09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27905/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року (суддя А. Ю. Рищенко)
у справі № 160/27905/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №046050020744 від 17.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову щодо призначення пільгової пенсії за Списком 2, та в зарахуванні певних періодів до Списку №1 і №2 позивачці:
щодо відмови в зарахуванні до Списку №1 періодів навчання в Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора гірничому інституті ім. Артема з 01.09.1985 по 05.12.1986, 01.08.1987 по 01.07.1990 за пільговою професією - гірничого інженера збагачувальника;
щодо відмови в зарахуванні до Списку №1 періоду з 16.07.1990 по 16.10.1990 майстром по контролю якості в шахті ім.1 Травня в/о «Шахтарськантрацит» через відсутність уточнюючої довідки;
щодо відмови в зарахуванні до Списку №2 періоду роботи пробовідбирачем в/о «Шахтарськантрацит» з 01.07.1983 по 01.09.1985 через відсутність уточнюючої довідки;
щодо не зарахування до Списку №2 періоду роботи з 06.02.1991 по 17.08.1992 дробильником центральної комбінатовської лабораторії ПРАТ «ЦГЗК» та декретної відпустки до 3-х років дитині з 17.08.1992 по 18.06.1995;
щодо не зарахування до Списку №2 періоду роботи з 28.02.1999 по 29.03.1999 контролером продукції збагачення служби технічного контролю дільниці огрудкування ПРАТ «ЦГЗК» через відсутність атестації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії:
- зарахувати:
до Списку №1 періоди навчання в інституті з 01.09.1985 по 05.12.1986, з 01.08.1987 по 01.07.1990; з 16.07.1990 по 16.10.1990 майстер по контролю якості вугілля в шахті в підземних умовах;
до Списку №2: з 01.07.1983 по 01.09.1985 пробовідбирач шахти ім. 1 травня в/о «Шахтарськантрацит»; з 06.02.1991 по 17.08.1992 період роботи дробильником в рудо дослідницькій лабораторії ПРАТ «ЦГЗК» та декретна відпустка по догляду за дитиною до 3-х років з 17.08.1992 року по 18.06.1995 рік; з 28.02.1999 по 29.03.1999 контролера продукції збагачення дільниці огрудкування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пільгову пенсію відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.05.2024, повернувши не виплачену суму пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням відповідача від 17.05.2024 за № 046050020744 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. Таке рішення позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачка має достатню кількість пільгового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050020744 від 17.05.2024 року про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивачки по Списку №1 періоди навчання та роботи: з 01.09.1985 по 05.12.1986; з 01.08.1987 по 01.07.1990; з 16.07.1990 по 16.10.1990.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивачки по Списку №2 періоди роботи та час перебування в декретній відпустці: з 01.07.1983 по 01.09.1985; з 06.02.1991 по 17.08.1992; з 17.08.1992 по 18.06.1995; з 28.02.1999 по 29.03.1999.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 10.05.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Відтак, суд вказав, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність необхідного пенсійного віку (55 років) та відсутності необхідного страхового стажу (25 років) є протиправною.
Також суд визнав наявними підстави зарахувати до пільгового стажу позивачки по Списку №1 та по Списку №2 вказані позивачкою спірні періоди роботи (навчання).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що спірним рішенням позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність пільгового стажу. Зауважує, що період навчання позивачки з 01.09.1985 по 04.12.1986 та з 30.08.1987 по 15.06.1990 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивачки за Списком №1, адже позивачка навчалась у закладі вищої гірничої освіти - гірничому інституті, а не у закладі професійної (професійно-технічної) освіти. Зазначає, що за періоди роботи з 16.07.1990 по 16.10.1990 та з 01.07.1983 по 01.09.1985 позивачка не подала довідки, що передбачені п. 20 Порядку №637, на сьогодні здійснити перевірку цих періодів роботи неможливо, а наявність лише факту роботи на підприємстві не є достатнім для підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №1 та Списком №2, у зв'язку з чим скаржник вважає, що такі періоди роботи правомірно не зараховано позивачці до пільгового стажу. Вказує, що період роботи з 06.02.1991 по 17.08.1992 можливо зарахувати позивачці до пільгового стажу лише за умови надання уточнюючих довідок, однак такі довідки пенсійному органу не надано. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до пільгового стажу період з 28.02.1999 по 29.03.1999, адже не підтверджено атестацію робочих місць за умовами праці.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка 10.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.05.2024 рішенням відповідача №046050020744 було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з підстав нестачі пільгового стажу.
Так у рішення відповідачем зазначено, що страховий стаж позивачки становить 37 років 06 місяців 03 дні, стаж роботи за Списком №2 складає 01 рік 11 місяців 20 днів.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначенні пільгової пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
В спірному випадку рішенням відповідача від 17.05.2024 №046050020744 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстав недостатності пільгового стажу.
При цьому у вказаному рішенні пенсійний орган вказав, що страховий стаж позивачки становить 37 років 06 місяців 03 дні, стаж роботи за Списком №2 складає 01 рік 11 місяців 20 днів.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правилами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Як з'ясовано судом, відомості трудової книжки позивачки від 01.07.1983 підтверджують, що:
- з 01.07.1983 по 01.09.1985 року позивачка працювала пробовідбирачем шахти ім. 1 травня в/о «Шахтарськантрацит» (Список №2);
- з 01.09.1985 по 05.12.1986 та з 01.08.1987 по 01.07.1990 позивачка навчалася в Дніпропетровському гірничому інституті;
- з 16.07.1990 по 16.10.1990 позивачка працювала майстром по контролю якості в шахті ім.1 Травня в/о «Шахтарськантрацит» з повним робочим днем під землею (Список №1);
- з 02.01.1991 позивачка працювала дробильником центральної комбінатовської лабораторії ПРА «ЦГЗК» (Список №2);
- з 17.08.1992 по 18.06.1995 позивачка перебувала у декретній відпустці (Список №2);
- з 28.02.1999 по 29.03.1999 позивачка працювала контролером продукції збагачення дільниці огрудкування (Список №2).
Суд апеляційної інстанції не приймає аргументи скаржника про відсутність підстав для зарахування позивачі до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 16.07.1990 по 16.10.1990 та за Списком №2 періодів роботи з 01.07.1983 по 01.09.1985, з 06.02.1991 по 17.08.1992, адже відомості трудової книжки позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджують трудову діяльність позивачки за Списком №1 та Списком №2 у цих спірних періодах.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи про те, що позивачці правомірно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період з 28.02.1999 по 29.03.1999, адже не підтверджено атестацію робочих місць за умовами праці.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, роботодавці зобов'язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.
При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги, що відповідно до наявних у справі доказів жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов'язків з моменту первинної атестації до наступної атестації не відбувалось, суд апеляційної інстанції вважає, що відмовляючи позивачці у зарахуванні періоду з 28.02.1999 по 29.03.1999 до пільгового стажу за Списком №2, відповідач діяв протиправно.
За цих обставин колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для зарахування до пільгового стажу позивачки по Списку №1 періоду роботи з 16.07.1990 по 16.10.1990, по Списку №2 періодів роботи з 01.07.1983 по 01.09.1985, з 06.02.1991 по 17.08.1992, з 28.02.1999 по 29.03.1999, а тому спірне рішення відповідача №046050020744 від 17.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню. Зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.
Стосовно зарахування позивачці до пільгового стажу за Списком №1 періодів навчання.
Так, зі змісту матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року та з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року позивачка навчалася в Дніпропетровському гірничому інституті.
Згідно приписів ст. 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірні періоди позивачка навчалася саме у інституті.
На момент навчання позивачки правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року № 2778-VIII.
Згідно зі ст. 55 Закону № 2778-VIII вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.
Згідно положень ст. 42 Закону № 2778-VIII до професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Отже, оскільки позивачка у спірний період навчалась у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), то відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивачки час її навчання з 01.09.1985 по 05.12.1986 та з 01.08.1987 по 01.07.1990.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу позивачки період навчання, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/27905/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 періодів навчання: з 01.09.1985 по 05.12.1986; з 01.08.1987 по 01.07.1990.
Ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/27905/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров