Справа: №643/3461/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/1299/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
09 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
-потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
-законного представника потерпілої ОСОБА_11 ,
-представника потерпілого адвоката ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старосілля Ракитянського району Бєлгородської області, громадянина України, із середньою освітою, маючого інвалідність ІІ групи, пенсіонера, зареєстрований та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Як установив суд, 21 березня 2023 року приблизно о 18:00 ОСОБА_8 керував технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по вул. Тюрінській зі сторони вул. Віринської у напрямку пр. Героїв Харкова у м. Харкові зі швидкістю приблизно 87 км/год. Під час руху в районі буд. 135-А по пр. Героїв Харкова ОСОБА_8 , діючи необережно, проявив неуважність, не переконався в безпеці руху при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_13 , яка в цей час перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобілю, яку він об'єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не маючи для цього перешкод технічного характеру, не дав дорогу пішоходу, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 . Внаслідок ДТП пішохід загинула на місці. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 10-12/668-С/23 від 19 квітня 2023 року причиною смерті ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стали множинні травми тіла, які супроводжувались крововиливами у речовину головного мозку та мозочку, травмою грудної та черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів та крововиливами у плевральну та черевну порожнину. Згідно з висновком комплексної судової експертизи відео-, звукозапису і автотехнічної експертизи № КСЕ-19/121-23/6503 від 21.04.2023 року у даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля: «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , наявні невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Вимоги та узагальнені доводи апеляційних скарг осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Указав, що судом при призначенні покарання не було враховано низку обставин, які можуть бути визнані винятковими, що дозволяє суду призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а саме: поважний вік обвинуваченого (75 років) та стан його здоров'я (має інвалідність ІІ групи); відсутність судимостей і позитивна характеристика з місця проживання; активна волонтерська діяльність, що характеризує його як слухняну, не байдужу до суспільного блага особу; визнання вини та щире розкаяння; часткове відшкодування шкоди потерпілим до постановлення вироку. Вважає, що перераховані обставини свідчать про можливість виправлення 75-річної хворої людини без ізоляції від суспільства, а ризик рецидиву є мізерним. Просить вирок суду змінити, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зазначають про несправедливе призначення покарання. Вважають, що:
-з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини: відсутність щирого каяття обвинуваченого, відсутність повної критичної оцінки своїх дій, а також вчинення дій, спрямованих на уникнення відшкодування завданої шкоди шляхом продажу належної йому квартири одразу після вчинення ДТП, то за таких обставин, на думку потерпілих, похилий вік обвинуваченого не може розцінюватися як пом'якшуюча обставина, а навпаки, повинна розглядатися як обставина, що обтяжує покарання;
-визнання судом першої інстанції пом'якшуючою покарання обставиною - вчинення злочину особою з інвалідністю, є невмотивованим, оскільки сама по собі ця обставина, у поєднанні з похилим віком, не може вважатися такою, що пом'якшує покарання. Зауважили, що матеріали справи не містять медичних висновків про неможливість відбування покарання обвинуваченим чи неможливість його самообслуговування чи потребу у сторонньому догляді;
-встановлення спроби уникнення відшкодування завданої шкоди шляхом продажу належної обвинуваченому квартири одразу після ДТП спростовує добровільність погашення завданої злочином шкоди, яка на думку потерпілих, є удаваною, при цьому кримінальний процесуальний закон не визнає часткове погашення шкоди завданої злочином як пом'якшуючу обставину, а передбачає «часткове відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди». Зауважили, що розмір часткового погашення обвинуваченим завданої шкоди за два роки є меншим за розмір застави, внесеної ним для звільнення з-під варти.
Просять вирок скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України 8 років позбавлення волі.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Апеляційну скаргу потерпілих просили залишити без задоволення.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Апеляційну скаргу захисника просили залишити без задоволення.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та просила вирок залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, потерпілих та їх представників, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_8 та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Доводи апеляційної скарги потерпілих щодо м'якості призначеного ОСОБА_8 покарання, є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, після скоєння ДТП проходив лікування у психіатра у зв'язку із погіршенням психічного стану, має інвалідність ІІ групи, за місцем проживання, за останнім місцем роботи за місцем зайняття громадською діяльністю характеризується позитивно, займається громадською ветеранською та волонтерською діяльністю, за що нагороджувався почесними грамотами.
Вчинення злочину в похилому віці особою з інвалідністю суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною, що колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки це відповідає положенням ч.2 ст.66 КК України, згідно з якою суд має право визнавати пом'якшуючими й інші обставини, не передбачені у ч.1 цієї статті.
Ці фактори були оцінені в сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого, зокрема відсутність судимостей, позитивна характеристика, громадська діяльність, що свідчить про його соціальну орієнтацію та добру репутацію.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_8 відшкодував потерпілим 120000 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим визнання судом першої інстанції наявності такої пом'якшуючої покарання обставини, як часткове погашення шкоди завданої злочином.
Доводи апеляційної скарги потерпілих у цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам факт відчуження обвинуваченим квартири після вчинення ДТП не може автоматично свідчити про намір уникнути відшкодування шкоди, тим більше, що часткове відшкодування у вказаному розмірі фактично мало місце.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди прямо визначене як обставина, що пом'якшує покарання. Закон не містить застереження про те, що лише повне, а не часткове відшкодування може враховуватись як пом'якшуюче.
Таким чином, твердження потерпілих про удаваність дій обвинуваченого є суб'єктивною оцінкою, яка не спростовує факту реального, документально підтвердженого часткового відшкодування шкоди.
Також слід відзначити, шо застава вноситься в межах кримінального процесу як запобіжний захід і не є критерієм для оцінки щирості чи ефективності компенсаторної поведінки обвинуваченого. У зв'язку з цим зауваження потерпілих про те, що розмір часткового відшкодування шкоди є меншим за суму застави, колегія суддів не бере до уваги, оскільки воно не спростовує наявності пом'якшуючої покарання обставини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за можливе призначити ОСОБА_8 основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки та обставини, за яких воно було вчинене, що свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння. ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем, допустив істотне перевищення швидкості в межах населеного пункту, не проявив належної уважності при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, де перебувала пішохід, унаслідок чого допустив наїзд, що призвів до смерті людини.
Такі обставини свідчать про грубе порушення правил безпеки дорожнього руху, що є несумісним із можливістю виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Посилання сторони захисту на похилий вік, інвалідність, позитивну характеристику та участь у волонтерській діяльності, на думку колегії суддів, були належним чином ураховані судом при визначенні міри покарання та вплинули на призначення його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України. Водночас ці обставини не можуть переважити ступінь тяжкості наслідків та характер порушень, допущених обвинуваченим під час керування транспортним засобом.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, а тому правильно не застосував положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на наведене, підстави для зміни або скасування вироку за доводами апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м.Харкова від 26 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: