельних відносин та маючи достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, Чернігівська ОДА самостійно не вжила таких заходів, що підтверджує її бездіяльність. За наведених мотивів суд першої інстанції виснував, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Задовольняючи позов прокурора в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), X-XVIII ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), X-XVIII ст., є об'єктами культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки, є землями історико-культурного призначення. Водночас, чинне законодавство визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у разі, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - така підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою. З урахуванням наведеного, за висновком суду першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаних пам'яток, що знаходяться під охороною держави.

Разом з тим, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача 2 про неефективний спосіб захисту прокурором порушених прав держави, оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради та державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ "ЖК "Комфорт" забезпечать відновлення прав держави, так як усунуть стан невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Місцевий господарський суд визнав договір оренди землі від 24.02.2021, укладений між відповідачами, недійсним з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, вибула з державної власності поза волею власника - Чернігівської ОДА (розпорядника земель історико-культурного призначення, розташованих в межах Чернігівської області), у зв'язку з чим визнав безпідставними та відхилив доводи відповідача 2 про те, що ним правомірно та в законний спосіб набуте право користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "ЖК Комфорт" та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ЖК Комфорт" 12.07.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач 2 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з невідповідністю висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, з порушенням норм процесуального права (статей 76, 77, 86, частин 1, 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 8, 17, 39 Закону Української РСР від 13.07.1978 №3600-ІХ "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", статей 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Так, доводи апеляційної скарги відповідача 2 зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не з'ясовано та не враховано, зокрема, що:

-спірна земельна ділянка входить в охоронну зону пам'ятки Стародавнє місто Чернігів і не є самостійною пам'яткою, відтак може перебувати в комунальній власності відповідно до статті 54 Земельного кодексу України;

-станом на 01.01.2013 спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ПрАТ "Чернігівський річковий порт" на підставі державного акта на право постійного користування та знаходилась в межах міста Чернігів, тому відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-V є земельною ділянкою комунальної власності;

-Чернігівська ОДА станом на 1998 рік не була виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів, отже не мала повноважень на прийняття розпорядження №856 від 28.12.1998, тому об'єкти культурної спадщини, перераховані в цьому розпорядженні, не є такими, що включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури";

-У Реєстрі пам'яток місцевого значення, який є складовою Державного реєстру нерухомих пам'яток України, відсутня будь-яка інформація щодо пам'яток археології місцевого значення "Поділ" та "Острог" в місті Чернігові;

-в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження меж та режимів використання територій пам'яток археології місцевого значення "Поділ" та "Острог", а саме: науково-проектна документація за результатами проведення досліджень і проекти землеустрою з організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення;

-висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини справи №813/4701/16 (в частині зазначення того, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури) не є тотожними обставинам справи, що розглядається;

-прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право ТОВ "ЖК Комфорт" на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор, що є несумісним із гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Чернігівської міської ради та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Чернігівська міська рада 17.07.2024 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Чернігівська міська рада зазначає, що вона не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи судом не було враховано вимог норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, узагальнені аргументи скаржника щодо помилковості висновків в оскаржуваному рішенні полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано, що фактично у період з 1998 року органами охорони культурної спадщини не було вжито заходи надання нововиявленим об'єктам культурної спадщини статусу пам'ятки археології місцевого значення, відповідно запис не внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та не визначено межі пам'ятки в натурі. На думку відповідача 1, за відсутності проекту землеустрою, а також відсутності порушення орендарем земельної ділянки умов її використання відповідно до визначеного (зареєстрованого у Держгеокадастрі) цільового призначення, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги прокурора. Також, за твердженням скаржника, рішення суду не містить правового обґрунтування щодо підстав скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Також в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу № 927/19/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.07.2024 справу № 927/19/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/19/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційними скаргами ТОВ "ЖК "Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 до надходження до суду матеріалів справи.

29.07.2024 матеріали справи № 927/19/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЖК Комфорт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі №927/19/24, розгляд справи призначено на 01.10.2024 о 13 год 45 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 06.08.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 16 104,00 грн.

Процесуальні дії у справі не вчинялись, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 05.08.2024 по 16.08.2024 включно, з 19.08.2024 по 23.08.2024 включно, з 26.08.2024 по 30.08.2024 включно, з 02.09.2024 по 06.09.2024 включно, з 09.09.2024 по 13.09.2024 включно та перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 02.09.2024 по 15.09.2024 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі №927/19/24, об'єднано апеляційні скарги Чернігівської міської ради та ТОВ "ЖК Комфорт" в одне провадження для спільного розгляду у справі №927/19/24, справу призначено до розгляду на 01.10.2024 о 13 год 45 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі з огляду на те, що такий строк заявником не пропущений.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 клопотання Чернігівської міської ради про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційних скарг у даній справі відкладено на 19.11.2024 о 14 год 00 хв.

Однак, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою від 10.12.2024 колегією суддів апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг ТОВ "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 призначено на 04.02.2025 о 14 год 00 хв.

Проте, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 28.01.2025 по 07.02.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційних скарг ТОВ "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 призначено на 18.03.2025 о 14 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 клопотання представника відповідача 2 адвоката Титаренко Т.Г. про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційних скарг у даній справі відкладено на 10.04.2025 о 10 год 00 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з відрядженням судді Тарасенко К.В.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 справу №927/19/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М. та Коробенка Г.П.

Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.04.2025 апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі №927/19/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 зазначеною колегією прийнято до свого провадження апеляційні скарги, розгляд справи призначено на 22.04.2025 о 14 год 40 хв.

За результатами судового засідання, що відбулося 22.04.2025, колегією суддів апеляційного господарського суду у справі №927/19/24 оголошено перерву до 12 год 20 хв 07.05.2025, про що винесено відповідну ухвалу.

Однак, у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 розгляд апеляційних скарг ТОВ "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 призначено на 30.06.2025 о 14 год 20 хв.

Оскільки у зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М. з 30.06.2025 по 04.07.2025 та враховуючи приписи статтею 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбудеться, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 розгляд апеляційних скарг ТОВ "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у даній справі призначено на 23.07.2025 о 14 год 20 хв.

Позиція інших учасників справи.

12.08.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (сформовано 09.08.2024) до Північного апеляційного господарського суду від Чернігівської ОДА надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ЖК Комфорт", в якому позивач просить відмовити скаржнику у задоволенні його апеляційної скарги в повному обсязі, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, позивач у вказаному відзиві посилається на безпідставність і необґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

-землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам'ятки археології, є обмежено оборотоздатними об'єктами цивільних прав та не можуть передаватись із держаної у комунальну чи приватну власність, отже пам'ятки археології та землі, на яких вони розташовані, перебувають виключно в державній власності;

-відсутність затвердженої науково-проектної документації та не приведення цільового призначення спірної земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливають на правовий режим цієї земельної ділянки та не дають підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення, оскільки визначальною підставою для віднесення земель до вказаної категорії є не наявність проекту землеустрою, а факт розташування на них пам'яток культурної спадщини;

-Стародавнє місто Чернігів із його складовими є пам'ятками археології місцевого значення, а територія цієї пам'ятки має режим використання з відповідними обмеженнями та обтяженнями щодо власності, забудови, проведення земляних робіт тощо, оскільки хоча цей комплекс об'єктів і не занесений до Державного реєстру пам'яток України, проте розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 взятий на державний облік та охороняється державою;

-Чернігівська ОДА на момент прийняття розпорядження №856 від 28.12.1998 була уповноваженим та єдиним державним органом, який відповідно до частини 3 статті 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" міг затверджувати перелік пам'яток місцевого значення. Вказане розпорядження у судовому порядку не скасовувалося;

-факт реєстрації спірної земельної ділянки за відповідачем 1, як за розпорядником земель, позбавляє можливості виконувати свої повноваження Чернігівською ОДА, як законним розпорядником земель даної категорії.

12.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ЖК Комфорт", в якому останній зазначає, що ухвалене у даній справі рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, отже підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Безпідставність апеляційної скарги відповідача 2 прокурор обґрунтовує посиланням на наявність в матеріалах справи належних, допустимих і достовірних доказів того, що спірна земельна ділянка відносяться до земель історико-культурного призначення, що, відповідно, свідчить про те, що належним способом захисту у даній справі є пред'явлення саме негаторного позову, оскільки протиправними діями Чернігівської міської ради щодо формування земельної ділянки як земель комунальної власності та надання її в користування чиняться перешкоди власнику та розпоряднику земель державної власності, які підлягають усуненню.

За твердженням прокурора, оскільки спірна земельна ділянка згідно з вимогами чинного законодавства не може перебувати у комунальній власності, договір оренди землі від 24.02.2021 суперечить інтересам держави та порушує вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1, 6, 7 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", частини 4 статті 83, частини 5 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, на думку прокурора, необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав Чернігівської міської ради на цю земельну ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

27.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Чернігівської міської ради, в якому посилаючись на те, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, відповідно до вимог статей 53, 54, 84 ЗК України, частини 1, 2 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", частини 1 статті 178 ЦК України, повинна перебувати виключно у державній власності, та визначальною підставою для віднесення земель до земель історико-культурного призначення є не наявність проекту землеустрою, а факт розташування на них пам'яток культурної спадщини, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача 1 у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи не скористалась правом на подання відзиву (пояснень) щодо поданих апеляційних скарг в установленому порядку та строк. Однак, зазначене не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.07.2025 з'явилися представники прокуратури та відповідача 2.

Позивач, відповідач 1 та треті особи не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Представник ТОВ "ЖК Комфорт" підтримав вимоги поданої відповідачем 2 апеляційної скарги та просить її задовільнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечив проти апеляційних скарг ТОВ "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради, просить їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 24.10.1995, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 №139, Акціонерному товариству "Чернігівський річковий порт" видано Державний акт І-ЧН №001603-552 на право постійного користування землею, а саме: 14,47 га, в т.ч. всього по житловому фонду - 3,64 га; дитячий садок по вул. Толстого, 100а - 0,495 га; річковий вокзал по вул. Підвальній, 23 - 1,81 га; затон - 2,42 га; промислова територія по вул. Підвальній, 23 - 5,53 га; спортивна база на лівому березі р.Десна - 0,579 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7404291522017 від 01.03.2017 Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області 22.11.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності державна; охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини - 1,0826 га.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка за номером 360034615 від 26.12.2023) 01.03.2018 замінено власника земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, з ПАТ "Чернігівський річковий порт" на Територіальну громаду міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2021 №4/VІІІ-13 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам", в редакції рішення Чернігівської міськради від 24.06.2021 №9/VІІІ-21, ТОВ "ЖК Комфорт" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 строком до 28 січня 2022 року, площею 1,0826 га, по вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обов'язковим укладанням договору сервітуту, при умові, зокрема, укладення охоронного договору на частину пам'ятки археології, площею 1,0826 га (пункт 23).

24.02.2021 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ЖК Комфорт" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки №4711 (далі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обов'язковим укладенням договору сервітуту з кадастровим номером - 7410100000:02:051:0027, яка розташована в місті Чернігові по вул. Підвальна, 23, без розроблення проекту її відведення, на підставі пунктів 23, 28 рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2021 №4/VІІІ-13 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам".

В оренду передано земельну ділянку площею 1,0826 га (пункт 2 Договору оренди).

На земельній ділянці розміщено будівлі і споруди річкового транспорту (пункт 3 Договору оренди).

Договір укладено до 28.01.2022. По закінченню строку. На який буде укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Чернігівську міську раду про намір продовжити його дію. Поновлення договорів оренди земельних ділянок можливо лише на підставі прийняття відповідного рішення Чернігівської міської ради (пункт 8 Договору оренди).

Пунктом 23 Договору оренди визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини - 1,0826 га.

23.12.2021 між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт", на підставі рішення Чернігівської міської ради від 25.11.2021 №13/VІІІ-26, укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до Договору оренди, у тому числі до пункту 8, продовживши термін дії Договору оренди до 25.11.2022.

08.11.2022 між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт", на підставі рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 №20/VІІІ-7, укладено Додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до Договору оренди, зокрема до пункту 8, продовживши термін дії Договору оренди до 19.08.2027.

Чернігівською окружною прокуратурою під час вивчення інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, розташована у межах пам'яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньокомплексними пам'ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр.

Розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'яток історії, мистецтва, археології" взято під державну охорону пам'ятки історії, мистецтва та археології, згідно з додатками 1, 2, у тому числі "Стародавнє місто Чернігів".

Згідно з відомостями до облікової картки та паспорту пам'ятника "Стародавнє місто Чернігів" (місцезнаходження: м. Чернігів, Чернігівська м/Рада, центральна і південна частина міста) Чернігів знаходиться на правому березні р. Десни. На території Чернігова зберіглось багато пам'яток археології кургани, могильники, городища. До вказаної облікової картки додано схематичний план.

18.04.1989 на пам'ятку археології "Стародавнє місто Чернігів", ІХ-ХІІІ ст., видано охоронне зобов'язання Чернігівському міському комунальному господарству.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА "Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини" №223 від 07.06.2019 затверджено Зміни та уточнення охоронних номерів, назв, дат, адміністративних прив'язок та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, розташованих в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області (додатки 3-8), у якому серед іншого зазначено "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., №1/6-Чр, та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., 1/7-Чр.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації "Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини" №287 від 28.08.2020 погоджено внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини Чернігівської області нововиявлених об'єктів історії, археології та монументального мистецтва Чернігівської області (додатки 1, 2, 3); погоджено переліки пам'яток археології (3881 пам'яток) та пам'яток архітектури (309 пам'яток) місцевого значення Чернігівської області для їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; погоджено перелік археологічних об'єктів культурної спадщини, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (Додаток 7).

Відповідно до Додатку межі територій та режими використання пам'яток археології, до Стародавнього міста Чернігів, Х-ХVІІІ ст. входять 7 об'єктів, у т.ч. "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.

Пам'ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., розташована уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ. Охоплює територію південніше "Дитинця", "Окольного Граду", "Третяка", Єлецької Гори, ґрунтового могильника, Болдиної Гори, Троїцько Іллінського монастиря.

Пам'ятка археології місцевого значення "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХVІІІ ст., розташована під краєм правобережної тераси р. Десни ("Цитадель"), в урочищі Кавказ.

Межі пам'яток в натурі (на місцевості) не визначені.

10.09.2021 на пам'ятку культурної спадщини "Поділ" (Нижній Город) стародавнього м. Чернігова укладено охоронний договір з ТОВ "ЖК Комфорт", відповідно до пункту 5 якого, Товариство зобов'язалося використовувати пам'ятку (площа земельної ділянки 1,0826 га) по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові за цільовим призначенням, не проводити будь-яких робіт по переміщенню ґрунту, що можуть зашкодити пам'ятці. Утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва й задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці. Не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

На пам'ятку культурної спадщини "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХУІІІ ст. охоронний договір не укладався.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам'яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город) Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХVІІІ ст., нанесеним на карту - схему пам'ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст. (лист від 08.11.2023 №15-2814/8).

ПП "ЕЛІТЗЕМ" виконано графічне нанесення координат пам'яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХУШ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., з позначенням меж та площ пам'яток історії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, яка знаходиться по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Відповідно до складеної ПП "ЕЛІТЗЕМ" карти-схеми земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.

Вважаючи, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває в межах двох пам'яток археології місцевого значення (накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.), знаходиться в межах міста Чернігова та належить до земель історико-культурного призначення, отже відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" така земельна ділянка може перебувати виключно у державній власності, а тому Чернігівська ОДА в силу приписів частини 5 статті 122, частини 2 статті 84 ЗК України, статей 1, 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" має повноваження на захист інтересів держави щодо розпорядження такою земельною ділянкою, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА, посилаючись на те, що остання не виявила намір вживати заходи на захист інтересів держави щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі виник у зв'язку з проведенням державної реєстрації за територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, яка, за твердженням прокурора, входить в межі пам'яток археології місцевого значення - "Поділ" та "Острог", які є внутрішньокомплексними складовими пам'ятки "Стародавнє місто Чернігів", взяті на облік розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856 із здійсненними коригуваннями наказами Департаменту від 07.06.2019 №223 та від 28.08.2020 №287, і може перебувати виключно у державній власності.

Предметом заявленого прокурором у даній справі позову з метою захисту прав держави є вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі, повернення від Чернігівської міської ради на користь держави в особі Чернігівської ОДА спірної земельної ділянки, скасуванням зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності територіальної громади в особі Чернігівської міської ради та права оренди ТОВ "ЖК Комфорт" на зазначену земельну ділянку та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, адже саме наявність зазначеної державної реєстрації комунальної власності на спірну земельну ділянку створює державі перешкоди у здійсненні нею прав власника спірної земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, що виключає можливість її перебування у комунальній чи приватній власності.

Оскаржуючи ухвалене у даній справі рішення, відповідачі наголошують на неправомірності висновку суду першої інстанції про накладення спірної земельної ділянки на пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" та "Острог", оскільки судом помилково не враховано, що відповідно до вимог чинного законодавства спірна земельна ділянка може перебувати в комунальній власності та фактично є земельною ділянкою комунальної власності; позивач станом на 1998 рік не мав повноважень на прийняття розпорядження №856, тому перелічені в ньому об'єкти не набули статусу пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури"; у Реєстрі пам'яток місцевого значення, який є складовою Державного реєстру нерухомих пам'яток України, відсутня будь-яка інформація щодо пам'яток археології місцевого значення "Поділ" та "Острог" в місті Чернігові; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження меж та режимів використання територій пам'яток археології місцевого значення "Поділ" та "Острог"; не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання держави у майнове право ТОВ "ЖК Комфорт" на оренду землі.

Отже, при апеляційному перегляді даної справи необхідно дослідити правове регулювання відносин щодо земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології, з'ясувати питання наявності/відсутності у вказаних об'єктів культурної спадщини статусу пам'яток археології та встановити фактичне розташування спірної земельної ділянки відносно територій пам'яток археології місцевого значення "Поділ" та "Острог".

Пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (абзац 6 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю (частина 2 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам'ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Досліджуючи доводи скаржників, судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'яток історії, мистецтва, археології" взято під державну охорону пам'ятки історії, мистецтва та археології, згідно з додатками 1, 2, у тому числі "Стародавнє місто Чернігів"(Додаток №2, №п/п 208).

Матеріали справи містять копії облікової картки Міністерства культури УРСР, складеної 10.01.1974 завідуючим відділом охорони пам'ятників Єщенком М.О. та інспектором по охороні пам'ятників О. Лерман, схематичного плану та паспорта пам'ятника "Стародавнє місто Чернігів".

За відомостями цієї документації типологічна належність цього пам'ятника визначена як пам'ятник археології; місцезнаходження його - м. Чернігів, Чернігівська м/Рада, центральна і південна частина міста; датування пам'ятника - ХІІ-ХІХ ст.ст. н.е; паспорт містить історичні відомості, опис пам'ятника, основну бібліографію, архівні джерела, іконографічний матеріал. В короткому описі облікової картки вказаного пам'ятника зазначено, зокрема, що Чернігів - одне з найстаріших міст нашої країни, на території якого зберіглось багато пам'яток археології - кургани, могильники, городища.

18.04.1989 на пам'ятку археології "Стародавнє місто Чернігів" видано охоронне зобов'язання Чернігівському міському комунальному господарству.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА "Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини" №223 від 07.06.2019 за результатами опрацювання історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова, згідно з поданими обґрунтуваннями (додатки 1, 2) затверджено зміни та уточнення охоронних номерів, назв, дат, адміністративних прив'язок пам'яток та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, розташованих в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області (додатки 3-8).

Так, у затвердженому додатку 3 міститься Перелік пам'яток археології місцевого значення в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області, не занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (корегування охоронних номерів, назв, прив'язок і дат), в якому серед іншого зазначено пам'ятку під охоронним номером 1-Чр, кількість у компл. - 7; назва пам'ятки: Стародавнє місто Чернігів (1/1 дитинець, пам'ятка національного значення); адреса розташування: м. Чернігів, Чернігівська міська рада, у південній і центральній частині міста, від урочища Вал до вул. Садової та С. Русової, від Єлецького монастиря, вул. Хлібопекарської, Марковича, Мічуріна, Любецької до вул.Молодчого; датування: Х- ХVІІІ ст.; № та дата рішення про взяття під охорону: розпорядження Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856; колишні номери, назви, прив'язки та дати: 1-Чр. Стародавнє м. Чернігів.

Так, у додатках до вказаного наказу під номером 20 зазначено пам'ятку археології - "Стародавнє місто Чернігів" (6 шт.); датування: Х- ХVІІІ ст.; адреса розташування: у південній і центральній частинах міста, від урочища Вал до вул. Садової та С. Русової, від Єлецького монастиря, вул. Хлібопекарської, Марковича, Мічуріна, Любецької до вул. Молодчого; № та дата рішення про взяття під охорону: рішення виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 31.05.1971 №286, п. 1а) додатку 1; розпорядження Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856, п. 208 додатку 2; наказ Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.06.2019 №223, п.1 додатку 3; колишні номери, назви, прив'язки та дати: Стародавнє місто Чернігів (дитинець). Стародавнє м. Чернігів, південна і центральна частина міста. Стародавнє місто Чернігів, Х- ХVІІІ ст., у південній і центральній частині міста, від урочища Вал до вул. Садової та С. Русової, від Єлецького монастиря, вул. Хлібопекарської, Марковича, Мічуріна, Любецької до вул. Молодчого.

До складу вказаної пам'ятки археології в комплексі входять, зокрема:

- "Поділ" (Нижній Город); датування: Х-ХVІІІ ст., адреса розташування: уздовж південної і північно-західної частин міста, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ; № та дата рішення про взяття під охорону: розпорядження Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856, п. 208 в) додатку 2; наказ Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.06.2019 №223 п.1/6 додатку 3; охоронний номер: 1/6-Чр; колишні номери, назви, прив'язки та дати: 1д) "подол", 9-18 ст., в південній частині міста, біля підніжжя правобер. Тераси р. Десни (ур.Лісковицяя та Кавказ). "Поділ" (нижній Город), Х- ХVІІІ ст., уздовж південної і південно-західної частин міста, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ;

- "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода); датування: Х-ХVІІІ ст.; адреса розташування: на південній околиці міста, під краєм правобережної тераси р. Десни ("Цитадель"), в районі вул. Підвальної, Деснянської, Нової, в урочищі Кавказ; № та дата рішення про взяття під охорону: розпорядження Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856, п. 208 в) додатку 2; наказ Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.06.2019 №223, п.1/7 додатку 3; охоронний номер: 1/7-Чр; колишні номери, назви, прив'язки та дати: розташований в межах "Подолу".

1д) "подол", 9-18 ст., в південній частині міста, біля підніжжя правобер. тераси р. Десни (ур. Лісковицяя та Кавказ). "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) (нижній Город), Х- ХVІІІ ст., на південній околиці міста, під краєм правобережної тераси р. Десни ("Цитадель"), в районі вул. Підвальної, Деснянської, Нової, в урочищі Кавказ.

Відповідно до додатку Межі територій та режими використання пам'яток археології, до Стародавнього міста Чернігів, Х-ХІІІ ст, входять 7 об'єктів, у тому числі "Подол" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. (1/6) та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст (1/7).

Пам'ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., за вказаним додатком має такий опис меж територій: уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ. Охоплює територію південніше "Дитинця", "Окольного Граду", "Третяка", Єлецької Гори, ґрунтового могильника, Болдиної Гори, Троїцько Іллінського монастиря. У цій частині межа "Подолу" є суміжною із вказаними пам'ятниками і йде по нижньому краю корінної тераси від "Дитинця" у західному та південно-західному напрямках по суміжних точках перерахованих пам'яток із зазначенням їх точок координат та описом адрес розташування з прив'язкою до місцевості.

Пам'ятка археології місцевого значення "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., у вказаному додатку містить наступні описи меж територій: під краєм правобережної тераси р. Десни ("Цитадель"), в урочищі Кавказ із зазначенням фіксуючих точок координат та описом адрес розташування з прив'язкою до місцевості.

З наведеного слідує, що пам'ятки археології місцевого значення "Поділ (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньо комплексними пам'ятками археології місцевого значення пам'ятки археології Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взяті на облік розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856, з урахуванням здійсненого коригування наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.06.2019 № 223 та від 28.08.2020 № 287.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам'яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., нанесеним на карту - схему пам'ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., тобто спірна земельна ділянка входить в межі зазначених пам'яток археології.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені пам'ятки були і є пам'ятками культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розміщені пам'ятки, є землею історико-культурного призначення, і діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.

При цьому частиною 1 статті 54 ЗК України, як і частиною 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології. Проте, на відміну від частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", стаття 54 ЗК України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об'єкти культурної спадщини, в тому числі і об'єкти археологічної спадщини.

Стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам'яток, які на них розташовані (пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.

Суд першої інстанції правомірно до спірних у даній справі правовідносин застосував саме положення спеціального нормативно-правового акту - Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд першої інстанції правильно виснував, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам'ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення.

Водночас, неприйняття рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній пам'яток археології, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

З наведеного вбачається, що відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології та зон її охорони не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаних пам'яток, що знаходиться під охороною держави.

Щодо тверджень відповідача 2 про те, що Чернігівська ОДА станом на 1998 рік не була виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів, а отже не мала повноважень на прийняття розпорядження № 856 від 28.12.1998, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

До набрання чинності цим Законом, діяв Закон Української РСР від 13.07.1978 № 3600-ІХ "Про охорону і використання пам'яток історії та культури".

Стаття 8 зазначеного Закону визначає компетенцію виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів у галузі охорони і використання пам'яток історії та культури. Зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", з метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів (частина 3 статті 17).

Водночас, в Указі Президента України "Про місцеву державну адміністрацію" № 252 від 14.04.1992 зазначено, що представникам Президента України постановлено утворити на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів, управлінь та інших структурних підрозділів державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києва та припинити у зв'язку з цим діяльність виконавчих комітетів.

Статтею 3 Указу встановлено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

За таких обставин, вказаним спростовуються доводи скаржника, що Чернігівська ОДА не мала повноважень на прийняття розпорядження № 856 від 28.12.1998.

Посилання відповідачів на те, що в Реєстрі пам'яток місцевого значення відсутня будь-яка інформація про пам'ятки археології місцевого значення "Поділ" та "Острог" в м. Чернігові та що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності на спірній земельній ділянці пам'яток археології, відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (у редакції, чинній на 28.12.1998) нововиявлені об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, до вирішення питання про взяття їх на державний облік як пам'яток історії та культури підлягають охороні відповідно до вимог Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури".

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах міста Чернігова (увійшла до складу територіальної громади міста Чернігова) площею 1,0826 га є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер 7410100000:02:051:0027. Натомість дана земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, оскільки вона накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньокомплексними пам'ятками археології місцевого значення пам'ятки Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взяті під державну охорону розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856.

Згідно з пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Отже, Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" надав гарантії охорони нововиявленим об'єктам, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, ще до того, як ці об'єкти будуть взяті на відповідний облік як пам'ятки.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган.

За приписами частини 2 статті 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до вирішення питання про їх реєстрацію як пам'яток підлягають охороні відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу охорони культурної спадщини.

При цьому Закон України "Про охорону культурної спадщини" встановлює, що щойно виявлені об'єкти культурної спадщини підлягають охороні відповідно до вимог зазначеного Закону. Тобто в контексті заходів з охорони культурної спадщини Закон України "Про охорону культурної спадщини" прирівнює щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до пам'яток культурної спадщини та надає їм таку саму охорону ще до внесення до відповідного переліку об'єктів культурної спадщини та реєстрації як пам'ятки.

Набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", який замінив Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" в регулюванні питань, пов'язаних з пам'ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об'єктів культурної спадщини, зокрема і тих, які мали статус нововиявлених (щойно виявлених).

Більше того, у самому визначенні пам'ятки культурної спадщини, яке міститься у статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", вказано, що пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Щодо доводів відповідача 2 про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки така реєстрація порушує права держави, так як унеможливлює розпорядження цією земельною ділянкою, і зазначений спосіб захисту є єдиним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

За твердженням скаржника, вказаний висновок суду першої інстанції порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зазначені доводи відповідача 2 з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції з огляду на досліджені фактичні обставини та положення чинного законодавства, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована за адресою: вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться пам'ятки археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Під способом захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав і вплив на правопорушника.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є відновлення становища, що існувало до порушення.

У спірних правовідносинах вимоги про скасування державної реєстрації прав власності і прав оренди та скасування державної реєстрації земельної ділянки є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети відновлення порушеного права держави шляхом відновлення становища, яке існувало до формування спірної земельної ділянки.

Формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема в порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка, розташована в адміністративних межах міста Чернігова (увійшла до складу територіальної громади міста Чернігова) площею 1,0826 га є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер 7410100000:02:051:0027.

Натомість дана земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, вона накладається земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., взяті під державну охорону розпорядженням Чернігівської ОДА від 28.12.1998 №856 зі здійсненими в подальшому коригуваннями.

З метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", які поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об'єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Відомості про зазначені обмеження в використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявність у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

За приписами частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Матеріалами справи підтверджується, що у Державному земельному кадастрі міститься інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, а саме: цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності державна; охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини 1,0826 га.

За наявності законодавчих обмежень щодо використання земельних ділянок історико-культурного призначення реєстрація спірної земельної ділянки з визначенням її площі та цільовим призначенням як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, порушує встановлений законом порядок використання земельної ділянки та порушує право держави на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а також принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей, закріплених статтею 3 Закону України "Про державний земельний кадастр", на яких базується Державний земельний кадастр.

Як вже зазначалося, відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

Водночас, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, зважаючи на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Натомість єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 924/504/20.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як в теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Спірні у даній справі правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Чернігівської міської ради та права оренди ТОВ "ЖК "Комфорт", зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

За таких обставин, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 за територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 за ТОВ "ЖК "Комфорт" є ефективними способами захисту, обраним прокурором у спірних правовідносинах, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Отже, встановивши, що задоволення вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем 1 та права оренди за відповідачем 2 на зазначену земельну ділянку, забезпечує відновлення прав держави на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, суд першої інстанції правомірно відхилив заперечення відповідачів про неефективний спосіб захисту прокурором порушених прав держави та задовольнив вказані позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині заявлених вимог апеляційної скарги.

Щодо тверджень скаржника про не доведення прокурором підстав законності втручання у майнове право ТОВ "ЖК Комфорт" на оренду спірної земельної ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнання недійсним правочину є одним із способів захисту порушених прав, передбачених статтею 16 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Суб'єктом права власності на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

З огляду на те, що, як правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, яка була передана в оренду за оспорюваним Договором оренди належить державі в особі Чернігівської ОДА та вибула з державної власності поза волею власника, власник таких земельних ділянок має право вимагати усунення порушень його прав на таку земельну ділянку, зокрема і шляхом визнання недійсним договору оренди такої земельної ділянки, який було укладено іншими особами, тобто без фактичного волевиявлення власника земельної ділянки та за відсутності у особи, яка вчинила такий правочин, прав на розпорядження цією земельною ділянкою.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди землі від 24.02.2021, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт", оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення - "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., є земельною ділянкою історико-культурного призначення, вибула з державної власності в оренду поза волею власника Чернігівської ОДА (розпорядника земель історико-культурного призначення, розташованих в межах Чернігівської області).

За таких обставин, доводи відповідача 2 про те, що ним правомірно та в законний спосіб набуте право користування спірною земельною ділянкою, судом першої інстанції правильно відхилені як безпідставні.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на відсутність порушення орендарем спірної земельної ділянки умов її використання відповідно до визначеного (зареєстрованого у Держгеокадастрі) цільового її призначення, на вирішення спору у даній справі не впливає, так як не спростовує відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на передачу її в оренду.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні з'ясовано питання стосовно того, чи пред'явлення прокурором позову у даній справі, зокрема і в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "ЖК комфорт", не свідчить про втручання у право останнього користуватися земельною ділянкою, наданою відповідно до положень чинного законодавства неуповноваженим на її розпорядження органом.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому, розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.

У спірних правовідносинах позов прокурора направлений на захист інтересів держави щодо використання земельної ділянки з особливим статусом як такої, що належить до земель історико-культурного призначення.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання в комунальну чи приватну власність. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за її використанням, виходячи із загально-державних інтересів цільового призначення та особливого статусу даної землі.

За таких обставин, суспільний та публічний інтерес буде превалювати над приватним правом відповідача 2 щодо користування спірною земельною ділянкою для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту, яка, як правомірно встановлено судом першої інстанції, належить до земель історико-культурного призначення.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в речове право відповідача 2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, а також порушення критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами відповідача 2.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України)) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням землі за цільовим призначенням, виходячи із особливого статусу землі історико-культурного призначення, спрямовану на задоволення соціальної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення такого права.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської ОДА.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.

Отже, оцінюючи дії прокурора щодо звернення до господарського суду із заявленими позовними вимогами через призму статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати наявним неправомірне втручання в право відповідача 2 користуватися земельної ділянкою, право власності на яку належить державі в особі Чернігівської ОДА.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора у даній справі у повному обсязі.

Зважаючи на викладене, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі №927/19/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі №927/19/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/19/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.10.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.М. Сибіга

Г.П. Коробенко

Попередній документ

130953910

Наступний документ

130953912

Інформація про рішення:

№ рішення:	130953911
№ справи:	927/19/24
Дата рішення:	23.07.2025
Дата публікації:	15.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (04.11.2025)
Дата надходження:	04.11.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

07.02.2024 09:15	Господарський суд Чернігівської області
05.03.2024 09:30	Господарський суд Чернігівської області
28.03.2024 11:30	Господарський суд Чернігівської області
16.04.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
16.05.2024 09:00	Господарський суд Чернігівської області
20.06.2024 09:30	Господарський суд Чернігівської області
01.10.2024 13:45	Північний апеляційний господарський суд
19.11.2024 14:00	Північний апеляційний господарський суд
04.02.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
18.03.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд
22.04.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
07.05.2025 12:20	Північний апеляційний господарський суд
30.06.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд
23.07.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд