08 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 761/17062/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/13957/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л. 24 червня 2025 року у м. Києві, за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, боржник: ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,
У грудні 2024 року Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. звернулась до суду з даним поданням, в якому просила встановити тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим листом.
Подання мотивовано тим, що на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни перебуває виконавчий лист №761/17062/22 виданий 12 лютого 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5192741,20 грн, заборгованості за договором позики від 13 липня 2021 року; 667030,91 грн процентів за користування позикою за період з 13 липня 2021 року по 13 серпня 2022 року; 12405,00 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Виконавче провадження відкрито 26 лютого 2024 року та боржнику була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження. В той же день приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
З метою примусового виконання рішення суду, приватним виконавцем неодноразово направлялись боржнику вимоги, якими було зобов'язано з'явитись до приватного виконавця та надати затребувані приватним виконавцем пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання та надати затребувані документи.
Також приватним виконавцем було здійснено виїзди за адресами реєстрації місця проживання боржника та за адресами місцезнаходження піцерії «Mister Cat», так як боржник є власником мережі піцерії «Mister Cat». Однак вручити особисто боржнику вимогу приватного виконавця за вказаними адресами не вдалось. Факти неявки боржника на виклики приватного виконавця зафіксовано актами від 07 березня 2024 року, від 31 травня 2024 року, від 18 липня 2024 року, від 15 жовтня 2024 року.
Приватним виконавцем вжиті заходи щодо з'ясування наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів на рахунках в банках, на яке може бути звернено стягнення з метою примусового виконання рішення суду. Зареєстрованого права власності на об'єкти рухомого і нерухомого майна боржник не має, грошових коштів на банківських рахунках у сумі заборгованості не має, доходи відсутні. Проте за відомостями, отриманими від Державної міграційної служби України встановлено, що на ім'я боржника оформлено паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 19 листопада 2021 року.
Викладені вище обставини та з'ясовані приватним виконавцем факти, а також невиконання боржником вже впродовж 10 (десяти) місяців рішення суду, свідчать про те, що боржник ухиляється від його виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, боржник: ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що сам по собі факт відкриття виконавчого провадження, неявка боржника до виконавця на виклики, неможливість перевірки майнового стану боржника за адресою місця проживання останнього, а також невиконання боржником зобов'язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому наявні матеріали не свідчать про те, що боржником протягом часу здійснення виконавчого провадження, вчинялись дії, які б свідчили про відчуження нерухомого та рухомого майна, зняття боржником грошових коштів, що перебувають на його рахунках.
Крім того, суд взяв до уваги ту обставину, що станом на день розгляду подання ОСОБА_2 вчиняє дії по виконанню обов'язку сплати суми боргу.
Також суд першої інстанції зауважив, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров'я людини.
Не погодилася із вказаною ухвалою стягувач ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, що суд першої інстанції не здійснив об'єктивної оцінки доказів у справі, не врахував всіх обставин справи, внаслідок чого дійшов неправильних висновків та ухвалив несправедливе та незаконне рішення.
Представник вказує на те, що судом першої інстанції було порушено строки розгляду подання, що дало змогу боржнику вже після звернення з поданням вчинити формальні та мінімальні дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, подати декларацію, яка не містить відомостей про його майно та доходи, та станом на даний час боржник погасив борг в розмірі 3000,00 грн, в той час як, як сума боргу становить 5192741,20 грн.
Представник зазначає, що боржник проігнорував всі вжиті приватним виконавцем заходи, чим ухилився від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду. Так, з моменту звернення приватного виконавця з поданням, боржником сума боргу не сплачена, при цьому сума боргу є значною, що свідчить про його ухилення від виконання рішення суду.
Стягувач вважає, що вжиття заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника сприятимуть гарантуванню повернення наявного у боржника боргу і є виправданими та пропорційними меті застосування такого обмеження.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 вказує на те, що боржником було подано приватному виконавцю декларацію про доходи та майновий стан, квитанцію про сплату боргу, а 09 квітня 2025 року за ініціативою боржника він з'явився до приватного виконавця для надання пояснень. Крім цього, боржник в квітні, травні та червні сплатив на погашення боргу по 1000,00 грн. Вказане свідчить про те, що боржник після того, як дізнався про відкрите виконавче провадження невідкладно розпочав виконання обов'язків в межах виконавчого провадження з погашення заборгованості.
Представник зазначає, що у боржника відсутнє будь-яке майно, що підтверджується відомостями наданими на запит виконавця.
Приватним виконавцем не було надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
Представник також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров'я людини.
На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Фляшковський В.А. та приватний виконавець Лановенко Л.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги та просили про її задоволення.
Представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Дмитрієв С.О. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що 12 лютого 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист № 761/17062/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5192741 (п'ять мільйонів сто девяносто дві тисячі сімсот сорок однієї) гривні 20 копійок заборгованості за договором позики, 667030 (шістсот шістдесят сім тисяч тридцять) 91 копійка процентів за користування позикою за період з 13 липня 2021 року по 13 серпня 2022 року, 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) гривень судових витрат. /а.с.46-47/
Постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. від 26 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження № 74283649. /а.с.49-50/
Постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. від 26 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 основну винагороду в розмірі 587217,71 грн. /а.с.129-130/
Постановою приватного виконавця від 26 лютого 2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 /а.с.9-11/
Також 26 лютого 2024 року приватним виконавцем здійснений виклик ОСОБА_2 на 07 березня 2024 року о 12.00 за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.14-15/
Згідно з актом приватного виконавця від 07 березня 2024 року боржник на виклик не з'явився, поважність причин відсутності не надав. /а.с.16/
Боржнику ОСОБА_2 було направлено поштою рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74283649 від 26 лютого 2024 року за адресою, що вказана у виконавчому документі АДРЕСА_2 . Відправлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику та інших процесуальних постанов, винесених в день відкриття виконавчого провадження, підтверджується списком рекомендованих листів відправлених приватним виконавцем. /а.с.17/.
З метою примусового виконання рішення суду, зокрема для з'ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника ОСОБА_2 приватним виконавцем був зроблений запит до Реєстру територіальної громади м. Києва та у відповідь на вказаний запит відомостями з зазначеного реєстру підтверджено, що зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_3 . /а.с.131-133/
Вказана квартира за даними Єдиного державного реєстру речових прав на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 /а.с.98/
За даними Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», наведеними у листі від 05 березня 2024 року, кв. АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 на праві власності не зареєстрована. /а.с.109/
25 травня 2024 року приватним виконавцем здійснений виклик ОСОБА_2 на 31 травня 2024 року о 12.30 за адресою: АДРЕСА_1 . Та висунута вимога про надання пояснень та достовірних відомостей про доходи. /а.с.30-33/
Згідно з актом приватного виконавця від 31 травня 2024 року боржник на виклик не з'явився, поважність причин відсутності не надав. /а.с.34/
13 липня 2024 року приватним виконавцем здійснений виклик ОСОБА_2 на 18 липня 2024 року об 11.30 за адресою: м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 1 офіс 607. /а.с.18-19/ За даними електронного ресурсу Укрпошти відправлення було вручено особі за довіреністю 16 липня 2024 року. /а.с.21-22/
Згідно з актом приватного виконавця від 18 липня 2024 року боржник на виклик не з'явився, поважність причин відсутності не надав. /а.с.20/
14 жовтня 2024 року приватним виконавцем здійснений виклик ОСОБА_2 на 15 жовтня 2024 року о 13.00 за адресою: м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 1 офіс 607. /а.с.23-24/
Згідно з актом приватного виконавця від 14 жовтня 2024 року приватним виконавцем здійснений виїзд за адресою боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , для вручення виклику. Двері ніхто не відчинив, тому приватним виконавцем виклик залишений в дверях. /а.с.26/
Згідно з актом приватного виконавця від 14 жовтня 2024 року приватним виконавцем здійснений виїзд за адресою боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , (місце розташування піцерії «Mister Cat»), для вручення виклику, проте вказане не виявилось можливим. /а.с.27/
Згідно з актом приватного виконавця від 15 жовтня 2024 року боржник на виклик не з'явився, поважність причин відсутності не надав. /а.с.25/
З метою з'ясування місцезнаходження Боржника, Приватним виконавцем також були направлені запити до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (від 15.11.2024 № 74283649); Відповідь відсутня. Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (від 15.11.2024 № 74283649); Міністерство охорони здоров'я України (від 15.11.2024 № 74283649). Відповідь відсутня. /а.с.103-106,110-111/
Як вбачається з відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вих. № 17939/40633/4.9/8-24/3/1/15-24 від 27.11.2024р.) в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України Боржник не тримається. /а.с.112/
Приватним виконавцем вжиті заходи для примусового виконання рішення суду, а саме заходи щодо з'ясування наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів на рахунках в банках, на яке може бути звернено стягнення з метою примусового виконання рішення суду. Зареєстрованого права власності на об'єкти нерухомого майна боржник не має.
Серед усіх банківських установ надали відповіді про наявність банківських рахунків на ім'я боржника ОСОБА_2 :
- АТ «Перший український банк» - два поточних рахунки, один з яких відкритий із сумою коштів 0 грн, а інший закритий /а.с.54,65,66/;
- АБ «Укргазбанк» - один рахунок із залишком коштів 71,83 грн, на який накладено арешт на підставі шести постанов про арешт коштів /а.с.58-59/;
- АТ «БТА Банк» повідомив, що всі рахунки закрито /а.с.72/
- АТ «Піреус банк МКБ» повідомив, що всі рахунки закрито /а.с.74/.
Інші банківські установи повідомили про те, що боржник ОСОБА_2 не є їх клієнтом. /а.с.51-83/
За даними Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно боржник ОСОБА_2 був власником нежитлового приміщення №1(групи приміщень №18)(літ.А) загальною площею 12,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 /т.1 а.с.86-87,91-96/
За даними Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві. Наведеними у листі від 21 березня 2024 року, інформація про будь-які транспортні засоби зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 відсутня. /а.с.118/
За відомостями, отриманими від Державної міграційної служби України встановлено, що на ім'я ОСОБА_2 оформлено паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 19 листопада 2021 року. /а.с.121/
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень ОСОБА_2 є божником у п'яти виконавчих проваджень, які мають статус відкриті. /а.с.122-125/
За даними ЄСІТС ОСОБА_2 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 08 листопада 2021 року. /а.с.127/
03 квітня 2025 року ОСОБА_2 приватному виконавцю подано:
- декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, з якої вбачається відсутність доходів та інших соціальних виплат, відсутність нерухомого майна, транспортних засобів та грошових коштів, наявність прав на частики в статутному капіталі шести юридичних осіб без визначення грошової оцінки /а.с.159-163/
- платіжну інструкцію АТ КБ «ПпиватБанк» № 1.113521615.1 від 03 квітня 2025 року на підтвердження оплати витрат виконавчого провадження НОМЕР_3 на суму 300 грн /а.с.164/
- платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» № 1.113522155.1 від 03 квітня 2025 року щодо оплати заборгованості згідно виконавчого провадження НОМЕР_3 від 26 лютого 2024 року на суму 1000 грн /а.с.165/.
Згідно з ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч. 4. ст. 441 ЦПК України).
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у рішенні від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia) зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. пункт 49 цього рішення).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з п.8 ст.19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Частинами 1-4 ст.441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
У відповідності до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року № 331/8536/17 виклав правову позицію про те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.441 ЦПК України.
Таким чином положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, про те такий захід застосовується не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. З огляду на це, обов' язок доказування ухилення від виконання рішення покладено саме на виконавця.
З наведених обставин справи вбачається, що рішенням суду від 09 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 12 листопада 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на загальну суму 5859772 (п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 11 копійок (5192741,20+667030,91 =5859772,11) та 12405 гривень судових витрат.
З аналізу наявних в матеріалах справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що приватним виконавцем Лановенко Л.О. здійснено усі можливі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання боржником ОСОБА_2 свого обов'язку з погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 74283649, такі дії підтверджуються матеріалами справи.
Боржник ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконує і не сприяє виконавцю у вчиненні виконавчих дій, проте має можливість здійснювати виїзди за межі України, так як має відповідний документ та досяг віку шістдесяти років.
З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 не має зареєстрованого на праві власності нерухомого майна та транспортних засобів, готівкових чи безготівкових грошових коштів чи будь-яких інших доходів. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має частки у статутних капіталах кількох юридичних осіб (в переважній більшості по 50%), а отже дані про відсутність у нього доходу викликають сумніви.
Дії щодо виконання рішення суду від 09 листопада 2023 року були вчинені боржником ОСОБА_2 після звернення приватного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, проте обсяг виконаного боргового зобов'язання (1000 грн за матеріалами справи або 3000 грн за визнанням стягувача) в порівнянні з сумою заборгованості визначеною судом (5859772,11 гривень) є незначним, що вказує на формальний характер таких дій.
Така поведінка боржника має ознаки очевидного ухиленням від виконання рішення у розумінні суду, що суперечить конституційному та міжнародному принципу обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили (п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Тому, враховуючи обізнаність боржника ОСОБА_2 з рішенням суду, згідно якого у нього виник обов'язок з погашення заборгованості, ігнорування викликів державного виконавця, відсутності реальних дій з повернення суми заборгованості стягувачу - ОСОБА_1 , при наявності у нього корпоративних прав у шести юридичних особах а також, наявності тієї обставини, що виконання рішення суду розпочато тільки після звернення з поданням, свідчить про умисне невиконання боржником свого обов'язку згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва та відкритого на підставі такого рішення виконавчого провадження НОМЕР_3. Вказане у свою чергу свідчить про порушення прав стягувача на виконання рішення суду та її майнове право.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Розглядаючи подання, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.264 ЦПК України, наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про його недоведеність та безпідставність.
Також не можна погодитись з посиланням суду першої інстанції на діючий в Україні воєнний стан, оскільки навіть у таких умовах державою були введенні обмеження щодо виїзду за межі України певних категорій громадян, які мають обов'язки перед державою. Також державою не були зупинені положення щодо обмеження прав боржників у зв'язку з невиконанням рішенням суду. А отже наявність у особи зобов'язань перед стягувачем щодо погашення боргу і перед державою щодо виконання рішення суду, дає підстави для висновку про можливість застосування такого заходу як обмеження у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а тому вона підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року - скасувати.
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - задовольнити.
Обмежити у праві на виїзд за межі України боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом №761/17062/22, виданим 12 лютого 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук