13 жовтня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового засідання: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12.08.2025 року в кримінальному провадженні №12025262020001320 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , не судимого, який є особою з інвалідністю третьої групи, студента 4 курсу факультету «Комп'ютерних наук» Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 серпня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаної з наданням логістичних послуг і перевезення пасажирів у м. Чернівці та прикордонних районах Чернівецької області на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладено на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироку законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 залишено попередній, який було обрано ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22.05.2025 року.
Покладено на ОСОБА_6 до набрання вироку законної сили наступні обов'язки:
-не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;
ЄУНСС 715/1635/25 НП 11кп/822/323/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-з'являтися за першою вимогою до прокурора чи суду.
Після набрання вироку законної сили частину застави в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, внесене 23.05.2025 року ОСОБА_11 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.05.2024 року, номер квитанції 184089616, звернути в дохід держави шляхом перерахування Національному банку України на потреби ЗСУ для цілей оборони з наступними реквізитами: МФО300001, рахунок UА8430000100000000473309922708, код ЄДРПОУ 00032106. Отримувач: Національний банк України, призначення: допомога ЗСУ.
Частину застави в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень, внесену 23.05.2025 року ОСОБА_11 , що підтверджується двома квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.05.2025 року, номер квитанції 1840889616 та код квитанції 4502-2913-6552-3112, вирішено повернути ОСОБА_11 .
Вирішено долю речових доказів та скасовано накладений арешт на автомобіль марки «Peugeot 206», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 .
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та іншими невстановленими особами, діючи умисно, вчинили злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
У період часу з 01 квітня 2025 року по 10 квітня 2025 року невстановлена особа підшукала двох чоловіків призовного віку з числа громадян України, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обумовивши із ними порядок незаконного переправлення через державний кордон України, та оплату за вказані незаконні послуги, яка становила 12000 доларів США з ОСОБА_13 та 10000 Євро з ОСОБА_14 , які вони повинні були передати вже будучи в м. Чернівці.
Виконуючи вказівки невстановленої особи, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 самостійно прибули до м. Чернівці.
12 квітня 2025 року близько 20 год. 00 хв., за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_15 по вул. Ентузіастів, м. Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області, де передав останньому грошові кошти в сумі 12000 доларів США, після чого ОСОБА_15 провів інструктаж ОСОБА_13 щодо його подальших дій, спрямованих на незаконний перетин державного кордону України.
Цього ж дня, близько 22.00 год. за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_14 зустрівся із ОСОБА_15 по вул. Чехова, м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, де передав останньому грошові кошти в сумі 10000 Євро, після чого ОСОБА_15 провів інструктаж ОСОБА_14 щодо його подальших дій, спрямованих на незаконний перетину державного кордону України.
13 квітня 2025 року близько 17.00 год. ОСОБА_14 зателефонував за наданим йому невстановленою особою номером до ОСОБА_6 та повідомив йому місце, звідки його потрібно забрати, після чого за адресою вул. Чехова м. Чернівці прибув ОСОБА_6 на транспортному засобі марки "Рeugeot" 206 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , звідки вони продовжили рух в межах міста Чернівці. Тоді ж, по вул. Ентузіастів м. Чернівці ОСОБА_6 зупинився і в транспортний засіб сів ОСОБА_13 , звідки вони вирушили в напрямку місця перетину державного кордону.
В подальшому, ОСОБА_6 , діючи у відповідності до узгодженого плану із особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи рух у вказаному автомобілі, висадив ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перед контрольованим пропускним пунктом у лісі в межах населеного пункту с. Тарашани Чернівецького району (поруч із автозаправною станцією «ПП Оіл»), після чого останні пішки через лісовий масив обійшли контрольований пропускний пункт, і знову у визначеному місці сіли у транспортний засіб марки "Рeugeot" 206 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 .
Надалі, транспортний засіб марки марки "Рeugeot" 206 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 прибув до с. Новий Вовчинець Чернівецького району Чернівецької області, де останній та вказав на подальший напрямок їх руху до державного кордону України та надав їм металеві кусачки.
Близько 02 год. 00 хв. 14 квітня 2025 року в напрямку 837 прикордонного знаку на відстані 1 км від державного кордону України з Румунією ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було затримано прикордонним нарядом НОМЕР_2 прикордонного загону.
На цей вирок прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та ували ти новий вирок і призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавленням волі з позбавленням права займатися діяльністю з наданням логістичних послуг та перевезенням пасажирів і вантажів строком на три роки, виключити з мотивувальної частини вироку посилання на прізвище особи - ОСОБА_15 , замінивши його формулюванням «особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження». В іншій частині оскаржуваний вирок просив залишити без змін.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказував, що призначення ОСОБА_6 основного покарання із застосуванням ст.75 КК України може негативно вплинути на сприйняття суспільством, зокрема особами, які підлягають призову за мобілізацією, необхідності дотримуватися Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», а також не буде сприяти попередженню вчинення іншими особами аналогічних злочинів в Україні. На думку апелянта, судом не враховано те, що двоє військовозобов'язаних осіб в період воєнного стані в Україні мали намір незаконно перетнути державний кордон і на територію України не повертитись та не приймати участь в забезпеченні обороноздатності країни. Зазначав, що суд фактично не врахував, що ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб вчинив умисний корисливий злочин у сфері недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вважає, що у суду не було обґрунтованих підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.75 КК України. Також зазначав, що, з урахуванням даних про особу винного, а також обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявні підстави для застосування положень ст.69 КК України і призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Ще апелянт вказував, що суд призначаючи додаткове покарання обвинуваченому, зазначив лише про заборону йому займатися діяльністю з надання логістичних послуг та перевезення пасажирів лише в м. Чернівці та прикордонних районах Чернівецької області, але таке покарання не позбавляє можливості обвинуваченого займатись цією діяльністю на іншій території України, а тому оскаржуваний вирок підлягає і в цій частині. Також апелянт зазначав, що в мотивувальній частині вироку вказано прізвище ОСОБА_15 , особи яка безпосередньо отримувала грошові кошти від осіб, які бажали незаконно перетнути державний кордон, але вину ОСОБА_15 не доведено під час досудового розслідування кримінального провадження і щодо нього відсутній обвинувальний вирок. А тому правильним було б у вироку зазначити «особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження».
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_16 , які просили відмовити в задоволенні вимог прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_6 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України при обставинах, що наведені у вироку, обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій останнього, колегія суддів не наводить в цій ухвалі доказів на обґрунтування тих висновків суду першої інстанції, які ніким не оспорено.
Що стосується тверджень прокурора про можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та призначення останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.332 КК України, колегія суддів погоджується з таким твердженням апелянта.
Так, відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд врахував тяжкість вчиненого останнім злочину, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, дані про його особу.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Судом також враховано дані про його особу винного, а саме що він є особою молодого віку, не одружений, не має дітей, має інвалідність з дитинства, в даний час отримав третю групу інвалідності, до кримінальної відповідальності притягується вперше, проживає з мамою та неповнолітньою сестрою, що його батько помер і він ріс без батьківської опіки, є студентом четвертого курсу факультету комп'ютерних наук Чернівецького національного університету, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд позитивно оцінив проявлену громадянську позицію обвинуваченого, яка проявилася в наданні згоди на перерахунок грошових коштів в розмірі 100000 грн на потреби Збройних Сил України. Такими діями, на думку районного суду, обвинувачений намагається усунути можливі негативні наслідки скоєного злочину.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст.69 КК України при призначенні покарання йому.
Так, частиною першою статті 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, які колегія суддів визнає такими, що істотно знижують ступінь вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, а також дані про його особу ОСОБА_6 та його громадянську позицію про надання згоди на перерахування на користь держави на потреби ЗСУ 100000 грн, колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 332 КК України.
Обґрунтованими є також твердження прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання на особу з прізвищем ОСОБА_15 , як на особу якій були передані грошові кошти в сумі 12000 доларів США.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що обвинувачення в цьому кримінальному провадженні пред'явлено лише ОСОБА_6 , іншим особам повідомлення про підозру не вручалось. Також в матеріалах провадження відсутні дані про те, що щодо особи ОСОБА_15 матеріали були виділені в окреме провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку посилання на особу ОСОБА_15 , зазначивши його у всіх випадках та відмінках як особу, якій в цьому кримінальному провадженні не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Що стосується тверджень прокурора про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає їх безпідставними.
При цьому колегія суддів зазначає, що прокурор в своїй скарзі, обґрунтовуючи свої твердження в цій частині, зазначав, що суд не врахував, що обвинувачений за попередньою змовою вчинив умисний корисливий злочин. Такі твердження апелянта, на думку колегії суддів, є недоречними, оскільки однією з кваліфікуючих ознак ч.2 ст.332 КК України є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб і суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим, в тому числі і за такі дії. А те, що апелянт не оспорював правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.332 КК України, де відсутня така кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, як вчинення злочину з корисливих мотивів, твердження прокурора, що обвинувачений вчинив корисливий злочин, є безпідставним.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і застосування до нього інституту звільнення від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Також обґрунтованим, на думку колегії суддів, є призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг і перевезенням пасажирів в м. Чернівці та прикордонних районах Чернівецької області.
При цьому колегія суддів враховує, ОСОБА_6 є жителем Чернівецької області, інкримінований йому злочин вчинив на території Чернівецької області в прикордонному районі і призначення додаткового покарання на зайняття певною діяльністю в м. Чернівці та прикордонних районах Чернівецької унеможливить здійснення обвинуваченим подібних кримінальних правопорушень в прикордонних районах, де в основному і вчиняються кримінальні правопорушення, передбачені ст.332 КК України. Заборона на право займатися діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг і перевезення пасажирів на всій території України буде безпідставним та може призвести до порушення права обвинуваченого на працю.
На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 407, 408, 413, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду-
Апеляційну скаргу начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_17 задовольнити частково.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 серпня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України змінити.
Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.332 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням пасажирів в м. Чернівці та прикордонних районах Чернівецької області на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на особу ОСОБА_15 , вказавши в усіх випадках та відмінках на нього, як на особу, якій в цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не пред'являлось.
В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя