Справа № 359/5548/25
Провадження № 2-а/359/77/2025
Іменем України
10 вересня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, яким просить суд : визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву від 12 березня 2025 року, та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дослідивши позовну заяву вважаю, що даний адміністративний позов необхідно передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду з наступних підстав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно приписів ч. 7 ст.1Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року за №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік (п. 11 цього Положення).
Відповідно ст. 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання, визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Згідно п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, встановлено, що між ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_5 виник спір щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, у тому числі, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Статтею 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
В частині 2 цієї статті зазначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішеннях, пов'язаних із застосуванням статті 6 Конвенції, вказує, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, розглядає спори з порушен-ням норм, які передбачені процесуальним законом.
Нормами КАС України законодавець не врегулював питання передачі справи до іншого суду, у випадку, якщо позовна заява подана з порушенням правил предметної підсудності.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юридикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, виходячи із приписів частини 6 статті 7 КАС України, щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Оскільки даний спір є публічно-правовим та адміністративним спором, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з врахуванням положень ст.245 КАС України, за предметною юрисдикцією він підсудний не Бориспільському міськ-районному суду Київської області, а окружному адміністративному суду.
Відповідно ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністратив-ним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно ч. 5 ст.29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених п. 4-6 ч. 1 цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підсудні Бориспільському міськрайонному суду Київської області як адміністративному суду, суд дійшов висновку, що цей адміністративний позов необхідно направити за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 5, 19, 20, 29, 171, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України -
ухвалив:
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (адреса: 01133, Київ, бульвар, Лесі Українки, 26).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду-якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя Л.В. Яковлєва