Справа № 583/4168/25
1-кп/583/412/25
"10" жовтня 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
потерпілої ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка клопотання прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
15 вересня 2025 року прокурор Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, мотивуючи його тим, що в провадженні сектору дізнання Охтирського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінального провадження, внесене до ЄРДР за № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05 листопада 2020 року до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області звернулася з заявою ОСОБА_3 про те, що невідома особа з використанням інформаційно-комунікаційних систем заволоділа її грошовими коштами в сумі 24000,00 грн з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
В ході розслідування кримінального провадження свідків, які б могли вказати на осіб, які виявили цей кримінальний проступок, а також особу, яка незаконно заволоділа грошовими коштами потерпілої, не встановлено.
В кримінальному провадженні проведені всі необхідні слідчі дії на встановлення суті по справі, які позитивного результату не дали.
Тому об'єктивних доказів, які можуть підтвердити винуватість конкретних осіб та обставини вчиненого кримінального правопорушення у ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе.
Сектором дізнання Охтирського РВП ГУНП в Сумській області до Охтирської окружної прокуратури Сумської області спрямоване клопотання про закриття кримінального провадження № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Просить закрити це кримінальне провадження відповідно до вимог п. 3-1 частини 1 статті 284 КПК України.
В судове засідання прокурор не прибув, в клопотанні просив провести судовий розгляд без його участі.
Потерпіла ОСОБА_3 та її представник, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні з клопотанням прокурора не погодилися, вважають, що досудове розслідування проведено поверхнево, не встановлено куди було перераховано її кошти, «ПриватБанк» такої інформації не надав, не було допитано свідків ВФ Україна, які б могли підтвердити факт блокування її мобільного телефону, з 2021 року взагалі ніякі слідчі дії не проводилися.
Суд, заслухавши думку потерпілої та її представника вважає за можливо розглянути клопотання у відсутність прокурора.
Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора, виходячи з такого.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 05 листопада 2020 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України.
05 листопада 2020 року та 15 грудня 2020 року було допитано потерпілу ОСОБА_3
24 листопада 2020 року потерпіла подала слідчому клопотання про приєднання документів: виписку «Приватбанку» за її зверненням на «Гарячу лінію» 3700; дві квитанції на її ім'я про погашення кредиту до крадіжки; заяву від 12 листопада 2020 року на надання дозволу для працівників поліції щодо надання інформації, яка містить банківську таємницю; лист «Приватбанку» від 05 листопада 2020 року, які було визнано постановою слідчого від 26 листопада 2020 року речовими доказами.
16 грудня 2020 року потерпіла подала заяву про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 200 КК України та проведення слідчих та процесуальних дій.
Постановою в.о. начальника сектора дізнання ОСОБА_6 від 18 грудня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання про зміну кваліфікації.
Ухвалами слідчого судді Охтирського міськрафонного суду Сумської області від 18 грудня 2020 року було задоволено клопотання дізнавача та надано доступ до речей і документів ПРаТ «ВФ Україна», АТ КБ «Приватбанк».
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрафонного суду Сумської області від 23 жовтня 2021 року було задоволено клопотання дізнавача та надано доступ до речей і документів ПРаТ «ВФ Україна».
Інших процесуальних дій дізнавачем не здійснювалось.
В ході проведення слідчих дій по даному об'єднаному кримінальному провадженню, осіб, причетних до вчинених кримінальних правопорушень, не встановлено.
Про підозру у даному об'єднаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось.
Частиною 4 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина 1 статті 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.
Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини 1 цієї статті.
Відповідно до п 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 2 ст. 12 КК України, протиправне злочинне діяння, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку.
Таким чином вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявності одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 до Конвенції» Верховна рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., підписану від імені України 9 листопада 1995 р. (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29 січня 2015 року) п. 65 «…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості». Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03 жовтня .2013 року, заява № 4299/03 «…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах «Начова та інші проти Болгарії» (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та «Рамсахай та інші проти Нідерландів» (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).
З огляду на вищенаведену інформацію щодо руху справи та проведення в ній відповідних слідчих дій, суд вважає досудове розслідування кримінального провадження № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України таким, що не може відповідати вимозі ефективності.
Так з 2021 року до вересня 2025 року дізнавачем не було проведено жодної слідчої дії, не встановлено хто телефонував потерпілій, куди було перераховано зняті кошти, не допитані працівнику банку та мобільного оператору.
Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні дізнавачем не проводилося досудове розслідування належним чином та не здійснювалися дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України, а прокурор, не прийнявши до уваги вказані обставини, направив до суду клопотання про закриття кримінального провадження.
Також суд вважає, що застосування прокурором норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» як можливості завершити досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року шляхом закриття справи судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить вимогам ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не вжито усіх дієвих процесуальних заходів по встановленню особи чи осіб, які вчинили вищезазначені кримінальні правопорушення, а матеріали кримінального провадження необхідно повернути прокурору Охтирської окружної прокуратури.
Керуючись ст. 284, 369, 372 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020205060000165 від 05 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набуває чинності після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 13 жовтня 2025 року о 16 годині 20 хвилин.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1