Справа № 183/2161/25
№ 2/183/2776/25
10 жовтня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 12250 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 11200 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року.
У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2018 року з відповідача на користь позивача, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти у розмірі частик від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 грудня 2017 року.
Син проживає з позивачкою, вона несе всі витрати, необхідні для його навчання та життя.
В добровільному порядку відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину. 12 серпня 2024 року між позивачкою та ТОВ «Центр освіти «Оптіма» укладено договір про надання освітніх послуг на суму 24500 грн.
На момент звернення до суду з позовом позивачка сплатила зазначені установі, яка надає платні освітні послуги її синові, 24500 грн., половину понесених витрат позивачка просить стягнути з відповідача.
У відзиві на позов відповідач звертає увагу, що за 2024 рік ним на користь позивачки сплачено аліментів на утримання сина у загальному розмірі 114064,03 грн., протягом 2025 року - 57183,98 грн., тому вважає себе таким, що сумлінно виконує свої обов'язки з утримання дитини. Позивачка, обираючи на свій вибір приватний навчальний заклад, не отримала його згоди на вибір такого закладу, тому такі витрати на навчання дитини не можуть розцінюватися, як додаткові, викликані необхідними здібностями та розвитком дитини. Крім того, відповідач звертає на нерозумність та не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Просить врахувати, що на його утриманні також перебуває дружина - ОСОБА_4 , яка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матір пенсійного віку, яка потребує його допомоги (а.с. 51-53).
Процесуальні дії у справі.
Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. ухвалою від 03 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без руху (а.с. 32).
Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. ухвалою від 02 червня 2025 року відкрите провадження по справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін.
Позиція сторін в судовому засіданні.
В судове засідання позивачка не з'явилася, зверталася до суду з заявою, в якій просить цивільну справу розглянути у судовому засіданні, без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Лазуренко І.Ф. в судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у відзиві, звернула увагу на те, що позивачка, звертаючись до суду з позовом , ціна якого становить 12500 грн., витрати кошти на правничу допомогу у розмірі 11200 грн., що взагалі є нелогічним, та не розумним розміром витрат.
Суд, дослідивши подані докази, вислухавши позицію представника відповідача, дійшов такого висновку.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (а.с. 14).
ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с. 13).
Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2018 року у справі № 183/6495/ з відповідача на користь позивача, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти у розмірі частик від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 грудня 2017 року (а.с.15).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року у справі № 183/5137/17 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 17-18).
На підтвердження понесених додаткових витрат на навчання сина позивачкою надано договір № 12.08.2024 до договору № 190124081202 про надання освітніх послуг ТОВ «Центр освіти «Оптіма», у відповідності до якого ця установа надає освітні послуги з навчання ОСОБА_3 (а.с. 19). Сума освітніх послуг становить 34500 грн.
Позивачка сплатила навчальному закладу - ТОВ «Центр освіти «Оптіма» послуги з навчання сина на загальну суму 24500 грн., надавши відповідні квитанції (а.с.22-26).
Правовідносини щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини врегульовані наступними нормами закону.
За змістом ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-III, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 колегія суддів погодилася з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, щоб стягнути додаткові витрати на навчання у приватному навчальному закладі дитини, та вказала, що обрання навчального закладу здійснювалося обома батьками. Доповідачка у зазначеній справі звернула увагу, що в цьому випадку йдеться не лише про усну згоду відповідача на навчання дитини в приватному закладі, а й підписання ним із закладом певних документів.
Верховний Суд зауважив, що не всі бажання того з батьків, із ким проживає дитина, можна вважати додатковими витратами на дитину, та резюмував, що у відповідній категорії справ: потрібно зосередитися на доказуванні існування особливих обставин, тут не може бути шаблонів, необхідно детально доводити особливості дитини (зокрема, можливо надавати висновки психолога, інших спеціалістів щодо схильності дитини до спорту, малювання, музики тощо); можна просити стягнення додаткових витрат на дитину (як уже понесених, так і наперед, якщо вони прогнозовані та доведені); такими стягненнями можуть бути одноразові суми або щомісячні платежі на конкретний період; необхідно враховувати думку дитини: чи бажає вона сама розвиватись у певній сфері, чи це більше бажання одного з батьків (тут також може бути корисним висновок психолога про інтереси дитини).
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До особливих обставин, викладених у ст. 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі за №61/37659/цс18 та від 25 вересня 2019 року у справі за №757/16914/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини посилалася на те, що дитина потребує витрат на навчання у приватному закладі, однак позивачем не доведено належними та допустимими доказами особливих обставин при навчанні син сторін у приватному закладі, які належить вважати як додаткові витрати, в розумінні ст. 185 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_1 не доведено обставин про погодження із відповідачем, як батьком дитини, ані закладу навчання, ані вартості такого навчання.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України,кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
Таким чином, позивачем, якою заявлено вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, повинно бути доведено наявність таких додаткових витрат, з урахуванням положень ст. 81 ЦПК України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, та суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за можливе віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення виготовлене 10 жовтня 2025 року.
Суддя Сорока О.В.