вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"13" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5508/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянув у порядку письмового провадження заяву
Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів"
про розподіл судових витрат
у справі № 910/5508/23 господарського суду міста Києва (суддя С. А. Ковтун)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України
про розірвання договору оренди та виселення
В квітні 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" про розірвання договору оренди № 347 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.12.2018 та виселення громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" з нежитлових приміщень за адресою: місто Київ, вулиця Остапа Вишні, 5-А.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у справі №910/5508/23 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди № 347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018, укладений між Регіональним відділенням та Громадською організацією; виселено Громадську організацію з нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 5-А, що належить до державної власності та відноситься до сфери управління і обліковується на балансі Фонду державного майна України; стягнуто з Громадської організації на користь Регіонального відділення судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.
Постановою від 29.05.2024 Верховного Суду касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/5508/23 скасовано, справу № 910/5508/23 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/5508/23 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №910/5508/23 апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/5508/23 залишити без змін.
13.09.2025 через систему "Електронний суд" на адресу суду від Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" надійшла заява, в якій заявник просить стягнути з Фонду державного майна України, який ініціював подання апеляційної скарги, на користь Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 (колегія суддів: головуючий Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) прийнято до розгляду заяву Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" про розподіл судових витрат у справі №910/5508/23 господарського суду міста Києва. Розгляд заяви постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
29.09.2025 від Фонду державного майна України до суду надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких зазначає, що заявником не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності розміру заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 в редакції Закону України № 4508-IX від 18.06.2025).
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та відповідні заперечення, суд апеляційної інстанції вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В заяві про розподіл судових витрат відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Із змісту поданої відповідачем заяви вбачається, що на підтвердження понесення витрат надано суду копії: додаткової угоди № 2 від 01.08.2025 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.11.2021, акту № 1 приймання-приймання передачі наданих послуг від 12.09.2025; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Тарасенко Ольгою Василівною для надання правової допомоги у справі №910/5508/23.
Також, в матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.11.2021, укладений з адвокатом Тарасенко Ольгою Василівною.
В п. 3 наведеної вище додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вартість послуг за цією додатковою угодою встановлено у фіксованому розмірі - 20000 грн, що мають бути сплачені адвокату протягом 30 робочих днів з дня винесення постанови Північним апеляційним господарським судом постанови у справі № 910/5508/23.
Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням заперечень на заяву про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що стягнення судових витрат відбувається за апеляційний перегляд рішення. При цьому на даній стадії правова позиція щодо спору у даній справі вже має бути сформованою.
Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням також і того, що додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2025, у зв'язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" було стягнуто 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи рівень складності спору у даній справі, наявність відповідної судової практики, враховуючи предмет спору, не доведення заявником, що судові витрати у заявленому розмірі є дійсно необхідними та неминучими, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку слід покласти на позивача становить 10 000 грн
Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Заяву Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Фонду державного майна України по місту Києву (01133, Україна, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, код 00032945) на користь Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" (вул. Юрія Шумського, 1Б, офіс 115, м. Київ, 02098, код 23181352) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовити.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова