13 жовтня 2025 рокусправа № 380/13078/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій просить:
- Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що під час проходження військової служби отримав травму, внаслідок якої йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з проходженням військової служби. Однак, Відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що інвалідність є наслідком вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки висновок військово-лікарської комісії (ВЛК), довідка про обставини травми та акт службового розслідування підтверджують, що його травма пов'язана саме з проходженням військової служби, а не є наслідком адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№59710 від 21.07.2025) в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2022 у справі №639/2978/22 Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення та виплата ОГД не здійснюються, якщо інвалідність є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, Комісія Міністерства оборони України правомірно відмовила Позивачу у призначенні допомоги. Також Відповідач зазначає, що вимога про зобов'язання виплатити допомогу є втручанням у дискреційні повноваження, а безпосередню виплату здійснює не Міністерство оборони, а відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21 липня 2022 року до 08 лютого 2023 року.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу №72/1 від 13 січня 2023 року, виданим ВЛК Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Позивачу встановлено діагноз: «Наслідки закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (21.09.2022) у вигляді стійкого цефалгічного синдрому без порушення функції центральної нервової системи». Причинний зв'язок визначено: «Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби». На підставі статті 53а графи ІІ Розкладу хвороб Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
17 березня 2023 року медико-соціальною експертною комісією Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - «пов'язана із проходженням військової служби».
Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України, оформленим витягом з протоколу від 27 грудня 2024 року №49/в, Позивачу відмовлено у призначенні допомоги на підставі п. «а» ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2022 у справі №639/2978/22.
Вважаючи таке рішення протиправним, Позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Законом №2011-XII та Порядком № 975.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом першим статті 16 Закону №2011-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Як передбачено пунктами 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 975 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З вищевикладеного слідує, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Водночас, статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 19 Порядку № 975 визначено вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Зокрема, така допомога не призначається, якщо інвалідність є наслідком вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення.
Ключовим у даному спорі є питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненням Позивачем адміністративного правопорушення та настанням у нього інвалідності.
Відповідач обґрунтовує свою відмову виключно фактом наявності постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2022, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Проте, сам по собі факт притягнення особи до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для відмови у виплаті допомоги. Для застосування положень ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ необхідно, щоб інвалідність була прямим наслідком такого правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що причинний зв'язок травм, захворювань та інвалідності Позивача встановлювався уповноваженими на те органами.
Так, у свідоцтві про хворобу №72/1 від 13.01.2023 ВЛК чітко встановила, що травма, яка призвела до погіршення стану здоров'я Позивача, «ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
Відповідно до підпункту «в» п. 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» не приймається, якщо поранення є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.
Таким чином, ВЛК, яка є спеціалізованою установою, уповноваженою встановлювати причинний зв'язок поранень, при винесенні свого висновку мала врахувати всі обставини отримання травми, у тому числі і факт ДТП. Застосувавши формулювання «травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби», ВЛК фактично спростувала наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між адміністративним правопорушенням та травмою.
Крім того, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2022 №388 підтверджено, що травму Позивач одержав під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не надав оцінки вказаним документам та не навів доказів, які б спростовували висновки ВЛК щодо причинного зв'язку травми з проходженням військової служби.
Отже, Комісія Міністерства оборони України дійшла передчасного висновку про те, що інвалідність Позивача є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, не маючи для цього достатніх правових підстав. Відтак, рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу, суд зазначає наступне.
З огляду на скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, суд, з метою ефективного захисту порушених прав Позивача, вважає за необхідне зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду. Однак, оскільки право Позивача на отримання допомоги підтверджено матеріалами справи, а підстави для відмови, на які посилався Відповідач, визнані судом безпідставними, належним способом захисту буде зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити зазначену допомогу.
Доводи Відповідача про втручання в дискреційні повноваження суд відхиляє, оскільки Відповідач діяв не в межах дискреції, а з порушенням закону, що потребує судового захисту порушеного права.
Щодо доводів Відповідача про те, що виплату здійснює ТЦК та СП, суд зазначає, що саме Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про призначення допомоги та забезпечує її фінансування. Тому вимога до Міністерства оборони України є належною.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
4.Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна