Номер провадження 22-ц/821/1678/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/3613/25 Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
09 жовтня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідачаНовікова О. М.,
суддів:Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
за участю секретаря Костенко А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Олененка Олександра Володимировича на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олененко Олександр Володимирович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
11 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олененко О.В., через систему «Електронний суд», звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом, в якому позивач просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивачці залишено прізвище « ОСОБА_3 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Олененко О.В., подавши апеляційну скаргу.
Вказує, що після отримання представником позивача повного тексту рішення та направлення його позивачу було встановлено, що в рішенні суду невірно (в неповному обсязі) встановлено фактичні обставини у справі, а саме, помилково встановлено, що сторони мають спільних дітей від шлюбу.
Так, в описовій частині рішення зазначено, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також в мотивувальній частині судом вказано - Позивач у своїй позовній заяві зазначає, а відповідач не надав жодних заперечень, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дійсно, представник позивача при формуванні позову через систему "Електронний суд" допустив невірне тлумачення обставин справи, зазначивши в позові, що від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До такого висновку представник позивача дійшов маючи інформацію про дітей в паспорті позивача, не звернувши увагу, що діти народжені до укладення та реєстрації шлюбу. З відмітки в паспорті також вбачається відсутність прізвищ у дітей, тому представник позивача й дійшов висновку, що сторони мають спільних дітей та допустив описку в позовній заяві. При цьому розгляд справи відбувся в письмовому провадженні без виклику сторін. Як наслідок, в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку, що «Позивач у своїй позовній заяві зазначає, а відповідач не надав жодних заперечень, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Після чого позивач повідомила представника, що діти народжені в інших, попередніх шлюбах, та надала свідоцтва про народження дітей.
Оскільки помилкова інформація має для позивача, відповідача та дітей істотне значення, представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки, не змінюючи самої суті рішення, проте ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено та вказано, що помилка допущена не судом, а представником позивача.
Враховуючи викладене, а також те, що ухвала суду від 30 липня 2025 року не підлягає оскарженню (зазначено судом в ухвалі) за таких обставин виправлення помилково встановленого факту можливо тільки шляхом подання апеляційної скарги з проханням зміни мотивувальної частини рішення та перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Олененка О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, прийнявши до уваги те, що відповідач відзиву на позовну заяву чи заперечень щодо розірвання шлюбу не надав, зробив висновок, що шлюб між сторонами слід розірвати.
При цьому в мотивувальній частині суд встановив що: «Позивач у своїй позовній заяві зазначає, а відповідач не надав жодних заперечень, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі достеменно встановив фактичні обставини справи.
Так, апеляційним судом встановлено, що представник позивача при формуванні позову через систему "Електронний суд" допустив невірне тлумачення обставин справи, зазначивши в позові, що від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До такого висновку представник позивача дійшов маючи інформацію про дітей в паспорті позивача, не звернувши увагу, що діти народжені до укладення та реєстрації шлюбу.
З відмітки в паспорті також вбачається відсутність прізвищ у дітей, тому представник позивача й дійшов висновку, що сторони мають спільних дітей та допустив описку в позовній заяві. При цьому розгляд справи відбувся в письмовому провадженні без виклику сторін.
Як наслідок, в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку, що "Позивач у своїй позовній заяві зазначає, а відповідач не надав жодних заперечень, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 позивач має доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_7 , та відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 позивач має сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_9 .
Представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки, не змінюючи самої суті рішення, просив виключити з мотивувальної частини рішення посилання що стосується дітей.
Ухвалою суду від 30.07.2025 в заяві було відмовлено, та вказано, що помилка допущена не судом, а представником позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача намагався виправити допущену ним помилку, що призвела до встановлення в судовому рішень фактів відносно наявності у сторін дітей від шлюбу, в порядку, встановленому ст. 269 ЦПК України.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині мотивів, зокрема щодо того що в описовій та мотивувальній частинах вказано про те, що від шлюбу в сторін є діти. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, а тому апеляційним судом не переглядається.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У відповідності з вимогами частини 4 статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
У рішенні суду про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.
Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті).
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦПК України).
Судом встановлено, що сім'я сторін розпалася, примирення неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Олененка О. В. мотивована тим, що з рішення суду слід виключити посилання на те, що від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки сам представник позивача в позовній заяві сам допустив помилку, так як на момент подачі позовної заяви не мав свідоцтв про народження дітей, а сама позивачка знаходиться за кордоном.
Період/дата/конкретний термін припинення шлюбно-сімейних відносин подружжя не впливає на вирішення питання про наявність підстав для розірвання шлюбу, проте, встановлення факту народження спільних дітей від шлюбу дійсно може мати значення при розгляді інших спорів, зокрема, про стягненні аліментів, чи можливому поділі майна.
З огляду на вище наведе, колегія суддів приходить до висновку, що речення в описовій частині: «від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та речення з мотивувальної частини «Позивач у своїй позовній заяві зазначає, а відповідач не надав жодних заперечень, що від шлюбу сторони мають дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .», слід виключити, оскільки від шлюбу у сторін спільних дітей немає, проте в подальшому це може мати значення при розгляді інших спорів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні в її описовій та мотивувальній частини.
Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олененка Олександра Володимировича задовольнити частково.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2025 року змінити, виклавши його описову та мотивувальну частини в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2025 року.
Судді: