Справа № 307/3947/25
Провадження № 1-кс/307/661/25
13 жовтня 2025 року м.Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , вивчивши скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , щодо незаконного затримання (в порядку ст.206 КПК України),
13 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області зі скаргою щодо незаконного затримання її чоловіка ОСОБА_3 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що 09.10.2025 року неподалік м. Тячів у Закарпатській області стосовно громадянина ОСОБА_3 було вчинено грубе порушення норм Конституції України та чинного законодавства. Не дивлячіись на те, що її чоловік є заброньованим на період мобілізації, невідомі особи незаконно його затримали, застосували до нього фізичну силу та катування, після чого примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що 9 жовтня 2025 року вона разом з ОСОБА_3 , їхали автобусом до міста Яремча, а потім - додому до Дніпра. На блокпості в Тячеві їх зупинили працівники правоохоронних органів та прикордонної служби, заявивши, про наявність у них прав на проведення особистого обшуку. В результаті проведеного обшуку, було виявлено "тревожний чемоданчик", у якому знаходився закордонний паспорт її чоловіка. За цією підставою їх звинуватили у спробі незаконного перетину кордону. Під час затримання не було враховано того факту, що вони могли їхати транзитом через прикордонну смугу, що є законною практикою.
ОСОБА_3 був затриманий на блокпості, проте в документі про затримання було вказано, що його затримали на відстані 400 метрів від кордону, що є порушенням фактичних обставин затримання. Далі її чоловіка допитували протягом трьох годин, після чого склали протокол, у якому зазначено, що він відмовляється від ВЛК та бронювання, хоча фактично він мав бронювання й вже проходив ВЛК 9 вересня 2025 року. Підпис на цих документах не відповідає його волі. Вказує, що під час підписання документів були використані технології зміни тексту, і його підпис був доданий до зміненого тексту (замість заяви про те, що він не підлягає мобілізації, було зазначено, що він бажає служити). Після цього на підставі неправомірно отриманих підписів було змінено зміст документів, і з його підписом було складено фальшиві заяви про мобілізацію, що є порушенням законних прав ОСОБА_3 , а також порушенням норм права щодо фальсифікації офіційних документів. Після цього ОСОБА_3 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він перебуває під вартою за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі її не допускають до нього, і його незаконно утримують. Він перебуває під загрозою кримінального переслідування, яке є безпідставним, адже він має законне бронювання. ОСОБА_3 має хронічне захворювання (ниркову хворобу), для лікування якого йому потрібні регулярні медичні препарати та контроль. Наразі йому не надають належну медичну допомогу, через що у нього піднявся тиск і він не може отримати необхідні ліки, що порушує його права на медичну допомогу, гарантовану Конституцією України та міжнародними стандартами.
ОСОБА_2 зазначає, що їй відомо, що вказані вище особи, які вчинили кримінальне правопорушення, представилася представниками та співробітниками ТЦК та СП, вони грубо порушили ст.19 Конституцію України та вчинили незаконні дії відносно ОСОБА_3 , які містять ознаки складу кримінального правопорушення/злочину.
Звертає особливу увагу на те, що вищезазначені незаконні дії, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.146 КК України, призвели до моральної та можливо до фізичної школи ОСОБА_3 , та призвели до моральної шкоди ОСОБА_3 , які позначились у вигляді негативних змін у житті потерпілої. Разом зазначені обставини призвели до зміни життєвих планах потерпілих, втрати душевної рівноваги і душевного спокою. Через вказані дії, організованою злочинною групою осіб, заявниці та потерпілим ОСОБА_3 було завдано моральної шкоди.
Стверджує, що згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання особи та її подальше утримання.
Відповідно до положень частини другої статті 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов?язаний постановити ухвалу, якою має зобов?язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з?ясування підстав позбавлення свободи.
Заявниця наполягає на тому, що потерпілий вже певний час, проти своєї волі, тримається під вартою озброєних людей всупереч вимогам ч. 2 ст. 28, ст. 29 і 62 Конституції України, а також низки міжнародних актів, які є частиною національного законодавства України. Жодних документів він не підписував, від проходження ВЛК потерпілий відмовляється на підставі ч.3 ст. 28 Конституції України, та працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 це не зупинило невстановленими особами було підроблено військово-облікові документи, та підроблено військовий квиток. А на його вимогу щодо обов?язкової присутності адвоката для надання безоплатної правової допомоги під час складання процесуальних документів, так само як і про присутність законних представників і захисників прав, - потерпілому було відмовлено, в грубій формі.
У зв'язку з вищезазначеним, просить зобов'язати уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_3 (ТЦК та СП), що є структурним підрозділом Збройних Сил України, негайно вжити заходів, передбачених частинами 1, 2 ст. 206 КПК України, і забезпечити доставку ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) до слідчого судді для з?ясування обставин його позбавлення волі, а також забезпечити належне дотримання його прав під час виконання цієї процедури. Зобов?язати уповноважену особу Військової служби правопорядку (ВСП), що є підрозділом ВСП Збройних Сил України, відповідальним за забезпечення правопорядку та дисципліни серед військовослужбовців у Закарпатській області, негайно вжити заходів, передбачених частинами 1, 2 ст. 206 КПК України, і забезпечити доставку ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) до слідчого судді для з?ясування обставин його позбавлення волі, з дотриманням норм КПК України щодо прав особи, яка перебуває під вартою. Зобов?язати уповноважену особу Державного бюро розслідувань (ДБР), забезпечити, відповідно до ст. 206 КПК України, негайну доставку ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) до слідчого судді для з?ясування обставин позбавлення волі, враховуючи вимоги процесуального законодавства, а також забезпечити належні умови утримання підозрюваного до того часу, поки не буде встановлено правомірність його позбавлення волі. Негайно повідомити відповідні правоохоронні органи про виявлений факт кримінального злочину, який на думку заявниці підпадає під диспозицію і кваліфікацію статті 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), а також під інші, супутні, диспозиції і кваліфікації статей Кримінального кодексу України.
Ознайомившись з скаргою про незаконне затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , слідчий суддя констатує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З системного аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Зі змісту поданої скарги відомо, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуванням ними кримінального правопорушення у межах жодного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Виходячи з обставин зазначених у скарзі та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить висновку, що затримання громадянина працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та ст. 214 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявниці на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними своїх повноважень, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду".
Наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, "post factum", оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі №766/22242/17.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.3, 26, 206, 304, 309 КПК України, Законом України «Про попереднє ув'язнення», Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" слідчий суддя,
У відкритті провадження за скаргою, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , щодо незаконного затримання (в порядку ст.206 КПК України) - відмовити.
Копію ухвали надіслати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1