вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2025 р. Справа№ 910/7963/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Гончарова С.А.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 (повний текст складено 04.03.2024)
у справі №910/7963/23 (суддя Плотницька Н.Б.)
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
про стягнення 1 113 744 грн 35 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"
про стягнення 3 186 127 грн 02 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про стягнення 1 113 744 грн 35 коп. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з огляду на розірвання договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу передоплати в сумі 1 090 661 грн 18 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 6 723 грн 25 коп. 3 % річних та 16 359 грн 22 коп. інфляційних втрат.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" подана зустрічна позовна заява з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" про стягнення 2 095 465 грн 84 коп. штрафних санкцій за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22.
Свої зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" до закінчення дії договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 змінено постачальника газу, споживач повинен сплатити постачальнику фінансову компенсацію, а також штраф за недовикористаний обсяг газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" про стягнення 2 095 465 грн 84 коп. штрафних санкцій за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 з первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про стягнення 1 113 744 грн 35 коп. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/7963/23 первісний позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (11500, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Маяковського, будинок 78, ідентифікаційний код 00282406) заборгованість в розмірі 1 113 744 (один мільйон сто тринадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн 35 коп. та 16 706 (шістнадцять тисяч сімсот шість) грн 17 коп. судового збору.
В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача за первісним позовом 22.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за зустрічним позовом з оплати штрафу за перевищення обсягу постачання та штрафу за недовикористаний обсяг газу залишається несплаченим.
Договором сторони визначили та погодили, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ зараховувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача (п.4.7 договору)
На сьогодні обліковується заборгованість перед відповідачем в розмірі 2 095 465,84 грн (3 186 127,02 - 1 090 661,18).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/7963/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин та з'ясування питань, що виникли під час розгляду справи, в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 23.06.2025.
До матеріалів справи від представника позивача за первісним позовом отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Явка представників сторін
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.06.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
В судовому засіданні 23.06.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (постачальник за договором, відповідач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" (спожива за договором, позивач у справі) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-93272-22.
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод якими внесено зміни та доповнення до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022-2023 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно пункту 1.3 договору планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природною газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ. Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячною підтвердженою обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно. У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов'язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якою змінюється плановий обсяг газу, надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання. У разі необхідності коригування обсягів планованого споживання природного газу у газовій добі споживання, споживач зобов'язаний надіслати скореговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природною газу. Заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання. Заявки надаються споживачем на електронну адресу постачальника tg@gaszbut.com.ua, з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу постачальника. Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично поставлені споживачу (пункт 2.3. договору).
У відповідності до пункту 2.5 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
- За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступною за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пункт 2.5.1 договору);
- На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"(пункт 2.5.2 договору);
- Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу;
- У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника (пункт 2.5.3 договору);
- Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 10 договору, мають силу оригіналу (пункт 2.5.4 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем підписуючи цей договір споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додатком угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом, дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Відповідно до положень пунктів 4.1. та 4.2. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки; оплата в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 1-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30 % (тридцять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 10-го числа місяця поставки газу; оплата в розмірі 30 % (тридцять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 20-го числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
У пункті 4.8 договору передбачено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.
У відповідності до пункту 6.1 договору за невиконання або неналежно виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.1 договору зміна постачальника може бути здійснена лише за сукупності таких умов: споживачем попередньо укладено договір постачання газу з новим постачальником; сторони попередньо призупинили дію Договору в частині постачання газу або розірвали договір; відсутність у споживача простроченої заборгованості за договором; повідомлення споживачем постачальника про таку зміну за 21 календарний день; якщо на початок періоду фактичного постачання природного газу новим постачальником чи протягом цього періоду у споживача виникне прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед попереднім постачальником (через розбіжності між плановим і фактичним споживанням, настання терміну остаточного розрахунку після початку постачання газу новим постачальником тощо), або споживач не буде дотримуватись узгодженого графіка погашення заборгованості із попереднім постачальником, останній має право повідомити про це оператора ГТС та здійснити заходи, передбачені цими Правилами, щодо припинення постачання природного газу споживачу-боржнику, у тому числі через оператора ГРМ (пункт 8.1 договору);
У разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії договору в частині постачання газу, споживач зобов'язується сплатити постачальнику за договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за договором, розрахованою за ціною, чинною в місяці дострокового розірвання договору (пункт 8.2 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Твій Газзбут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1. договору в редакції додаткової угоди № ДУ6/41АР200-937222 від 31.12.2022).
Пунктом 10.2 договору визначено, що припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором (пункт).
Відповідно до пункту 9.3 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).
Згідно з пунктом 10.14 договору погоджено, що договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгація необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначать плановий обсяг постачання природнього газу.
До договору між сторонами підписано додатки 1 та 2, в яких визначено плановий обсяг постачання газу у 2022-2023 роках по місяцях та перелік, місце знаходження точки комерційного обліку споживача.
Відповідно до додаткових угод та додатків до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 сторони погодили наступні планові обсяги споживання природного газу: у серпні 2022 року - до 35 000 куб.м, у вересні 2022 року - до 30 000 куб.м, у жовтні 2022 року - до 35 000 куб.м, у листопаді 2022 року - до 55 000 куб.м, у грудні 2022 року - до 35 000 куб.м, у січні 2023 року - 35 000 куб.м, у лютому 2023 року - до 49 000 куб.м, …..
17.01.2023 Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал" на електронну адресу постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" tg@gaszbut.com.ua направлено лист № 58/07 про призупинення дії договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22, у зв'язку зі зміною постачальника з 01.02.2023.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій опису вкладення у цінний лист від 13.02.2023, фіскального чеку від 13.02.2023 та поштової накладного № 1150104311380 від 13.02.2023, позивач на адресу відповідача направив лист від 10.02.2023 № 131/06 "Про розірвання договору № 41АР200-93272-22 від 20.06.2022 та підписання додаткової угоди", відповідно якого відповідача було повідомлено про зміну постачальника природного газу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", направлено проект додаткової угоди про розірвання договору з 16.02.2023, а також зазначено про необхідність повернення залишку коштів, які були сплачені позивачем в якості передоплати.
Проте, направлені позивачем листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Доказів підписання додаткової угоди про розірвання договору № 41АР200-93272-22 від 20.06.2022 та повернення грошових коштів (передоплати) позивачу, суду не надано.
Як зазначає позивач в позовній заяві та встановлено судом, обов'язок щодо повернення позивачу коштів, сплачених в якості передоплати за договором № 41АР200-93272-22 від 20.06.2022 відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 090 661 грн 18 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 17.02.2023 до 02.05.2023, нараховано 6 723 грн 25 коп. 3 % річних та 16 359 грн 22 коп. інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктами 5 - 7 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), передбачено, що у випадку укладення договору постачання природного газу між новим постачальником та споживачем новий постачальник зобов'язаний закріпити (здійснити реєстрацію) споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС та забезпечити постачання природного газу з дати, яка визначається укладеним договором постачання природного газу.
При закріпленні (реєстрації) споживача новий постачальник визначає дату початку періоду постачання природного газу на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до укладеного договору постачання природного газу, яка не може бути раніше ніж за 2 дні та не пізніше ніж 21 день з дня такого закріплення.
З дня закріплення (реєстрації) споживача у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС діючий постачальник природного газу не має права ініціювати припинення (обмеження) постачання природного газу.
Договір постачання природного газу з діючим постачальником автоматично призупиняється в частині постачання природного газу з дня початку постачання природного газу новим постачальником, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
У разі призупинення дії договору постачання природного газу відповідно до вимог цього пункту поновлення його дії можливе шляхом укладення відповідної угоди між постачальником та споживачем.
З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник поставляє природний газ споживачу до останнього дня дії існуючого договору або його автоматичного призупинення відповідно до вимог цього пункту.
Позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 17.01.2023 вих. № 58/07 про призупинення дії договору постачання природного газу від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22, у зв'язку зі зміною постачальника, отримання якого відповідачем не заперечується.
З огляду на викладене договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 є призупиненим.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що обов'язок щодо повернення позивачу коштів, сплачених в якості передоплати за договором № 41АР200-93272-22 від 20.06.2022 відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 090 661 грн 18 коп.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу коштів, сплачених в якості передоплати за договором № 41АР200-93272-22 від 20.06.2022, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 090 661 грн 18 коп. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22, 6 723 грн 25 коп. 3 % річних та 16 359 грн 22 коп. інфляційних втрат, підлягають задоволенню.
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" 2 095 465 грн 84 коп. штрафних санкцій за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-93272-22 судом враховано наступне.
Посилаючись на те, що Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал" споживало менший об'єм природного газу, ніж був узгоджений (підтверджений) сторонами в договорі та додаткових угодах, Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" нараховано 3 047 941 грн 79 грн. штраф за невикористаний обсяг природного газу, а також у зв'язку із зміною постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії договору позивачем за зустрічним позовом нараховано 138 185 грн 23 коп. штрафу.
У пункті 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до пункту 6.1 договору за невиконання або неналежно виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 6.2.3 договору сторонами погоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії цього договору в частині постачання газу, споживач зобов'язується сплатити постачальнику за цим договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу за цим договором, розрахованою за ціною, діючою в місяці дострокового розірвання цього договору.
Частиною 2 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначено співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення штрафні санкції, підставою для застосування яких визначено пунктами 6.2.3., 6.2.4., 6.2.5. договору з урахуванням додаткових угод, пунктом 1 розділу VII Правил постачання природного газу, положення якого передбачають право постачальника на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що внаслідок споживання відповідачем за зустрічним позовом газу в меншому обсязі від підтвердженого обсягу природного газу, допущення позитивного небалансу, відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу, позивач за зустрічним позовом має право на компенсацію збитків за рахунок штрафів.
Зазначає, що за невідповідність замовлених обсягів природного газу фактично відібраним Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" несе відповідальність перед Оператором ГТС згідно з вимогами Кодексу ГТС та договору транспортування природного газу, що на думку позивача, спростовує твердження відповідача стосовно не доведення позивачем понесення збитків у зв'язку з недотриманням відповідачем режиму споживання природного газу.
Так, у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23 з подібних правовідносин Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке:
"107.Майново-господарські зобов'язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами ЦК із визначенням ГК лише окремих їх особливостей (зазначене прямо передбачено частиною першою статті 175 ГК). Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом - "дозволено все, що не заборонено".
108. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).
109. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
110. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.
111. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.
112. Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така у мова є обов'язковою для виконання.
113. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
114. У цій справі не поставало питання визнання Договору неукладеним з підстав невизначення істотної умови Договору в частині порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих унаслідок його порушення.
115. Об'єднана палата зазначає, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.
116. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.
Щодо правової природи відповідальності (санкції), передбаченої п. 6.2.2 Договору
117. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони в межах принципу свободи договору встановили санкцію у виді штрафу та передбачили порядок його розрахунку, що не суперечить вимогам законодавства.
118. Згідно з буквальним тлумаченням п.6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.
119. Разом із тим Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, де предметом спору було стягнення, зокрема, штрафу за споживання газу у більшому та меншому обсягах (за відповідні місяці у спірному періоді) від підтверджених обсягів постачання газу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою належить до збитків, відшкодування яких передбачено розд. VII Правил №2496, та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами. З огляду на вказане колегія суддів вважала, що позивач, який є постачальником природного газу для потреб непобутових споживачів, мав довести факт понесення збитків та їх розмір; вину заподіювача шкоди та причинного зв'язку між діями заподіювача та настанням збитків.
120. Зважаючи на мотиви, наведені в цій постанові, Об'єднана відступає від зазначеного висновку (на який також посилається скаржник).
121. Норми Правил №2496 самі по собі не змінюють правову природу умови п. 6.2.2 Договору, не надають підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації спірної санкції.
122. Таким чином, суди попередніх інстанцій, зважаючи на п. 6.2.2 Договору та вжите в ньому формулювання, обґрунтовано визначили, що спірна санкція є штрафом (згідно з буквальним тлумаченням)».
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків, не доведено протиправної поведінки та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням збитків, тобто не доведено об'єктивну сторону правопорушення.
Однак колегія суддів зазначає, що в цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку зі стягненням іншого виду санкції - штрафу, який сторони узгодили в п.6.2.3 Договору, а не збитків, як помилково зазначає суд першої інстанції.
В той же час, судом обґрунтовано прийняті до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що враховуючи те, споживачем спожито природній газ в меншому обсязі, ніж визначено в договорі, сторонами починаючи з липня 2022 року було досягнуто взаємної згоди щодо внесення змін до договору в частині запланованх обсягів споживання природного газу таким чином, щоб була визначена лише верхня крайня межа обсягу постачання.
В пункті 1.2. договору сторони визначили верхню межу річного планового обсягу постачання газу - до 265 000 м. куб.
Позивач за первісним позовом зазначає, що не спростовано апелянтом, що
додатковою угодою № ДУ-1/41АР200-93272-22 від 29.07.2022 до договору сторони визначили плановий обсяг споживання у серпні 2022 року - до 35 000 куб.м.
додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-93272-22 від 26.08.2022 до договору сторони визначили плановий обсяг споживання у вересні 2022 року - до 30 000 куб.м.
додатковою угодою № ДУ-3/41АР200-93272-22 від 26.09.2022 до договору сторони визначили плановий обсяг споживання у жовтні 2022 року - до 35 000 куб.м.
додатковою угодою № ДУ-4/41АР200-93272-22 від 31.10.2022 до договору сторони визначили плановий обсяг споживання у листопаді 2022 року - до 55 000 куб.м.
додатковою угодою № ДУ-5/41АР200-93272-22 від 28.11.2022 до договору сторони визначили плановий обсяг споживання у грудні 2022 року - до 35 000 куб.м.
додатковою угодою № ДУ-6/41АР200-93272-22 від 31.12.2022 до договору сторони визначили річний плановий обсяг постачання газу в 2023 році - до 504 000 куб.м.
Таким чином, сторони укладаючи додаткові угоди до договору, скоригували обсяги природного газу та визначили тільки верхню, крайню межу запланованого обсягу споживання газу відповідачем за зустрічним позовом, тоді як нижня межа (мінімальний підтверджений обсяг споживання газу, який міг би бути визначений за допомогою прийменника «від») сторонами не погоджувалася.
Відсутність у договорі визначеного мінімального обсягу підтвердженого споживачем планового споживання газу протягом липня 2022 року - лютого 2023 року спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про те, що відповідач за зустрічним позовом у вказані періоди порушив умови договору у вигляді недовикористання погодженого обсягу природного газу.
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії цього договору в частині постачання газу, споживач зобов'язується сплатити постачальнику за цим договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу за цим договором, розрахованою за ціною, діючою в місяці дострокового розірвання цього договору.
Оскільки між сторонами не погоджена нижня межа (мінімальний підтверджений обсяг споживання газу, який міг би бути визначений за допомогою прийменника «від»), відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 138 185 грн 23 коп. штрафу згідно пункту 8.2 договору та 3 047 941 грн 79 коп. штрафу згідно пункту 6.2.3 договору.
При цьому апеляційним судом прийнято до уваги пояснення апелянта про те, що після прийняття рішення у справі, апелянтом (ТОВ «Твій Газзбут») у період з червня по вересень 2024 року повернуто ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» кошти в сумі 1 090 661,18 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/7963/23 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/7963/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут".
4. Матеріали справи №910/7963/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
С.А. Гончаров