Справа № 991/7894/25
Провадження 1-кс/991/7964/25
06 жовтня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скарги захисника підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 15.07.2025 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017,
01.08.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшли скарги захисника підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 (далі - Кримінальне провадження) на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_7 від 15.07.2025 про зупинення досудового розслідування (далі - Постанова), у яких захисник просить:
- скасувати вказану Постанову у Кримінальному провадженні.
(далі - Скарги).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025 провадження за вказаними Скаргами об'єднано в одне провадження з номером справи 991/7894/25 (провадження № 1-кс/991/7964/25).
Скарги мотивовані тим, що:
1) досудове розслідування у Кримінальному провадженні зупинено до повідомлення особі про підозру, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не набули статусу підозрюваного. Вказані особи проживають за кордоном, а за такого повідомлення їм про підозру підлягає врученню виключно в порядку міжнародної правової допомоги;
2) відсутні підстави для оголошення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у міжнародний розшук, оскільки стороні обвинувачення відомі їх адреси проживання за кордоном, однак їх виклики не здійснюються у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку міжнародної правової допомоги;
3) слідчий/детектив не виконав усі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії до зупинення досудового розслідування. Клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні обґрунтовано, зокрема необхідністю встановити місцезнаходження та допитати як свідків службових осіб компаній «IAGR Logistics s.r.o» - ОСОБА_15 та «TechTree s.r.o» - ОСОБА_8 . Однак, станом на день винесення Постанови, яка оскаржується, вказані дії не проведені. Крім того, стороною обвинувачення вже виносились постанови про відновлення досудового розслідування у Кримінальному провадженні (02.10.2024, 09.04.2025; 28.05.2025; 24.06.2025) з метою проведення слідчих (розшукових) дій, після чого досудове розслідування у той же день знову було зупинено;
4) у зв'язку із зупиненням досудового розслідування у Кримінальному провадженні на невизначений строк права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обмежені (обрано запобіжні заходи, накладено арешт на майно тощо). Таким чином, Постанова порушує право останніх на закінчення Кримінального провадження у розумний строк.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 доводи Скарг підтримала, просила задовольнити із викладених у них підстав. Зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з зареєстрованого місця проживання на території України не зняті, а за кордон виїхали у зв'язку з роботою.
У судовому засіданні детектив НАБУ ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні Скарг. Зазначив, що оцінку доводам сторони захисту вже неодноразово було надано слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час розгляду скарг на попередні постанови про зупинення досудового розслідування. Також вказав, що досудове розслідування 15.07.2025 було відновлено з технічних причин, а саме у зв'язку з необхідністю виділення окремих матеріалів Кримінального провадження, оскільки система не дозволяє зробити відповідну дію без відновлення досудового розслідування. Крім того, обставини, які слугували підставою для зупинення досудового розслідування (розшук підозрюваних) не припинили існувати. Документи на обґрунтування своєї позиції долучив до матеріалів справи (Вх. № 39747/25 від 02.09.2025).
Дослідивши зміст Скарг та додані до них матеріали, заслухавши доводи захисника та детектива, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст. 3 КПК України).
Статтею 280 КПК України передбачено підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 280 КПК України).
Частиною 5 статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Так, слідчими Головного слідчого управління СБУ здійснювалось досудове розслідування у Кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.
23.07.2024 у Кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України (далі - Повідомлення про підозру ОСОБА_5 ) (Т.2 а. 88-95).
23.07.2024 у Кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України (далі - Повідомлення про підозру ОСОБА_6 ) (Т. 2 а. 101-118).
19.06.2025 постановою прокурора другого відділу управління і організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 підслідність у Кримінальному провадженні визначено за НАБУ (Т. 2 а. 7-8).
15.07.2025 детективом НАБУ ОСОБА_7 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (т. 2 а. 78-79).
Щодо доводів захисника з приводу зупинення досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.
Правила, які визначають, хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК України.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
Зокрема, у даному Кримінальному провадженні йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України.
Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК України, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок виклику у кримінальному провадженні, а також статтю 136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.08.2022 залишив територію України та назад не повертався (Т. 2 а. 86), а ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнув державний кордон 28.01.2023, відомості про повернення на територію України відсутні (Т. 2 а. 87).
Як вбачається з матеріалів Скарг, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Україні є така адреса: АДРЕСА_1 , а останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України є адреса: АДРЕСА_2 .
Як вже встановлено слідчим суддею, Повідомлення про підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у Кримінальному провадженні складено 23.07.2024.
У цей же день, засобами поштового зв'язку направлено повідомлення про підозру вказаним особам за останнім відомим місцем проживання в Україні (Т. 2 а 96, 119).
Крім того, судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтвердила, що на території України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зняті з реєстрації місця проживання.
Згідно з п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності з 01.12.2021р. передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, шо Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).
Таким чином, реєстрація місця проживання (перебування) це спосіб повідомлення особою свого місця проживання для офіційного листування та здійснення іншої комунікації. Людина сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але здійснюючи реєстрацію свого місця проживання особа повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.
У ч. 2 ст. 135 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», відсутні вказівки щодо ознак місця проживання - зареєстроване або фактичне, але з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання.
Крім того, з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою надіслання повідомлення про підозру обов'язково повинно здійснюватися за зареєстрованим місцем проживання особи, оскільки саме це місце проживання визначене самою особою з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій.
За такого, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення дотримані вимоги КПК України, оскільки Повідомлення про підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено останнім у спосіб, визначений КПК України, а саме шляхом надіслання поштою за останнім відомим місцем їх проживання в Україні.
При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено стороною обвинувачення та підтверджується матеріалами Клопотання.
Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов'язку і права слідчого/детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання.
Доводи сторони захисту про те, що на момент складення повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають за межами території України, у зв'язку із чим повідомлення про підозру мало б вручатися у порядку міжнародного співробітництва, слідчим суддею відхиляються з огляду на те, за змістом ч. 7 ст. 135 в системному зв'язку з ч. 2 ст. 135 КПК України, в порядку міжнародного співробітництва повістка про виклик особи вручається особі, яка постійно проживає за кордоном, а у разі у разі тимчасового проживання за кордоном, така особа тимчасово відсутня за місцем свого проживання в Україні і тому повідомлення про підозру такій особі вручається в порядку передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України.
Стороною захисту до матеріалів Скарг долучено копії документів на підтвердження проживання ОСОБА_6 за кордоном, а саме:
- облікову картку громадянина України, який тимчасово перебуває за кордоном, у якій зазначено поштову адресу реєстрації місця проживання в Україні - АДРЕСА_1 ; поштова адреса місця тимчасового перебування за кордоном - АДРЕСА_3 (Т. 1 а. 87);
- довідку від 16.06.2023 про перебування на консульському обліку, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває з 16.03.2023 на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві у Франкфурті-на-Майні, строк перебування на консульському обліку - 16.06.2024 (Т. 1 а. 85);
- посвідку на проживання від 06.03.2023, де зазначено, зокрема, вид посвідки на проживання - «посвідка на тимчасове проживання» та період дії (до 04.03.2024) (Т. 1 а. 89);
- Першу постанову Федерального міністра внутрішніх справ від 27.11.2024 № 363 про внесення змін до Постанови про продовження дозволу на перебування в країні громадян України, згідно якого термін дії дозволу на перебування в країні громадян України до 04.03.2026 (Т. 1 а. 91).
Детективом долучено документи, відповідно до яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий з консульського обліку 04.10.2024. Причина - закінчення терміну перебування (Т. 2 а. 138-140).
Таким чином, ОСОБА_6 з 16.03.2023 по 04.10.2024 (тобто на день складення йому повідомлення про підозру 23.07.2024) перебував на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29.01.2020, тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.
З урахуванням визначення терміну «тимчасовий консульський облік», та з огляду на перебування ОСОБА_6 на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві України у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина)строком до 04.10.2024, його перебування у Федеративній Республіці Німеччина за адресою тимчасового перебування, вбачається, що така адреса є місцем тимчасового перебування ОСОБА_6 за кордоном.
Підпунктом 4 п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що постійний консульський облік - реєстрація інформації про місце проживання за межами України громадян України, які постійно проживають за кордоном (оформили в установленому законодавством порядку документи для виїзду за кордон на постійне проживання або документи для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово).
Згідно ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
За ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Адреса у Федеративній Республіці Німеччина, про яку зазначає сторона захисту, не підпадає під ознаки терміну «місця проживання особи», що використовується у ст. 135 КПК України, оскільки є місцем тимчасового перебування ОСОБА_6 за кордоном. Відомості про те, що за цією адресою ОСОБА_6 зареєстрував своє місце проживання за кордоном (став на постійний консульський облік), у матеріалах Скарг відсутні.
При цьому, ч. 7 ст. 135 КПК України передбачено вручення повістки про виклик особі, яка проживає за кордоном, а не яка тимчасово перебуває (перебуває на тимчасовому обліку) за кордоном.
Також, стороною захисту до матеріалів Скарг долучено копії документів на підтвердження проживання ОСОБА_5 за кордоном, а саме: довідку від 19.12.2023 про реєстрацію місця проживання (Т. 1 а. 21 зворот.).
Згідно вказаної довідки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є/був зареєстрований в Реєстрі населення міста Госсау, кантон Санкт-Галлен, за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційні дані: імміграція з м. Києва, Україна, 13.05.2021.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не надано документів, що підтверджують постійне місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордоном, тому, враховуючи, наявність реєстрації місця їх проживання в Україні, відсутні підстави для повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України.
Вказані особи є тимчасово відсутніми за зареєстрованим місцем проживання в Україні, а саме: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ) та АДРЕСА_1 ( ОСОБА_6 ), а тому саме за зазначеними адресами з ними у відповідності до вимог Закону проводилось офіційне листування та здійснювались комунікації.
За такого, вручення Повідомлення по підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_6 за відомим органу досудового розслідування зареєстрованим місцем їх проживання на території України у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, є обґрунтованим та таким, що відповідає вище встановленим обставинам. Тобто доказами, наданими сторонами та дослідженими слідчим суддею, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
Щодо наявності/відсутності підстав для оголошення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч. 1 ст. 281 КПК України).
Як вже встановлено слідчим суддею, детективом НАБУ ОСОБА_7 15.07.2025 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Зі змісту Постанови вбачається, що для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування стали такі підстави:
- 19.09.2024 оголошено державний та міжнародний розшук, у тому числі підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- детективом виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких на момент винесення Постанови необхідне та можливе;
- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухиляються від проведення за їх участі слідчих та процесуальних дій.
Таким чином, у Постанові зазначено обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, та така підстава передбачена законом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, а також зазначено мотиви прийняття вказаної Постанови.
Разом з тим, Постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України, зокрема, містить вступну частину, прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову, мотивувальну частину, яка містить відомості про підстави для прийняття відповідного рішення, що зазначені вище, резолютивну частину, яка містить відомості про зміст прийнятого процесуального рішення, підпис особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, підпис особи, яка погодила прийняте рішення.
Статтею 110 КПК України, ч. 4 ст. 280 КПК України не передбачено такої вимоги до змісту постанови про зупинення досудового розслідування як обґрунтування обставин, які стали підставами для прийняття такої постанови.
Частина 5 ст. 110 КПК України встановлює вимогу про необхідність зазначення що саме стало підставою для прийняття відповідної постанови.
Прийняття рішення про необхідність проведення тих чи інших слідчих/процесуальних дій (оголошення у розшук особи) під час досудового розслідування перебуває в межах дискреційних повноважень слідчого/прокурора, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
За такого, слідчий суддя при розгляді Скарг на рішення про зупинення досудового розслідування не уповноважений надавати оцінку обґрунтованості та законності прийнятих рішень, зокрема, що передувало прийняттю таких рішень (про оголошення особи у розшук), які стали підставою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування та винесення Постанови. Факт існування відповідних підстав та їх відображення у Постанові свідчить про те, що рішення про зупинення досудового розслідування прийнято у відповідності до положень закону.
Пункт 2 ч. 1 ст. 280 КПК України чітко регламентує, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов'язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов'язок встановити наявність факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов'язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним скарги на постанову про зупинення досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою таку особу оголошено у міжнародний розшук.
Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
Вказаний висновок узгоджується з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), в ухвалі від 10.04.2024 (справа № 991/1940/24 провадження № 11- сс/991/245/24), в ухвалі від 09.01.2025 (справа № 991/13414/24).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов:
1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме;
2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України;
3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.
При цьому, термін «місцезнаходження» згадується тільки у першій умові.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення йогомісцезнаходження.
Таким чином системний аналіз положень ч. 1 ст. 281 КПК України дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов'язані.
Такий висновок цілком логічно співвідноситься з можливостями слідчого/прокурора встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій території України і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у міжнародний або міждержавний розшук.
Як вбачається зі змісту постанови про оголошення розшуку від 15.07.2025 та підтверджується відомостями щодо перетину кордону, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перетнули державний кордон України, відомості про в'їзд назад на територію України відсутні.
Таким чином, станом на дату оголошення державного та міжнародного розшуку вказаних осіб, вони виїхали та перебували за межами території України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у слідчого/прокурора обов'язку вживати заходів для встановлення місцезнаходження підозрюваного, який виїхав та перебуває за межами України.
Перебування підозрюваного за межами України та нез'явлення на виклики (ч. 1 ст. 281 КПК України) є самостійною підставою для оголошення його в розшук, у тому числі міжнародний. Обізнаність сторони обвинувачення про місцеперебування підозрюваного, який перебуває за межами України та не з'являється на виклики, не є підставою для припинення розшуку, оскільки в такому випадку метою розшуку є забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування/прокурора/суду.
Таким чином, у даному випадку доказом того, що така підстава для зупинення досудового розслідування (оголошення в розшук, у тому числі підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ) дійсно існує з огляду на положення статей 110, 281 КПК України є постанова слідчого/прокурора про оголошення у розшук.
Щодо підстав для скасування Постанови.
Так, постановою керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 23.09.2024 досудове розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців для проведення слідчих (розшукових) дій (Т. 2 а. 24-29).
Захисник вказує, що детективом не виконано усі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, для проведення яких продовжено строк досудового розслідування, до зупинення досудового розслідування. Водночас, стороною захисту не надано достатніх доказів на підтвердження вищезазначених доводів.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 280 КПК України, до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе.
Отже, до моменту зупинення кримінального провадження передбачено обов'язок слідчого виконати не всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, задля виконання яких, зокрема був продовжений строк досудового розслідування у такому кримінальному провадженні, а лише ті слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе. Визначення переліку таких процесуальних дій перебуває у межах дискреційних повноважень слідчого (детектива). Крім того, як вбачається з матеріалів Скарг, періодично досудове розслідування у Кримінальному провадженні поновлюється у разі потреби виконання тих чи інших дій.
Востаннє, досудове розслідування у Кримінальному провадженні було відновлено 15.07.2025 (Т. 2 а. 69-70) у зв'язку з необхідністю проведення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
У цей же день, 15.07.2025 прокурором САП ОСОБА_13 винесено постанову про виділення з матеріалів досудового розслідування Кримінального провадження матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (Т. 2 а. 76-77).
Після чого, 15.07.2025 детективом НАБУ ОСОБА_7 винесено оскаржувану Постанову.
У Постанові детектив вказав, що всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе у даному кримінальному провадженні, виконані на момент прийняття рішення про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні.
Тобто, досудове розслідування у Кримінальному провадженні було відновлено виключно з метою виконання окремої процесуальної дії - виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження. При цьому обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування (розшук підозрюваних), продовжували існувати на момент прийняття відповідних процесуальних рішень.
Таким чином, відновлення досудового розслідування мало технічний характер і не свідчить про відсутність підстав, передбачених ст. 280 КПК України, для його подальшого зупинення
Згідно ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (ч. 2 ст. 28 КПК України).
Частиною 3 ст. 28 КПК України встановлено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Враховуючи характер, специфіку та тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчинення якого розслідуються в межах Кримінального провадження, специфіку процесуальних дій (здійснення розшуку підозрюваних), кількість підозрюваних, їх поведінку під час досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати щодо затягування з боку органу досудового розслідування строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні.
Крім того, дотримання вимог про розумність строків досудового розслідування забезпечується шляхом застосування положень ст. 28 та 114 КПК України, а не виключно шляхом скасування Постанови про зупинення кримінального провадження.
За такого, слідчий суддя дійшов до висновку, що були наявні підстави для зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що обставини, зазначені захисником у Скаргах, вже були предметом судового контролю під час розгляду скарг на попередні постанови про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні (справи № 991/7170/25, № 991/8264/25).
Враховуючи викладене, у Постанові обґрунтовано обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, в тій мірі, що є необхідним з урахуванням встановлених КПК України вимог. Наявність у Постанові передбачених законом підстав для зупинення досудового розслідування з урахуванням відповідності Постанови формальним вимогам, зазначеним у ч. 5 ст. 110 КПК України, щодо структури, форми, змісту, є достатнім аби дійти висновку про її законність та обґрунтованість.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що Скарги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 303, 305- 307, 309, 369- 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарг відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_14