Єдиний унікальний номер 722/1895/25
Номер провадження 2-о/722/94/25
30 вересня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря судових засідань Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , Юдіт, в інтересах яких діє представник заявника ОСОБА_4 , заінтересована особа: Печерський відділ ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту родинних відносин,-
До суду з вказаною заявою звернулася представник заявника - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з посиланням на те, що заявники ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , є громадянами Федеративної Республіки Німеччина та перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17.07.2021 року. В результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина, хлопчик - ОСОБА_6 . Дитина була народжена сурогатною матір'ю - громадянкою України ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті технологій відповідно до вимог Наказу МОЗ України №787 від 09.09.2013 року «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», а реєстрація факту народження дитини здійснена згідно з п.11 глави 1 розділу III Наказу Міністерства юстиції України №52/2 від 18.10.2000 року.
Підставою для запису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 батьками дитини стали: довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №230929 від 03.03.2023 року, що видана ТОВ «Айвіеф лабораторія» м. Київ та заява сурогатної матері від 04.10.2023 року про дачу згоди на запис батьками народженої нею дитини, громадян ФРН ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , Юдіт, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І.В. за реєстраційним номером №1418. Оскільки факт народження дитини внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій та записи в реєстрі актів цивільного стану ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 матір'ю, а ОСОБА_1 батьком дитини вчинені відповідно до вимог законодавства України, тому відсутні будь-які підстави ставити під сумнів факт родинних відносин між батьками та дитиною, а відповідно і правомірність такого актового запису. Звернення з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для ФРН порядком реєстрації батьківства щодо дітей, народжених шляхом сурогатного материнства за кордоном. Проте, правом Федеративної Республіки Німеччина, громадянами якої є подружжя, сурогатне материнство заборонене, і в якості матері відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).
Верховний суд ФРН у справі XII ZB 320/17 від 20 березня 2019 р., предметом розгляду якої було питання запису матір'ю в ФРН саме особи, яка була вже записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, в своїй постанові зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні ч.1 §108 Закону про провадження у справах сім'ї та з питань добровільної підсудності». Тобто невизнання факту реєстрації батьками дитини в Україні Верховним судом ФРН обґрунтовується тим, що така реєстрація підтверджується не рішенням суду, а рішенням українського органу реєстрації актів цивільного стану, яке не відповідає змісту ч.1 §108 Закону «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності».
Відмова органів ФРН у визнанні факту реєстрації заявників батьками дитини порушує їх права та права дитини, оскільки зі статусом батьків пов'язані всі їх права та обов'язки щодо дитини, зокрема матеріального забезпечення та піклування, які вони набули згідно законодавства України. З урахуванням висновку, викладеного у рішенні Верховного федерального суду ФРН XII ZB 320/17 від 20.03.2019, таке порушення прав заявників може бути усунуто шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України за місцем народження дитини з винесенням відповідного судового рішення.
Заявники посилаються на те, що звернення з даною заявою до суду обумовлене спеціальним для Федеративної Республіки Німеччина порядком реєстрації батьківства щодо дітей, народжених шляхом сурогатного материнства за кордоном. Оскільки дитина, ОСОБА_6 , був народжений в Україні, тому до правовідносин щодо встановлення факту родинних відносин заявників та народженої дитини застосовується право України.
Заявники просять суд встановити юридичний факт, що громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_8 , прізвище при народженні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та громадянин Федеративної Республіки ОСОБА_8 є відповідно матір'ю та батьком дитини, хлопчика, на ім'я ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Київ, про що 07.10.2023 року складено відповідний актовий запис №1728.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч.1 ст.187 ЦПК України).
Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28.08.2025 року відкрито провадження по справі, яку ухвалено розглядати в порядку окремого провадження.
В судове засідання заявники та їх представник не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься Довідка про доставку електронного документу, а саме: ухвала від 28.08.2025 року (прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній справі і призначення до розгляду в судове засідання на 10 годину 00 хвилин 30.09.2025 року ) було доставлено 28.08.2025 року до електронного кабінету представнику заявників ОСОБА_4 в її електронний відповідальним працівником.
Заінтересована особа Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься Довідка про доставку електронного документу а саме: ухвала від 28.08.2025 року (прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній справі і призначення до розгляду в судове засідання на 10 годину 00 хвилин 30.09.2025 року ) було доставлено 28.08.2025 року до електронного кабінету Печерського відділу ДРАЦС у м. Києві ЦМР МЮ (м.Київ) відповідальним працівником.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.5 статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (ч.6 статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.
З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інших заяв та клопотань з боку учасників справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове зсідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
В Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ, що мають юридичне значення» зазначено, зокрема, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
За змістом ст.496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У ч.1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що заявники у справі є громадянами Федеративної Республіки Німеччина та перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17.07.2021 року, що підтверджується копією належним чином завіреного свідоцтва про шлюб, актовий запис про шлюб № Е 37/2021, виданого РАЦСом міста Рідштадт, 26.02.2025 року, справжність перекладу та вірність копії засвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Резніковою О.Р. від 30.05.2025 року.
Копія паспорту громадянки Федеративної Республіки Пудель, прізвище при народженні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , справжність перекладу та вірність копій засвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Резніковою О.Р. від 30.05.2025 року.
Як вбачається із свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_1 , виданого 07.10.2023 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), його батьками записані ОСОБА_1 громадянин Федеративної Республіки Німеччина та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 , громадянка Федеративної Республіки Німеччина, про що складено актовий запис №1728.
Також, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00041744255 від 07.10.2023 року підтверджується, що підставою для запису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 батьками дитини стали медичне свідоцтво про народження №49 від 02.10.2023 року, видане КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини» та довідка про генетичну спорідненість батьків з плодом №230929 від 03.03.2023 року, виданої ТОВ «Айвіеф лабораторія», м.Київ, заява та згода на запис подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 батьками народженої нею дитини посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І.В. від 04.10.2023 року за реєстраційними номерами №1418 та №1419.
Згідного медичного свідоцтва про народження №49 від 02.10.2023 року, вбачається, що у громадянки ОСОБА_7 народилася дитина.
Отже, факт народження дитини внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій та запис в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 матір'ю, а ОСОБА_1 батьком дитини було вчинено відповідно до вимог законодавства України, зокрема ч.2 ст.123 Сімейного кодексу України, тому відсутні будь-які підстави ставити під сумнів факт родинних відносин між батьками і дитиною, а відповідно і правомірність такого актового запису.
Із заяви громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 компетентним органам від 04.10.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І.В., зареєстрованої в реєстрі за №1418 вбачається, що остання добровільно заявляє: ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі у КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини», підтверджує, що відомості про пологи та народження хлопчика були записані у Медичному свідоцтві про народження №49, виданого 02.10.2023 року. Брала участь у програмі сурогатного материнства, в якій ембріони було імплантовано їй при застосуванні екстракорпорального запліднення. Також надає свою згоду на запис батьками зазначеної дитини подружжя: громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дружину громадянку Федеративної Республіки ОСОБА_8 прізвище при народженні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають генетичну спорідненість з дитиною.
Згідно п.11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом. При цьому в графі "Для відміток" актового запису про народження робиться один з таких записів: "Матір'ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров'я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)" або " Матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові)", а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.
Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст.133 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.
Відповідно до ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно із ст.123 СК України у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Відповідно до ст.133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Враховуючи той факт, що в актовому записі за №1728 про народження ОСОБА_6 , його батьками записані ОСОБА_1 громадянин Федеративної Республіки Німеччина та ОСОБА_2 прізвище при народженні ОСОБА_9 громадянка Федеративної Республіки Німеччина, заявники у зазначеній справі, слід дійти висновку, що за законодавством України вони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не потребує доказуванню.
Відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН матір'ю дитини є жінка, яка її народила.
Відповідно до ч.1 параграфу 108 Закону ФРН «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності» за винятком рішень у справах про шлюб, рішення, прийняті за кордоном, визнаються без особливого провадження.
Верховний Суд ФРН у справі ХІІ ZВ 320/17 від 20 березня 2019 року, предметом розгляду якої було питання запису матір'ю в ФРН саме особи, яка вже була записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, в своїй постанові зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні ч.1 параграфу 108 Закону про провадження у справах сім'ї та з питань добровільної підсудності».
Отже, законодавством Федеративної Республіки Німеччина встановлено чітку вимогу для реєстрації в реєстрі актів цивільного стану відомостей щодо дитини (реєстрації батьківства подружжя щодо дитини), народженої закордоном з використанням методу сурогатного материнства - отримання в Україні відповідного судового рішення, що підтверджує родинні відносини подружжя та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з п.6.9 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.013 року №787, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держави - учасниці поважають та забезпечують всі права, передбачені цією Конституцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
У рішеннях у справі «Меннессон проти Франції» скарга №65192/11 та у справі «Лабассе проти Франції» скарга №65941/11, Європейський суд з прав людини зазначив, що кожна країна має право заборонити сурогатне материнство на її території. Однак, Суд також визначив, що заборона сурогатного материнства не може впливати на дітей, народжених у такий спосіб за кордоном. У цьому контексті Суд висловив позицію, що країни, де сурогатне материнство заборонене, повинні визнати родинний зв'язок між дітьми, народженими від сурогатної матері за кордоном, та їхніми біологічними батьками, інакше буде мати місце порушення прав дітей на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до ст.7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
З урахуванням висновку, викладеного у рішенні Верховного федерального суду ФРН XII ZВ 320/17 від 20 березня 2019 року, таке порушення прав може бути усунуто шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши докази в їх сукупності, враховуючи, що для встановлення юридичного факту щодо родинного зв'язку дитини, яка народилася шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій, заявникам у справі подружжю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 для захисту своїх прав та інтересів їхньої дитини, іншим способом, окрім встановлення рішенням суду юридичного факту родинних відносин є неможливим, суд вважає доведеним факт спорідненості дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подружжя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 .
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід залишити за заявниками.
На підставі викладеного та керуючись ст.16 ЦК України, ст.ст. 122, 123, 133 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 14, 19, 76, 77, 78, 81, 89, 187, 211, 247, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355, 496 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище при народженні ОСОБА_9 , заінтересована особа: Печерський відділ ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_8 , прізвище при народженні ОСОБА_9 та громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 є відповідно матір'ю та батьком дитини, хлопчика, на ім'я ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Київ, про що 07.10.2023 року складено відповідний актовий запис за №1728.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: