Справа № 553/4262/25
Провадження № 1-кп/553/771/2025
Іменем України
10.10.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025170460000332 від 09.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України,-
На розгляді Подільського районного суду міста Полтави знаходиться вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м'яких запобіжних заходів. Прокурором наголошено на тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілого, у зв'язку з чим його належну процесуальну поведінку зможе забезпечити виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Інші більш м'які запобіжні заходи застосувати до обвинуваченого неможливо.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Вирішуючи заявлене клопотання, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує таке.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути
виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м'який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв'язки, майновий стан.
Так, ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні корисливих тяжких злочинів, за які передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, під загрозою якого обвинувачений може ухилитись від суду, при цьому у кримінальному провадженні триває підготовче судове засідання, відповідно потерпілі, свідки залишаються недопитаними, тому здійснення на них впливу потенційно є можливим. Окрім того, обвинувачений і раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, тому продовження їх вчинення є вірогідно можливим.
Таким чином суд вважає, що дієво запобігти встановленим ризикам наразі зможе виключно найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою та надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, за відсутності законних джерел існування та притягнення до кримінальної відповідальності раніше, потенційно може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу строком на 60 днів без визначення застави.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.315 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 днів, з 10 жовтня 2025 року до 08 грудня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження дії запобіжного заходу протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1