Справа № 357/15271/25
1-кп/357/1156/25
13.10.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, об'єднане кримінальне провадження №12025111030001961, яке внесене до ЄРДР 11.09.2025 року та № 12025111030002029, яке внесене до ЄРДР 22.09.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Благовіщенка, Кам'янко-Дніпровського району, Запорізької області, громадянки України, із середньою освітою, офіційно не працюючої, одруженої, маючої на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої як ВПО за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживаючої по АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
захисник ОСОБА_9 ,
обвинувачена ОСОБА_3 ,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
06 вересня 2025 року приблизно о 23 годині 45 хвилин ОСОБА_3 проходила по алеї неподалік «Критого ринку» по бульвару Олександрійському, 54, в місті Біла Церква Київської області, де на одній зі скульптур помітила жіночу сумочку. В цей час у останньої виник протиправний умисел на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку сумки жіночої, всередині якої знаходились безпровідні навушники марки «AirPods Pro», вартістю 7223 гривень 16 копійок, система електричного нагрівання тютюну «IQOS ILUMA», вартістю 1160 гривень 93 копійки, сонцезахисні окуляри марки «CHANEL 5417», вартість яких встановити не можливо, грошові кошти в сумі 1200 гривень 00 копійок, які належать потерпілій ОСОБА_10 .
Після цього ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 9584 гривень 09 копійок.
06 вересня 2025 року приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік «Критого ринку», що по бульвару Олександрійському, 54, в місті Біла Церква, Київської області, на скульптурі, яка розташована на пішохідній алеї, на відстані близько 100 метрів від входу до території «Критого ринку», помітила жіночу сумочку сірого кольору, яка висіла на ній. Підійшовши до вказаної сумочки ОСОБА_3 помітила, що в ній знаходяться офіційні документи потерпілої ОСОБА_10 , а саме - банківські картки банку «Універсал Банк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , після чого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на заволодіння вказаними офіційними документами, а саме - їх викрадення.
В подальшому, з метою незаконного заволодіння офіційними документами, які вона помітила у жіночій сумці, яка знаходилась на скульптурі, а саме банківськими карткам банку «Універсал Банк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. 1, 34, 38 Закону України «Про платіжні послуги» є офіційними документами, тобто електронними платіжними документами, засобом доступу до банківських рахунків, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказані документи є офіційними документами, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, викрала вказані офіційні документи - банківські картки банку «Універсал Банк» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які в подальшому залишила зберігати при собі, розпорядившись ними на власний розсуд.
06 вересня 2025 року приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік «Критого ринку», що по бульвару Олександрійському, 54, в місті Біла Церква, Київської області, на скульптурі, яка розташована на пішохідній алеї, на відстані близько 100 метрів від входу до території «Критого ринку», помітила жіночу сумочку сірого кольору, яка висіла на ній. Підійшовши до вказаної сумочки ОСОБА_3 помітила, що в ній знаходиться важливий особистий документ на ім'я потерпілої ОСОБА_10 , а саме - посвідчення водія, після чого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на незаконне заволодіння вищевказаного важливого особистого документу.
З метою незаконного заволодіння важливого особистого документу, який вона помітила у жіночій сумці, яка знаходилась на скульптурі, а саме посвідченням водія на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 , та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказаний документ є важливим особистим документом, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, незаконно заволоділа вказаним важливим особистим документом - посвідченням водія на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 , який в подальшому залишила зберігати при собі, розпорядившись ними на власний розсуд.
ОСОБА_3 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.
В судовому засідання сторони надали до суду угоду про визнання винуватості, укладену 13 жовтня 2025 року, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному об'єднаному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_9 , яку сторони просили затвердити.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор ОСОБА_8 та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинені кримінальні правопорушення, а саме:
за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік пробаційного нагляду;
за ч. 3 ст. 357 КК України - 2 роки пробаційного нагляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, узгоджено, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України. Підстави, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні, та просила суд затвердити угоду і призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Також суду надано згоду потерпілої ОСОБА_10 на укладення угоди про визнання винуватості.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, погодилася з встановленими обставинами. Також просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання. Повідомила, що їй зрозумілі наслідки призначення остаточного покарання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Угода підписана підзахисною в його присутності, добровільно, з розясненням всіх права та наслідків.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про винуватість, суд зазначає наступне.
Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, а саме в таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, викраденні офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, та незаконному заволодінні будь-яким способом іншим важливим особистим документом, які, згідно зі ст. 12 КК України, є відповідно тяжким злочином та кримінальними проступками.
Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинуваченій ОСОБА_3 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження її права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких вона обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на її користь, крім того, їй роз'яснено наслідки невиконання угоди.
Суд переконався, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, при її затвердженні враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій, а саме щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також враховуючи, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на утриманні має 4 неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Узгоджена міра покарання та звільнення від його відбування, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, ч. 1 ст. 70, 75 КК України.
Судом враховується, що при призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України враховуються вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та остаточне покарання визначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 13 жовтня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_9 .
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 13 жовтня 2025 року покарання, а саме за:
-ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 357 КК України - 1 рік пробаційного нагляду;
-ч. 3 ст. 357 КК України - 2 роки пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 1 рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
- сумку жіночу та мішечок для окулярів, які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна;
- посвідченням водія на ім'я ОСОБА_10 , яке передане на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна;
- банківську картку № НОМЕР_2 , яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна;
- металевий ключ та брелок, які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна;
- мобільний телефон марки "realme", який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - залишити у останньої, як у власника майна;
- систему електричного нагрівання тютюну «IQOS ILUMA», безпровідні навушники марки «AirPods Pro», які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна;
- коробку від системи електричного нагрівання тютюну «IQOS ILUMA», та коробку від безпровідних навушників марки «AirPods Pro», чек про покупку безпровідних навушників марки «AirPods Pro», які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_10 - залишити у останньої, як у власника майна.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1