вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 925/963/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 (повний текст складено та підписано 19.03.2025)
у справі №925/963/24 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»
до Черкаської обласної військової адміністрації (відповідач-1)
Черкаської районної військової адміністрації (відповідач-2)
про скасування рішення, витребування майна,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (відповідача-1) та до Черкаської районної військової адміністрації (відповідача-2), у якому просить:
- скасувати рішення, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 20.06.2024 № 607, яким здійснено примусове відчуження автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий, на користь Черкаської районної військової адміністрації у власника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»;
- зобов'язати Черкаську районну військову адміністрацію повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» транспортний засіб марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий.
Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 05.08.2024 відкрив провадження у справі № 925/963/24, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
17 вересня 2024 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, сформувавши позовні вимоги у такій редакції:
- скасувати рішення, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 20.06.2024 № 607, яким здійснено примусове відчуження автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий на користь Черкаської районної військової адміністрації у власника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр»;
- витребувати у Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської районної військової адміністрації на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» транспортний засіб марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2024 року передано справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Вимоги щодо неправомірності рішення, оформленого протоколом оперативної наради, ґрунтуються на таких підставах:
- автомобіль «HONDA CR-V» є власністю іноземної компанії, оскільки кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» є громадянин Канади, та зареєстрований не в межах Черкаської області, а тому оскаржуване рішення прийнято поза межами компетенції та юрисдикції;
- порушена процедура прийняття рішення про примусове відчуження або вилучення майна, що полягає у відсутності повідомлення про вилучення транспортного засобу, про розгляд питання, не надання акту про вилучення для ознайомлення;
- позивач не вчиняв порушення, а тому не повинен нести майнову відповідальність;
- відсутнє рішення (наказ або директива) військового командування про вилучення транспортного засобу, а робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна таким не є;
- акт про примусове відчуження або вилучення майна не відповідає визначеній законодавством формі - не містить дані про вартість майна.
Позивач вважає, що має місце непропорційне втручання у право власності, яке підлягає судовому захисту шляхом скасування рішення та витребування майна.
Черкаська обласна державна адміністрація, яка відповідно до Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 набула статусу утвореної Черкаської обласної військової адміністрації, позовні вимоги відхилила повністю.
Заперечення відповідача-1 зводяться до наступного:
- обґрунтовуючи наявність повноважень у робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна приймати рішення про таке вилучення відповідач-1 посилається на План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 1871-р, відповідно до якого відповідальною особою за виконання такого заходу правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна є рада оборони відповідного регіону або військові адміністрації, військове командування. Робоча група утворена розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04.03.2022 № 97, до її складу ввійшли посадові особи органів, які відповідно до вказаного вище Плану підлягають залученню до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, і основним завданням робочої групи було прийняття, зокрема, рішень щодо примусового відчуження майна. А тому робоча група є спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, яке компетентне приймати рішення про відчуження транспортних засобів;
- Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон № 4765-VІ) не покладає обов'язку повідомляти власника майна про розгляд питання щодо відчуження, рівно як і передбачає можливість складання акту без участі особи, у якої відчужується майно. Зміст складеного акту про відчуження транспортного засобу відповідає вимогам Закону № 4765-VІ.
- оцінка майна (транспортного засобу) проведена в порядку, встановленому законодавством про оцінку, і результати визначення вартості майна були надані позивачу;
- за Законом № 4765-VІ повернення майна може мати місце тільки у визначених ним випадках, а тому звернення з позовом є передчасним.
Черкаська районна військова адміністрація Черкаської області (відповідач-2) зазначила, що вилучення транспортного засобу на користь Черкаської районної військової адміністрації здійснено як один із заходів режиму воєнного стану.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №925/963/24 в позові відмовлено.
Покладено судові витрати на Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд враховував висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №712/3525/23 в аналогічних правовідносинах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 08.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.04.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим судом з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, фактично є аналогічними до доводів позовної заяви.
Крім того, апелянт вважає, що у даній справі судом має бути застосований правильний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, за змістом якого обласна військова адміністрація, що утворюється в умовах правового режиму воєнного стану, не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону № 389-VIII, а тому не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону № 4765-VI, ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення /відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема й у місцевостях, де ведуться бойові дії.
Зазначає, що відповідач, видаючи оскаржуване рішення про примусове вилучення/відчуження у ТОВ «Прогрейн Укр» автомобіля, діяв всупереч передбаченим законом повноваженням, наданим, зокрема, обласній військовій адміністрації в умовах правового режиму воєнного стану, і тому примусове вилучення/відчуження у ТОВ «Прогрейн Укр» Автомобіля за таким Рішенням відбулося з порушенням встановленої законом процедури.
Вказує, що позивач, майно якого реквізовано не у встановленому законом порядку, залишається законним власником цього майна, тому має право на його витребування із чужого незаконного володіння.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №925/963/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувалась перерва, останній раз розгляд справи призначений на 08.09.2025.
Від відповідачів 1 та 2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких останні повністю спростовують доводи позивача (апелянта), оскаржуване рішення просять залишити без змін.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2025 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 08.09.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2024 року працівник (поліцейський) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області відносно водія ОСОБА_1 , яким керував транспортним засобом - автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав протокол про адміністративне правопорушення (серії ААД № 493621), що передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння).
Станом на 18 червня 2024 року автомобіль «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 05.11.2016, (далі - транспортний засіб), перебував у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр».
Одночасно Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області було затримано транспортний засіб, і наступного дня - 19.06.2024, передані матеріали (копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 493621, копія акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу) на розгляд робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану (лист від 19.06.2022) для розгляду питання щодо вилучення транспортного засобу для потреб держави.
Одним із керівних актів, що були застосовані Черкаським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для направлення матеріалів для розгляду питання щодо вилучення транспортного засобу для потреб держави, є наказ начальника Черкаської обласної військової адміністрації № 2 від 02.03.2022, в редакції наказу № 8 від 26.03.2022, яким доручено Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області у разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння здійснити оформлення матеріалів відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення з одночасним затриманням транспортного засобу на термін не більше 3-х діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.
Для розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації № 97 від 04.03.2022 утворена робоча група, до складу якої ввійшли: начальник Черкаського обласного штабу (голова робочої групи), заступник начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, начальник Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, начальник Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, начальник черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник штабу зони територіальної оборони № НОМЕР_4 - командир військової частини НОМЕР_5 , командир військової частини НОМЕР_6 , заступник начальника управління превентивної діяльності - начальник відділу організації діяльності груп реагування Головного управління Національної поліції в Черкаській області (склад робочої групи остаточно сформовано розпорядженнями Черкаської обласної військової адміністрації № 123 від 26.03.2022 та № 134 від 04.04.2022).
Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Формою такого рішення є протокол, що підлягає погодженню Черкаською обласною військовою адміністрацією.
За результатами розгляду матеріалів, що надійшли від Черкаського районного управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану 20.06.2024 прийнято рішення, що оформлено протоколом №607 (далі - протокол № 607) щодо здійснення примусового відчуження автомобіля HONDA CR-V, д. н. з. НОМЕР_1 , 2015 р. в., на користь Черкаської районної військової адміністрації.
Пунктом 1.3 Протоколу № 607 ухвалено відчуження майна робочій групі здійснювати шляхом складання акта про примусове відчуження або вилучення майна відповідного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 988). Акт складати в трьох оригінальних примірниках: 1 - робочій групі, 2 - органу, якому передається транспортний засіб, 3 - колишньому власнику (або його законному представнику).
Також, у пункті 1.4. Протоколу № 607 зазначено про необхідність у встановленому чинним законодавством порядку визначити вартість примусово відчуженого майна.
Пунктом 1.5. Протоколу № 607 передбачено обов'язок щодо подання протокольного рішення на погодження Черкаській обласній військовій адміністрації.
Черкаська обласна військова адміністрація погодила протокольне рішення (протокол засідання від 20.06.2024 №607) щодо здійснення примусового відчуження майна (транспортного засобу) у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану з подальшою передачею відповідно до узгодженого розподілу, прийняте робочою групою (лист № 16839/01/01-58 від 20.06.2024).
20 червня 2024 року складено акт про примусове відчуження або вилучення майна №207/01/13-13-05 (далі - Акт) про примусове відчуження транспортного засобу HONDA CR-V, д. н. з. НОМЕР_1 , 2015 р. в., на користь Черкаської обласної військової адміністрації.
Акт складений за формою, передбаченою додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 і підписаний членами робочої групи. Акт не містить підпису власника майна або його законного представника.
26 червня 2024 року Черкаська ОВА звернулась до Черкаського НДЕКЦ МВС України щодо визначення середньої ринкової вартості автомобіля HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з висновком експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.07.2024 № ЕД-19/124- 24/9603-АВ середня ринкова вартість транспортного засобу HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску, станом на 18.06.2024 становила 701040,00 грн.
Копію цього висновку Черкаська обласна військова адміністрація надіслала позивачу (лист з описом вкладення № 1800111652767).
29 липня 2024 року Черкаська районна військова адміністрація Черкаської області видала наказ №1 про реєстрацію права власності на транспортний засіб HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску за Черкаською районною військовою адміністрацією Черкаської області.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Щодо правових підстав передачі, примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану слід враховувати таке.
Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об'єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв'язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов'язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз'яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.
Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).
За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п'ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).
Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).
Щодо суб'єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану слід враховувати таке.
Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Норми зазначеної статті кореспондуються з положеннями наведеного вище пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України».
Як уже зазначалося, розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. Голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.
До складу названої робочої групи входять, зокрема, начальник Черкаського обласного штабу, начальник (голова робочої групи), командири військової частини НОМЕР_5 та 3061. Вказані особи відповідно до наведених вище нормативно-правових актів належать до суб'єктів, котрі зобов'язаних спільно запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану.
Таким чином, згадана робоча группа з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства зобов'язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.
У матеріалах справи містяться протокол оперативної наради робочої групи №607 від 20.06.2024 та акт про примусове відчуження або вилучення майна від 20.06.2022 року № 207/01/13-13-05, відповідно до якого рішення про вилучення спірного автомобіля приймали та підписували особи, визначені Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Акт складений за формою, передбаченою додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 і підписаний членами робочої групи. Акт не містить підпису власника майна або його законного представника.
Позивач отримав копію вказаного акту та ознайомлений з його змістом, де відповідно до положень частини п'ятої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» було зазначено, що оцінку транспортного засобу буде проведено у встановлений законодавством термін.
26 червня 2024 року Черкаська ОВА звернулась до Черкаського НДЕКЦ МВС України щодо визначення середньої ринкової вартості автомобіля HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з висновком експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.07.2024 № ЕД-19/124- 24/9603-АВ середня ринкова вартість транспортного засобу HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску, станом на 18.06.2024 становила 701040,00 грн.
Копію цього висновку Черкаська обласна військова адміністрація надіслала позивачу (лист з описом вкладення № 1800111652767).
29 липня 2024 року Черкаська районна військова адміністрація Черкаської області видала наказ №1 про реєстрацію права власності на транспортний засіб HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску за Черкаською районною військовою адміністрацією Черкаської області.
Відчужене майно було передано Черкаській районній державній адміністрації, що вбачається з тимчового реєстраційного талону ХХР №087927, копія якого долучена до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції.
За висновками суду першої інстанції, автомобіль позивача відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідачів повернути цей автомобіль колишньому власнику.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №712/3225/23.
Щодо обраного позивачем способу захисту слід враховувати таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)].
Суд вважає, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред'явивши, зокрема, вимоги про скасування протокольного рішення оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 20.06.2024 № 607.
Акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції.
Оспорене протокольне рішення робочої групи, вже виконане, а тому вичерпало свою дію. Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивача і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.
Колегія суддів також враховує наступне.
Відповідно до рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану оформлено Протокол від 20.06.2024 №607. На підставі Протоколу складено Акт про примусове відчуження або вилучення майна (далі-Акт) від 20.06.2024 №207/01/13-13-05, а саме: про примусове відчуження транспортного засобу HONDA CR-V в умовах правового режиму воєнного стану, на користь Черкаської районної військової адміністрації у особи власника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕЙН УКР".
Відповідно до абзацу восьмого пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (далі - Постанова № 1388) передбачено, що транспортні засоби, які були примусово відчужені або вилучені в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, а також ввезені на митну територію України на законних підставах, підлягають тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 16 Постанови № 1388 на транспортні засоби, які перебувають на тимчасовому державному обліку і на які видано тимчасові реєстраційні талони, що є дійсними в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та протягом 90 діб після його припинення або скасування, закріплюються нові номерні знаки або номерні знаки, які були в користуванні та на даний час не закріплені за іншими транспортними засобами.
Начальником Черкаської районної військової адміністрації видано наказ від 29.07.2024 № 1 «Про взяття на облік легкового автомобіля".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" Черкаська районна військова адміністрація, на користь якої було примусово відчужено транспортний засіб HONDA CR-V, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , звернулася до регіонального сервісного центру ТСЦ № 7141 та здійснила обов'язковий тимчасовий державний облік.
У результаті цього, Черкаська районна військова адміністрація, отримала тимчасовий реєстраційний талон ХХР №087927, із державним номерним знаком НОМЕР_7 , ставши власником автомобіля на визначений період.
У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕЙН УКР", набуло статусу колишнього власника.
Висновуючи наведене, вказаний транспортний засіб належить Черкаській районній військовій адміністрації на період воєнного стану та 90 діб після його припинення чи скасування.
Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, спірний транспортний засіб використовується для реалізації повноважень, наданих, зокрема, законами України «Про місцеві державні адміністрації", «Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій".
Колегія суддів дійшла висновку, що пред'явлення позивачем вимоги про витребування у відповідачів - Черкаської обласної військової адміністрації та Черкаської районної військової адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» транспортний засіб марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, колір сірий, також є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб пройшов нову реєстрацію і після цього перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - Черкаської районної військової адміністрації на період воєнного стану та 90 діб після його припинення чи скасування.
За вказаних обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Щодо доводів апелянта про необхідність врахування при розгляді даної справи висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22,
за змістом якого обласна військова адміністрація, що утворюється в умовах правового режиму воєнного стану, не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону № 389-VIII, а тому не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону № 4765-VI, ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення /відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема й у місцевостях, де ведуться бойові дії,
колегія суддв зазначає наступне.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].
Постановою Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 встановлено, що спірне майно було відчужене (вилучене) у власника наказом Київської обласної військової адміністрації, яка не віднесена до військового командування у розумінні Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а тому не мала права самостійно приймати рішення про відчуження.
Натомість з обставин справи, що переглядається, вбачається, що спірний автомобіль відчужено на користь Черкаської районної військової адміністрації рішенням робочої групи, до якої входить військове командування.
Тобто рішення щодо реквізиції приймалося належним органом та посадовими особами, як того і вимагають Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Отже, у справі № 910/10009/22, в якій Касаційний господарський суд ухвалив постанову, містяться інші підстави позову, фактичні обставини та відповідно й інше нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у порівнянні зі справою, яка переглядається.
Тому підстав для застосування у даній справі висновків Верховного Суду у справі № 910/10009/22 колегія суддів не вбачає.
Щодо дотримання «трискладового тесту» правомірності втручання держави у право власності позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine»).
Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).
Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».
Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.
Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.
У цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.
ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.
Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.
Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен бути доведений до відома громадянам.
Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.
Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.
Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.
Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.10.2024 у справі №712/3525/23 зазначила, що втручання у право власності позивача переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров'я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захистнезалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов'язком кожного громадянина України.
Як зазначив у даній справі в судовому засіданні представник відповідача, спірний транспортний засіб використовується для реалізації повноважень, наданих, зокрема, законами України «Про місцеві державні адміністрації", «Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій".
Тобто відповідач підтвердив використання ним реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивачем не наведено переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження його автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для нього надмірний тягар.
Втручання у право власності позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норми матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про відмову в позові.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №925/963/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №925/963/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Укр».
4. Матеріали справи №925/963/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 14.10.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко