Справа № 201/6915/25
Провадження № 2 /201/3522/2025
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторія Ігорівна про відвід головуючого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, стягнення коштів, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності, -
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра на стадії підготовчого судового засідання знаходиться вищевказана цивільна справа.
14 жовтня 2025 року до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторія Ігорівна про відвід головуючого по справі на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у якій вона послалася на те, що суддею, на її думку, вчинено дії, які свідчать про упереджене ставлення головуючого до позивачки ОСОБА_1 , та ставлять під сумнів об'єктивність судді.
Зазначене, на думку заявниці, полягає в тому, що після підготовчого засідання по справі, яке відбулося 15.09.2025, представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна стала свідком особистого спілкування судді з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з питань порядку виконання ухвали про забезпечення позову, що на думку представника позивачки, свідчить про консультування судом опонентів позивача та упереджене ставлення головуючого до позивачки ОСОБА_1 .
Ознайомившись із заявою про відвід головуючого та дослідивши матеріали справи в частині обставин, про які йдеться у цій заяві, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до пункту 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, повинна визначатися за об'єктивним та суб'єктивним критеріями.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» п.42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Відповідно до цього критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для висновку про упередженість судді потрібні докази її фактичної наявності, що може бути підставою для відсторонення судді від розгляду справи. Іншими словами, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Пряма чи опосередкована (побічна) заінтересованість у результаті розгляду справи як підстава для відводу може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість має місце, якщо від результату вирішення спору у судді виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Отже, згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
В даному випадку, дійсно, 15.09.2025, після завершення підготовчого судового засідання по справі, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до головуючого із проханням роз'яснити порядок виконання ухвали суду, постановленої у даній справі, стосовно вжитих заходів забезпечення позову, вказавши на те, що банківською установою заблоковані навіть пенсійні кошти відповідачки ОСОБА_2 , та вона позбавлена засобів для існування. На таке звернення головуючий не міг не відреагувати, та роз'яснив загальний порядок виконання зазначеної ухвали і для отримання більш детальної інформації стосовно захисту прав відповідачки ОСОБА_2 порадив звернутися за правовою допомогою до юридичної консультації.
При цьому суд керувався вимогами ч.1 ст.245 ЦПК України, відповідно до якої, лише під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.
За таких обставин, на переконання головуючого, ним не вчинено дій, які б свідчили про упереджене ставлення до будь-кого з учасників справи, та ним не втрачено об'єктивність під час розгляду справи, а отже обставини, на які посилається заявниця, не можуть бути підставою для відводу головуючого.
Водночас, не можна залишити поза увагою той факт, що заявлення відводу головуючому та твердження учасника справи про втрату довіри до нього як до незалежного, об'єктивного та неупередженого арбітра, само по собі вказує на те, що головуючий не може продовжувати розгляд справи у такій процесуальній ситуації.
Так, у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.
В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Інститут самовідводу є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, який дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається, що судді як особи є вільними та зобов'язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин. У пункті 25 Декларації закріплено положення, згідно з яким «суддя не може слухати судову справу, якщо є об'єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено…».
Аналогічна теза міститься в пункті 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, згідно з яким «судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону…».
У статті 5 «Неупередженість та стриманість» Загальної (Універсальної) хартії судді, також йдеться про те, що при здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим та це має виходити з його поведінки.
На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, аби уникнути будь-яких сумнівів в об'єктивності головуючого під час розгляду вищевказаної справи, суд вважає, що доцільним буде самовідвід, виходячи з положень ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, а також враховуючи положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, який передбачає, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 33, 37, 40, 258-261 ЦПК України, -
Визнати відвід головуючому, заявлений 14 жовтня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною у даній справі необґрунтованим, та заявити самовідвід від її розгляду.
Цивільну справу № 201/6915/25 передати до канцелярії суду для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Федоріщев