вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2025 р. Справа№ 910/13027/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників:
від позивача: Пашковський Д.В.
від відповідача-1: Пальчик В.Л.
від відповідача-2: Костишена І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025
у справі № 910/13027/24 (суддя - Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд»
про визнання права власності та зняття арешту з майна
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» (далі - ТОВ «Трейд Полтава»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (далі - ТОВ «Бренд Лізинг»/відповідач) про визнання права власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/13027/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» задоволено.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» право власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017.
Знято арешт з вантажного автомобіля марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , та скасовано його розшук, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» судовий збір у розмірі 3 637,96 грн.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» судовий збір у розмірі 3 637,96 грн.
1.1. короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
23.05.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Трейд Полтава» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13027/24 про стягнення із ТОВ «Бренд Лізинг» та ТОВ «Інвестбуд» на користь ТОВ «Трейд Полтава» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/13027/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13027/24 - відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу з огляду на недотримання ТОВ «Трейд Полтава» вимог ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України щодо зазначення у першій заяві по суті, тобто у позовній заяві, попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, при цьому у поданій заяві про зміну предмету позову позивачем не зазначено обґрунтування щодо неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у першій заяві по суті.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/13027/24 про відмову в ухваленні додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення у справі №910/13027/24, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ЛІЗИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ПОЛТАВА» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2025 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у судовій справі № 910/13027/24 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.
26.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13027/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 та призначено до розгляду на 07.08.2025 о 13:20.
07.08.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 розгляд справи №910/13027/24 призначено на 04.09.2025.
04.09.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ПОЛТАВА» вважає, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення не з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат.
Позивач зазначає, що ним на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України та п. 9 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, які складалися із суми судового збору за подання позовної заяви у сумі 3882,82 гривень. Витрати на професійну правничу допомогу не заявлялися в попередньому розрахунку, зазначеному у позовній заяві.
У подальшому, до закінчення підготовчого провадження, позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову, у якій зокрема також був наведений попередній розмір судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви у сумі 4 853,52 судового збору за подання заяви про зміну предмету позову у сумі 2 422,40 гривень, та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 гривень.
До закінчення судових дебатів у справі представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ПОЛТАВА» було зроблено заяву про подання доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт (з детальним описом робіт) та доказів на підтвердження факту оплати послуг з професійної правничої допомоги протягом п'яти днів після ухвалення рішення для ухвалення додаткового рішення суду, а також було подано відповідні докази.
Посилаючись на висновки Верховного Cуду, скаржник вважає, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. У суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні витрат, яке відбувається лише у випадку порушення прав інших учасників справи.
За доводами позивача, навіть при умові не зазначення ним у попередньому (орієнтовному) розмірі судових витрат, наведеному у позовній заяві, витрат на професійну правничу допомогу, та зазначенням таких витрат у заяві про зміну предмету позову, - це не є порушенням прав відповідачів, адже це відбулося у підготовчому провадженні і до закінчення розгляду справи була забезпечена їх обізнаність з попереднім (орієнтовним) розміром судових витрат Позивача, шляхом зазначення попереднього (орієнтовного) розміру витрат на професійну правничу допомогу у заяві про зміну предмета позову, після чого розгляд справи здійснювався у загальному провадженні з проведенням судових засідань, тобто у відповідачів було достатньо часу (майже 4 місяці) для висловлення своїх міркувань щодо обґрунтованості та співмірності заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 18.09.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Представники відповідачів просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
ТОВ «Трейд Полтава» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13027/24 про стягнення із ТОВ «Бренд Лізинг» та ТОВ «Інвестбуд» на користь ТОВ «Трейд Полтава» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, виходячи з наведених вище положень законодавства, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, має бути поданий сторонами разом із першою заявою по суті спору. Вказана норма є імперативною та передбачає конкретний порядок подання відповідних доказів.
Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Першою заявою по суті спору, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава», є позовна заява, де позивачем на виконання вимог п. 9 ст. 162 ГПК України зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс та/або очікує понести у зв'язку із розглядом справи, які складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 882,82 грн.
Тобто, у попередньому розрахунку суми витрат першої заяви по суті не було зазначено про витрати на правничу допомогу.
У подальшому, 31.01.2025 у заяві про зміну предмету позову, позивачем зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести, складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
За викладених обставин, з огляду на недотримання ТОВ «Трейд Полтава» вимог ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України щодо зазначення у першій заяві по суті, тобто у позовній заяві, попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, при цьому у поданій заяві про зміну предмету позову позивачем не зазначено обґрунтування щодо неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у першій заяві по суті, суд першої інстанції обґрунтовано зазначтв про відсутність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13027/24.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів враховує, що позивачем у першій заяві по суті спору - позовній заяві не було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, натомість як у заяві про зміну предмету позову позивачем було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести, складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн.
Однак, виходячи з процесуальних положень, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, має бути поданий сторонами разом із першою заявою по суті спору. Положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України є імперативними та передбачають конкретний порядок подання відповідних доказів, який позивачем у даному випадку дотримано було.
Посилаючись на висновки Верховного Cуду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, скаржник вважає, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. У суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні витрат, яке відбувається лише у випадку порушення прав інших учасників справи.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21 виснував, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Колегія суддів враховує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Аналізуючи викладене в сукупності, судова колегія враховує, що у даному випадку позивачем не наведено вмотивованого обґрунтування недотримання вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України та не зазначення попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу в позовні заяві.
Разом з тим, аргументи скаржника про те, що зазначення позивачем попереднього розрахунку в заяві про зміну предмета позову не є порушенням прав відповідачі, адже була забезпечена обізнаність їх з розрахунком суми очікуваних судових витрат позивача - колегія суддів сприймає критично та наголошує, що суд має належним чином забезпечувати дотримання принципу змагальності, натомість як кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, доводи апеляційної скарги судова колегія визнає необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/13027/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/13027/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/13027/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/13027/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13027/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга