Справа № 606/1486/25
07 жовтня 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі: судді Мельник А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у якому просив скасувати постанову №6/403 від 03.07.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210, ч.3 ст.210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою №6/403 від 03.07.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (вчинення порушення в особливий період) позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. Зазначає, що з оскаржуваною постановою позивач не погоджується, оскільки у постанові є розбіжності щодо кваліфікації дій позивача зі сторони відповідача, оскільки у вступній частині постанови зазначено, що вона складена за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а в описовій частині зазначено про скоєння адміністративного правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку, а стаття 210-1 КУпАП - за ухилення від мобілізації.
Суть адміністративного правопорушення у постанові викладено наступним чином: 01.07.2025 був доставлений у приміщення шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , де було встановлено, що він перебуває у розшуку у зв'язку з неприбуттям вчасно до вказаного відділу, а також не оновив свої військово-облікові дані в установлений законом строк за мобілізаційним розпорядженням в Резерв-плюс, ЦНАП та ТЦК і СП. На позивача працівниками вказаного відділу було складено протокол в справі про адміністративне правопорушення, який він відмовився підписувати та отримувати, оскільки його зміст не відповідав фактичним обставинам справи, коли і де даний протокол буде розглядатись по суті до його відома не було доведено, а поштою даний протокол йому не направлявся. Також на адресу позивача не направлялись повістки щодо місяця та часу розгляду даного протоколу про адміністративне правопорушення.
Оскаржувана постанова від 03.07.2025 була направлена позивачу лише 27.08.2025.
Вказане у постанові не відповідає дійсності, оскільки 01.07.2025 о 11 год 00 хв. позивач добровільно, виконуючи усну вказівку працівників поліції, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де до його відома було доведено про порушення з його сторони вимог щодо оновлення військово-облікових даних, з чим він був не згідний.
До вказаного часу він двічі приходив до вказаного відділу, щоб оновити свої військово-облікові дані, але зробити цього не зміг, по незалежних від нього обставинах, а тому-з наявної інформації, мав очікувати на виклик у шостий відділ згідно повістки, яка так на його адресу і не була направлена, лише по вказівці працівників поліції він 01.07.2025 прибув у даний відділ.
Враховуючи вказане, позивач вважає постанову №6/403 від 03.07.2025 незаконною та просить її скасувати.
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 22.09.2025, яке в подальшому було відкладено на 07.10.2025.
У судове засідання позивач та його представник падвокат Маркушевський Б.Ф. не з'явилися, однак у позовній заяві та заяві адвоката Маркушевського Б.Ф. просили розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце їх проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0610279303507 та №0610281148918. Про причини своєї неявки не повідомив, на час прийняття судом рішення правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду подано не було.
Третя особа у судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце їх проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0610279302195 та №0610281148543, про причини своєї неявки не повідомив.
Згідно частини четвертої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши докази та письмові пояснення, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
03.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №6/403 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (вчинення правопорушення в особливий період), відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 01.07.2025 о 11 год 00 хв. військовозобо'язаний ОСОБА_1 був доставлений уповноваженими представниками Національної поліції України та уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ОСОБА_1 згідно системи «ОБЕРІГ» з 07.01.2025 перебуває в розшуку у зв'язку з неприбуттям вчасно за мобілізаційним розпорядженням до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Номер звернення НОМЕР_1 . Абзацом 2 частини 1 статті 23 України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. А також не оновив свої військово-облікові дані в установлений законом час в Резерв плюс. ЦНАП. Та ТЦК та СП. Остання звірка даних 02.01.1990.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 здійснив триваюче правопорушення, яке вчинене в особливий період.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП оспорюваною постановою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Із супровідного листа №5735 від 27.08.2025 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 27.08.2025 направлено на адресу ОСОБА_1 копію постанови №6/403 від 03.07.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке було винесене начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час.
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024№ 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Згідно частини третьої статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частині першій статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У частині третій статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
У постанові № 6/403 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, вказано про порушення ним вимог абзацу 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким визначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачені випадки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, відомостей про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріали справи не містять.
Отже, опис обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладених у постанові, не відповідають об'єктивній стороні правопорушення, за вчинення якого позивача притягнено до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.3 ст. 210 та ч.3 ст.210-1 КУпАП. Правом на подання відзиву до суду відповідач не скористався, жодних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови суду не надано.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77,90,241-246,255,268,286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/403 від 03.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210, ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Мельник