Єдиний унікальний номер 722/1758/25
Номер провадження 2/722/612/25
29 вересня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря судових засідань Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», поданим представником позивача Дараган Юлією Олександрівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернулася через поштове відділення до Сокирянського районного суду Чернівецької області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що 31.07.2019 року ОСОБА_1 подав до ТзОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТзОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та заяву №2774063484 від 31.07.2019 року на отримання кредиту, підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з паспортом кредиту (включно з його наступними змінами) та умовами отримання кредитів та інших послуг становлять кредитний договір між ТзОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та відповідачем, як позичальником. На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року первісний кредитор ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) новому кредитору АТ «Таскомбанк» права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТзОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39294,04 гривень, з яких: 13606,31 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,48 грн. - загальна заборгованість за відсотками; 25687,25 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ «ФК ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 15.05.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №2774063484 від 31.07.2019 року в сумі 39294,04 грн.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №2774063484 від 31.07.2019 в розмірі 39294,04 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 07.08.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судом 25.09.2025 р. через канцелярію суду отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та обґрунтовуючи, зазначив, що з матеріалі поданих у додатку до позовної заяви 31.07.2019 року відповідач уклав із ТзОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових рішень» кредитний договір №2774063484 та згідно умов договору отримав кредит у розмірі 27260,00 грн., строком на 36 місяців та сплатою відсотків за користування коштами. 07.10.2016 року ТзОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, останнє набуло право вимоги до відповідача за даним кредитним договором. 15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, відповідно до якого, а також згідно з реєстром боржників до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача. А тому, вважає, що копія реєстру прав вимоги, яка є невід'ємною та обов'язковою частиною договору до позовної заяви, стороною позивача додана не була, відсутній додаток, який унеможливлює встановити чи відповідає наданий позивачем витяг з реєстру боржників формі, встановленій у додатку №1 до договору. Також зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Оскільки ПАТ «Таскомбанк» право вимоги до ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу №НІ-11/19-Ф від 15.05.2024 року ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Аналізуючи вищезазначені докази, приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів первісним кредитором за передачу прав грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх позивачем не надано. Окрім того, на підтвердження позовних вимог представником позивача не долучено розрахунки заборгованості за кредитним договором., також не надано первинних документів щодо заборгованості
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві просив провести розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 31.07.2019 року ОСОБА_1 було підписано заяву № 2774063484 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та паспорт кредиту від №4063484, в якому визначені основні умови кредитування даного Договору а саме: тип кредиту- кредит; сума/ліміт кредиту - 27260 грн.; строк, на який надається кредит - 36; мета кредиту - будь-які законні цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору; процентна ставка при наданні кредиту - 1,5%, щомісячні проценти - 3,99%; тип процентної ставки - фіксована; реальна річна процентна ставка 98,62%, а також заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень».
Окрім цього, судом встановлено, що 07.10.2016 ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» уклали договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) свої права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору.
В подальшому, 15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2774063484 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , в порушення умов договору, не виконував належним чином взяті на себе боргові зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої за період 15.05.2024 року по 30.06.2025 року становить 39294,04 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2774063484 на суму 39294,04 грн., з яких: 13606 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 0,48 грн. - заборгованість за відсотками; 25687,25 грн. - сума заборгованості по комісії.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
У частині першій ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» стало невиконання взятих на себе за кредитним договором №2774063484 від 31.07.2019 року позичальником ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.
Так, згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
Відповідно до ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
У розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Враховуючи викладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що Кредитний договір №2774063484 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» укладено 31.07.2019 року.
Договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено 07.10.2016.
Згідно п.9.2. Договору, цей Договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, кредитний договір було укладено значно пізніше, ніж ТОВ «ФК «ЦФР» передало право вимоги АТ «Таскомбанк». Тобто, на момент передачі відступлення прав вимоги ще не виникло у позичальника зобов'язання зі сплати кредитних коштів, а тому нема підстав вважати, що права вимоги перейшли від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», та це означає, що АТ «Таскомбанк» не набуло право вимоги за кредитним договором №2774063484 та не могло передати право вимоги на такий договір відповідно до договору факторингу №НІ/11/11-Ф укладеному між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки у такого не виникло право вимоги, який би можна було передати позивачеві.
Отже, сторони не могли передбачити, що 31.07.2019 року між ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та відповідачем ОСОБА_1 , буде укладено кредитний договір.
Пунктом 2.2. Договору відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ПАТ «Таскомбанк» від 07.10.2016, передбачено, що первісний кредитор щоденно передає новому кредитору права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог.
Також серед пунктів договору відступлення прав вимоги відсутній пункт, яким передбачається передача прав вимоги також на майбутні кредитні договори, які будуть укладені між первісним кредитором та боржниками.
Лише 15.05.2024 року на підставі договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, АТ «Таскомбанк» передало фактору Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Однак, право вимоги за кредитним договором з ОСОБА_1 , в даний пакет не могло увійти.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які квитанції чи платіжні інструкції про перерахування коштів за договором відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладеного 07.10.2016 і так само щодо договору факторингу №НІ/11/19-Ф укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».
З вищенаведеного слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не наділена правом вимоги за кредитним договором №2774063484 від 31.07.2019 року укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР», оскільки первісний кредитор не міг передати АТ «Таскомбанк» право вимоги, яке ще на той момент не виникло.
Жодних доказів того, що в момент укладення кредитного договору 31.07.2019 року, відповідач був поінформований та підтвердив свою згоду на відступлення права вимоги в користь АТ «Таскомбанк» за договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2774063484, оскільки кредитний договір був укладений 31.07.2019 року, а договір про відступлення права вимоги, за умовами якого попередньому фактору АТ «Таскомбанк», передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 07 жовтня 2016 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.
Крім того у матеріалах справи відсутній Кредитний договір №2774063484 від 31.07.2019 року, який був підписаний ОСОБА_1 та є невід'ємною частиною до заяви та паспорту кредиту, за умовами якого відповідачу було надано вищезазначений кредит, ідентифіковано особу та зазначено на який рахунок були перераховані кредитні кошти, тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: