Іменем України
09.10.2025 Справа №607/20954/25 Провадження №1-кс/607/5957/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про незаконне затримання особи,
09.10.2025 на розгляд слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про незаконне затримання особи.
Скарга мотивована тим, що 08.10.2025 приблизно о 16 год. 05 хв. на вул. Дружби, 6 у м. Тернополі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із застосуванням кайданків та фізичного насильства затриманий поліцейським офіцером громади Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та в подальшому доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки, зі слів працівника поліції, ОСОБА_4 перебував в адміністративному розшуку на підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак документи на підтвердження зазначених обставин ні ОСОБА_4 , ні його представнику надані не були.
Адвокат зазначив, що після затримання ОСОБА_4 працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 не складали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_4 за нібито порушення вимог військового обліку та не надали направлення ОСОБА_4 для проходження військово-лікарської комісії. Поряд з цим посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили ОСОБА_4 про те, що останній позбавлений можливості покинути приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та протягом невизначеного періоду часу буде перебувати у даному приміщенні.
Відтак унаслідок протиправних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 незаконно затриманий, фізично обмежений у праві вільного пересування, чим позбавлений волі та свободи, доступу до медикаментів, маючи наявне респіраторне захворювання та гострий вірусний гепатит «В», що може негативно вплинути як на стан здоров'я ОСОБА_4 , так і на оточуючих осіб.
За таких підстав адвокат ОСОБА_3 просить: 1) зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 негайно доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи; 2) зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від незаконного утримання.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги та просив скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.
У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився. Подав заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_4 станом на 09.10.2025 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1195 від 09.10.2025 призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до військової частини НОМЕР_1 .
У судове засідання прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону не з'явився.
Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали справи, слідча суддя дійшла висновку, що у скарзі слід відмовити з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому ч. 1, 3 ст. 206 КПК України визначає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України).
При цьому положення ст. 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, належить застосовувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Так, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити рішення про звільнення особи, лише яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: 1) ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) недоведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Зі змісту поданої скарги вбачається, що ОСОБА_4 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, а також не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваними ними кримінальними правопорушеннями у межах кримінального провадження.
Натомість відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) ОСОБА_5 № 1195 від 09.10.2025 солдат ОСОБА_4 , 1992 року народження, призваний на військову службу за призовом по мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), зарахований до військової частини НОМЕР_1 та направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Слідча суддя зауважує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 не є правоохоронними органами чи органами державної влади, на яких покладено функцію затримання чи утримання осіб під вартою, та не є посадовими чи службовими особами, що уповноважені затримати особу відповідно до ст. 208 КПК України.
Більше того призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відтак слідча суддя в межах здійсненої правової процедури встановила, що метою доставляння ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_4 було здійснення процедури з метою призову до ЗСУ по мобілізації і не є незаконним затриманням особи у розумінні вказаних вище положень чинного законодавства.
За таких підстав скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання особи є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Поряд з цим слідча суддя звертає увагу на те, що рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку призову на військову службу під час мобілізації можуть бути оскаржені заінтересованою особою в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 2, 206, 309, 376 КПК України, слідча суддя
У скарзі адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про незаконне затримання особи відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1