01 жовтня 2025 року Справа № 640/33038/21 Провадження №ЗП/280/598/25
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорчука Є.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Хлопко А.Ю.,
представника відповідача - Лов'як С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника позивача адвоката Хлопко Анастасії Юріївни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства розвитку громад та територій України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
І. Зміст заяви.
16.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Хлопко Анастасії Юріївни (вх.№ 46340) з урахуванням клопотання за вх.№46401 від 16.09.2025, у якій вона просить ухвалити додаткове рішення, яким покласти судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн на Міністерство розвитку громад та територій України та відшкодувати їх позивачу за рахунок відповідача.
ІІ. Виклад заперечень відповідача.
29.09.2025 до суду від Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Міністерство, Мінрозвитку) надійшла заява (заперечення) щодо залишення без розгляду клопотання від 16.09.2025 або зменшення розміру судових витрат (вх.№48555), в якій представник відповідача зазначає, що документи, що подані у цій справі протягом 2021 та 2022 років підписувались ОСОБА_1 , що зокрема підтверджено наявними в матеріалах доказами про надсилання документів по суті спору та процесуальних документів у вигляді чеків про відправку поштової кореспонденції, а у паперових матеріалах справи Міністерства - конвертами про відправку, адресатом яким є саме позивач, а не адвокат. Передбачення робіт у договорі не може вважатись доказом того, що такі роботи виконано саме адвокатом. Зазначені в акті від 12.09.2025 витрати адвоката на підготовку та подання позовної заяви, складання та подання клопотання про витребування доказів, складання відповіді на відзив від 21.12.2021, складання письмового пояснення до заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, складання та подання письмового пояснення до додаткових пояснень відповідача від 28.06.2022 є непідтвердженими, адже докази їх складання та подання адвокатом в матеріалах справи відсутні. Зауважує на непропорційності та необґрунтованості зазначеної в актах вартості послуг адвоката. Також вказує про відсутність необхідності подання додаткових пояснень, оскільки їх суть зводилася до копіювання викладеного в позові та відповіді на відзив. Зазначає, що складність справи є несуттєвою, оскільки судом при проголошенні вступної та резолютивної частини озвучено мотиви часткового задоволення позову через наявність сталої судової практики з предмету спору. З посиланням на додаткову угоду від 13.01.2021 №1 представник зазначає, що подання документів до Запорізького окружного адміністративного суду взагалі не передбачено, адвокат не міг діяти в інтересах позивача в цій справі саме в зазначеному суді. Цитуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в справі №380/12348/22, представник вказує про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, оскільки адвокатом: по-перше, подано не передбачений нормами КАС України документ, адже ухвалення додаткового рішення можливе за наявності заяви про ухвалення додаткового рішення (питання порушене клопотанням, а не заявою); по-друге, допущено зловживання стороною процесуальними правами, адже адвокат у клопотанні не вказала будь-яких причин, які унеможливили подання нею вчасно відповідних доказів. Наголошує про відсутність будь-яких поважних причин для подання адвокатом документів, датованих 2021 та 2022 роком у цій справі. Крім того, зазначає, що для адвоката (у випадку підготовки таких документів саме адвокатом, а не позивачем) з досвідом адвокатської діяльності у 8 років підготовка документів у цій справі не потребувала значного часу. Фактично представництво в справі здійснювалось позивачем, а не адвокатом. Неподання представником позивача до матеріалів справи документального підтвердження надання саме адвокатом правової допомоги у детальному описі виконаних доручень клієнта, платіжних доручень на заявлену адвокатом суду та інших документів, свідчить про недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України та не дозволяє Мінрозвитку визначити співмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до критеріїв, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України, а отже і визначити розмір, на який необхідно зменшити розмір заявлених представником позивача до стягнення судових витрат позивача.
29.09.2025 судом також отримані додаткові пояснення представника позивача у справі (вх.№48658), в яких вона не погоджується з доводами представника Міністерства щодо непідтвердження оплати витрат на правничу допомогу готівкою, зазначає, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), що буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. З метою додаткового підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у рамках справи надає довідку від 27.09.2025 № 1. Зауважує, що підписання та подання відповідних документів саме адвокатом є його правом, а не обов'язком, що слідує з розділу «Предмет договору» договору про надання правової допомоги від 13.01.2021 № 2 та додаткової угоди від 13.01.2021 № 1 до договору. Більш того, вказує, що договір взагалі не містить жодних обмежень у частині судів, в яких має діяти адвокат від імені позивача. З метою додаткового підтвердження наявності відповідних повноважень в адвоката надає додаткову угоду від 01.11.2021 до договору. Наголошує, що про поважні причини подання доказів щодо витрат на правничу допомогу було зазначено у позовній заяві, у додаткових поясненнях у справі від 14.04.2025, а також додатково було проголошено у судових засіданнях. Просить долучити до матеріалів справи додаткові докази.
30.09.2025 до суду надійшла заява представника відповідача проти прийняття до розгляду додаткових пояснень від 29.09.2025 (вх.№48965), в якій представник Міністерства зазначає, що додаткові пояснення у справі, подані ОСОБА_2 29.09.2025 подано поза межами встановленого статтею 139 КАС України строку, а тому не повинні братись судом до розгляду. Наголошує, що надана представником позивача додаткова угода не відображена в жодному з доданих до клопотання сканованих документів та створена лише після отримання заяви (заперечень) Мінрозвитку. Зауважує, що до заявлених представником позивача сум закладено не тільки підготовку відповідних документів, а й їх складання. При цьому докази їх складання та подання адвокатом в матеріалах справи відсутні. Надані договори, окремі нумеровані угоди та акти, хоча і містять перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не можуть вважатися обов'язковим до надання розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт).
III. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 додаткові матеріали по справі №640/33038/21 передано на розгляд раніше визначеному складу суду судді Мінаєвій Катерині Володимирівні.
Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі №640/33038/21; призначено судове засідання для розгляду заяви на 30.09.2025 о 16:30.
Ухвалою суду від 30.09.2025 задоволено заяву представника відповідача Лов'як Світлани Сергіївни та постановлено забезпечити її участь у судовому засіданні, призначеному на 30 вересня 2025 року о 16:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Протокольною ухвалою від 30.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву в судовому засіданні до 01.10.2025.
01.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа № 640/33038/21 (провадження ЗП/280/598/25) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 18.10.2021 № 673-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновлено ОСОБА_1 з 19.10.2021 на посаді державного експерта експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті Міністерства інфраструктури України.
ухвалено стягнути з Міністерства розвитку громад та територій України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2170892,15 грн (два мільйони сто сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 15 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
ухвалено стягнути з Міністерства розвитку громад та територій України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.10.2021 по 19.10.2021 у сумі 4277,62 грн.
У позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№18056 від 15.04.2025) та в судовому засіданні 08.09.2025 (тобто, до закінчення судових дебатів) позивач повідомляв про намір подати заяву стягнення витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим питання щодо стягнення таких витрат у рішенні по суті судом не розглядалось.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз змісту вказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі № 918/548/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
VІ. Оцінка суду.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено право сторони подати докази понесення витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2023 по справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Суд враховує, що у позовній заяві зазначено, що з метою реалізації права на професійну правничу допомогу та права на вільний вибір захисника своїх прав, позивач був змушений звернутися за правничою допомогою до адвоката Хлопко Анастасії Юріївни, з якою був укладений договір про надання правової допомоги від 13.01.2021 №2. Також по тексту позову та в прохальній частині позовної заяви було повідомлено, що з поважних причин неможливо подати докази, що підтверджують розмір судових витрат (договори, рахунки тощо), оскільки розгляд справи ще не відбувся та загальну вартість правничої допомоги визначити неможливо.
Крім того, у додаткових поясненнях (вх.№18056 від 15.04.2025) позивач просив врахувати, що докази (договори, рахунки тощо), які підтверджують розмір судових витрат, які він вже сплатив або ще має сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи, буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у цій справі. Також у судовому засіданні 08.09.2025 позивач усно наголосив, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки наразі не зрозумілий обсяг таких витрат.
За таких обставин суд вважає заяву позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу такою, що підлягає розгляду, та відхиляє доводи представника Міністерства про відсутність заявлення наміру про відшкодування витрат на правничу допомогу з боку представника позивача.
Суд відхиляє посилання представника Міністерства звертає увагу представника Міністерства, що викладені висновки Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2024 у справі №380/12348/22, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.
По-перше, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.
По-друге, за обставинами згаданої справи заявник у відзиві на касаційну скаргу зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі постанови Верховного Суду не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. З наведених підстав суд касаційної інстанції дійшов висновку, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу. Разом з тим, за обставинами справи №640/33038/21 позивач неодноразово усно та письмово заявляв про неможливість подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати такі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду з огляду на наявність поважних причин, які полягають в неможливості спрогнозувати обсяг роботи адвоката.
Стосовно аргументів представника Мінрозвитку щодо подання до суду клопотання, а не заяви, у зв'язку з чим адвокатом подано не передбачений нормами КАС України документ, то суд враховує пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 30.09.2025, за змістом яких адвокатом Хлопко А.Ю. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№46340 від 16.09.2025), що передбачено статтею 252 КАС України, проте без доказів надіслання іншому учаснику - Міністерству розвитку громад та територій України - копії такої заяви з додатками, після чого до матеріалів справи адвокатом було долучено документ з назвою «клопотання» (вх.№46401 від 16.09.2025), яке є аналогічним за змістом раніше поданій заяві, проте з долученням доказів надіслання Мінрозвитку. Представник позивача пояснила, що наведене зумовлено технічною неможливістю додати до шаблону поданої заяви докази надіслання документів (квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС) іншому учаснику справи в підсистемі «Електронний суд».
Суд бере до уваги надані представником позивача пояснення, а також те, що адвокат не зволікала з часом поданням відповідних доказів надіслання іншому учаснику справи (Міністерству) після виявлення відповідної технічної проблеми, у зв'язку з чим подана заява разом з клопотанням (яке фактично було подано для долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу змісту поданої заяви) підлягають розгляду.
Таким чином, представником позивача подано заяву у порядку, встановленому частиною першою статті 252 КАС України, водночас додаткове подання клопотання зумовлене технічними проблемами, що не впливає на право позивача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас залишення без розгляду на підставі подання не «клопотання», а «заяви», на чому наполягає представник Міністерства, може бути проявом правового пуризму, що полягає у надмірно формально суровому (бюрократичному) застосуванні правових норм, що, у свою чергу, не узгоджується з визначеним законодавцем завданням адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, доводи представника Міністерства про залишення поданої представником позивача заяви без розгляду є необґрунтованими та безпідставними.
Представник позивача адвокат Хлопко Анастасія Юріївна просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 28000,00 грн. На підтвердження понесених витрат та представництво інтересів Плачінти Дмитра Васильовича представником позивача надано наступні докази:
- ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги серії ВН №1507661 від 26.03.2025;
- договір про надання правової допомоги №2 від 13.01.2021, укладений між адвокатом Хлопко Анастасією Юріївною, та ОСОБА_1 як її клієнтом (далі - Договір);
- додаткова угода №1 від 13.01.2021 до Договору;
- додаткова угода №2 від 30.12.2021 до Договору;
- додаткова угода №3 від 30.12.2022 до Договору;
- акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 18.11.2021 за Договором;
- акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 05.01.2022 за Договором;
- акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 12.09.2025 за Договором;
- квитанція №P24A1720170664C4198 від 18.11.2021 на суму 6030,15 грн;
- квитанція №P24A1959654351C3484 від 01.02.2022 на суму 2010,05 грн.
Разом з тим, суд не бере до уваги надані представником позивача докази, долучені до додаткових пояснень (вх.№48658 від 29.09.2025), а саме скриншоти з електронної пошти на підтвердження передачі позивачу позовної заяви, клопотання про витребування доказів та заяви про виклик свідків, Додаткову угоду від 01.11.2021 до договору про надання правової допомоги №2 від 13.01.2021, а також довідку про сплату вартості правової допомоги за вих.№1 від 27.09.2025, оскільки такі були надані поза межами встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку (протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду), у зв'язку з чим суд погоджується з доводами представника відповідача в цій частині. Аргументи позивача та його представника щодо подання таких в якості незгоди з твердженнями представника відповідача, зазначеними в заяві (запереченнях) (вх.№48555 від 29.09.2025), жодним чином не впливають на обов'язок подання всіх доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у встановлений законом строк.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2020 у справі № 820/4281/17, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 26.04.2021 у справі № 120/99/20-а, від 23.06.2021 у справі № 520/12026/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 14.07.2021 у справі № 560/399/19, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а, від 22.07.2021 у справі № 818/716/15, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23, від 20.06.2025 у справі № 420/15162/24 тощо.
Щодо аргументів представника відповідача про відсутність у адвоката Хлопко А.Ю. повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 в цій справі в Запорізькому окружному адміністративному суді, то суд звертає увагу представника Міністерства, що ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18.
У справі на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви представник позивача адвокат Хлопко А.Ю. надала ордер на надання ОСОБА_1 правничої допомоги серії ВН №1507661 від 26.03.2025, у якому значиться, що така надається на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №2 від 13.01.2021, у Запорізькому окружному адміністративному суді. Також в ордері зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.
За таких обставин, аргументи представника Мінрозвитку про непідтвердження повноважень представника позивача на представництво інтересів позивача в Запорізькому окружному адміністративному суді є необґрунтованими. Додатково слід зазначити, що представник не заперечувала проти участі адвоката Хлопко А.Ю. в якості представника позивача в межах розгляду справи по суті.
Крім того, відповідно до пункту 1.1 Договору адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема, представництва та захисту інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства. Відтак, укладеним договором сторони, адвокат Хлопко А.Ю. та її клієнт Плачінта Д.В., передбачили представництво адвокатом інтересів її клієнта в будь-якому суді.
Щодо посилання представника Міністерства на положення додаткової угоди від 13.01.2021 №1 до Договору, то суд зазначає, що така визначає розмір та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги, в тому числі, в адміністративній справі за позовною заявою Клієнта до Міністерства інфраструктури України щодо оскарження результатів розгляду дисциплінарної справи. Також передбачає, що адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в Окружному адміністративному суді м.Києва, а також встановлює гонорар адвоката.
Водночас згідно з пунктом 3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору; така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. Відтак, додаткова угода від 13.01.2021 №1 до Договору жодним чином не змінює предмет укладеного сторонами Договору, яким визначено представництво адвокатом Хлопко А.Ю. інтересів її клієнта ОСОБА_1 , а лише визначає гонорар адвоката за представництво та захист інтересів клієнта, зокрема, в Окружному адміністративному суді м.Києва.
Згідно з додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до Договору викладено пункт 4.2 в такій редакції «4.2. Дія договору припиняється 31 грудня 2027 року.».
Відповідно до пункту 1 акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 18.11.2021 за Договором адвокатом були надані наступні послуги: 1) складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - 4500 грн; 2) складання клопотання про витребування доказів - 1000 грн; 3) складання заяви про виклик свідків - 500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн.
Згідно з пунктом 2 вказаного акта вартість послуг, вказаних у підпункті 2 пункту 1 Акту, підлягає сплаті клієнтом відповідно до умов додаткової угоди №1 від 13.01.2021 до договору про надання правової допомоги від 13.01.2021 №2.
За змістом акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 05.01.2022 за Договором адвокатом були надані наступні послуги: 1) складання відповіді на відзив на позовну заяву від 21 грудня 2021 р. - 2000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 2000 грн. Вартість послуг, вказаних у підпункті 2 пункту 1 Акту, підлягає сплаті клієнтом відповідно до умов додаткової угоди №1 від 13.01.2021 до договору про надання правової допомоги від 13.01.2021 №2
Відповідно до акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 12.09.2025 за Договором адвокатом надано наступні види правової допомоги (із зазначенням часових витрат та вартості):
1) складання письмового пояснення до заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву - 2 год. - 1000,00 грн;
2) складання та подання письмового пояснення до додаткових пояснень Відповідача від 28.06.2022 - 2 год. - 1000,00 грн;
3) складання та подання Додаткових пояснень у справі від 29.04.2025 (до Додаткових пояснень від 22.04.2025 № 158/25) - 2 год. - 1000,00 грн;
4) складання та подання Додаткових пояснень у справі від 06.05.2025 (до Заперечень від 01.05.2025 № 174/25) - 2 год. - 1000,00 грн;
5) складання та подання Додаткових пояснень у справі від 21.05.2025 (до Заяви від 16.05.2025 № 189/25) - 2 год. 1000,00 грн;
6) складання та подання Додаткових пояснень у справі від 20.06.2025 (до Листа Первинної профспілкової організації Міністерства транспорту України від 16.05.2025 № 5) - 2 год. - 1 000,00 грн;
7) складання та подання Клопотання про витребування доказів від 03.07.2025 - 2 год. - 1 000,00 грн;
8) складання та подання Додаткових пояснень у справі від 03.07.2025 (до Додаткових пояснень з окремих питань від 26.06.2025 № 247/25) - 2 год. - 1 000,00 грн;
9) участь у судових засіданнях, що відбулися об 11:00 22.05.2025, о 15:30 26.06.2025, о 14:00 07.07.2025, о 14:30 22.07.2025, о 15:30 08.09.2025 та о 14:30 11.09.2025 - 13,3 год. - 12 000,00 грн.
Усього 20000,00 грн з розрахунку 21,3 год. х 939 грн.
Суд враховує, що позовна заява, клопотання про витребування доказів, заява про виклик свідків, відповідь на відзив, письмові пояснення до заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, письмові пояснення до додаткових пояснень відповідача від 28.06.2022 подавались до Окружного адміністративного суду міста Києва за час розгляду ним справи, у зв'язку з чим надані вище послуги відповідно до пунктів 2 актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) з посиланням на додаткову угоду від 13.01.2021 №1 до Договору визначались в межах представництва та захисту інтересів позивача саме в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Водночас суд не приймає доводи представника відповідача щодо відсутності поважних причин для неподання адвокатом документів, датованих 2021 та 2022 роком, раніше, адже, як вже зазначалось, позивач неодноразово висловлював намір подати всі докази стосовно витрат, пов'язаних з розглядом справи, після ухвалення рішення.
Щодо доводів представника Міністерства про відсутність доказів складання та подання адвокатом позовної заяви, клопотання про витребування доказів, заяви про виклик свідків, відповіді на відзив на позовну заяву, письмового пояснення до заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву, письмового пояснення до додаткових пояснень відповідача, то з наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень слідує, що під формулюванням «складання та подання» фактично малося на увазі підготовку відповідних документів для подальшого їх направлення позивачем до суду.
Суд зазначає, що відсутність фізичного підпису представника позивача на позовній заяві, заяві, клопотання або надходження таких через підсистему «Електронний суд» від позивача, а не його представника, не свідчить про підготовку таких документів лише позивачем. Договором про надання правової допомоги від 13.01.2021 №2 сторони узгодили надання адвокатом Хлопко А.Ю. певних видів правової допомоги, зокрема, складання процесуальних документів; актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 18.11.2021, від 05.01.2022, від 12.09.2025 визначено вартість наданих адвокатом послуг та підтверджено (засвідчено підписом клієнта - Плачінти Д.В.) виконання таких послуг.
Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від від 23.01.2025 в справі №240/32993/23, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. При цьому допустимим є обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив'язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.
До того ж, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 (на яку посилається представник Мінрозвитку), про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, саме лише незазначення розрахунку, погодинної або фіксованої вартості певних видів правової допомоги в актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) не може бути перешкодою у встановленні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Таким чином, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в суді; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що адміністративна справа перебувала на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва та розглядалася в порядку письмового провадження без виклику сторін, після прийняття справи до провадження Запорізьким окружним адміністративним судом така розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надалі суд дійшов висновку про доцільність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
При цьому суд зауважує, що з урахуванням предмету позову справа не визначалась судом як справа незначної складності, розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки потребувала встановлення фактичних обставин справи та надання у зв'язку з цим сторонами пояснень з метою повного та всебічного розгляду, у справі було призначено загалом 6 судових засідань, викликався та допитувався свідок.
Дослідивши наявні в матеріалах справи подані позивачем та його представником заяви по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив), клопотання про витребування доказів, заяву про виклик свідків, письмові та додаткові пояснення, суд зазначає, що подані до Запорізького окружного адміністративного суду додаткові пояснення за вх.№20965 від 29.04.2025, №22348 від 06.05.2025, №25272 від 21.05.2025, №31024 від 23.06.2025, №33510 від 03.07.2025 є незначними за обсягом, зміст вказаних документів частково дублюється з раніше поданими до Окружного адміністративного суду міста Києва заявами по суті справи та поясненнями, що не потребувало значних зусиль адвоката, а відтак визначений представником позивача розмір правової допомоги за складення таких документів у загальному розмірі 5000 грн є вочевидь завищеним та неспівмірним із обсягом та складністю виконаних робіт, тому підлягає зменшенню до 2500 грн.
Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Стосовно зазначеної в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 12.09.2025 за договором про надання правової допомоги №2 від 13.01.2021 вартості послуг в частині участі представника позивача у судових засіданнях (22.05.2025, 26.06.2025, 07.07.2025, 22.07.2025, 08.09.2025, 11.09.2025), а саме 12000,00 грн, то суд вважає таку завищеною, тому підлягає зменшенню до 6000,00 грн з огляду на таке.
У постанові від 25.05.2021 по справі № 910/7586/19, Верховний Суд зауважив, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Судом враховується, що судові засідання по справі проводилися в режимі відеоконференції, що не потребували витрачення часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку. Крім того, судові засідання мали різну тривалість, що також впливає на потребу зусиль адвоката. Так, відповідно до протоколу судового засідання №4760178 від 26.06.2025 його тривалість складала 6 хвилин, оскільки за ініціативи сторони позивача було необхідно відкладення у зв'язку з необхідністю часу для ознайомлення з додатковими поясненнями представника відповідача.
Стосовно тверджень представника відповідача про невідповідність вартості виконаної роботи адвоката його досвіду у 8 років, то суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в додатковій постанові від 13.02.2024 у справі №910/12155/22, у якій зазначено, що досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат; твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності.
Суд також відхиляє посилання представника відповідача на наявність усталеної практики, про що було зазначено судом після проголошення вступної та резолютивної частини рішення, оскільки вказане стосувалось лише частини позовних вимог, водночас мотивована оцінка кожного аргументу зазначається в мотивувальній частині рішення, яка є складовою повного рішення суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 19500,00 грн (складання позовної заяви 4500 грн; клопотання про витребування доказів 1000 грн; заяви про виклик свідків 500 грн; відповіді на відзив на позовну заяву 2000 грн; письмового пояснення до заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву 1000,00 грн; письмового пояснення до додаткових пояснень 1000,00 грн; письмового пояснення до додаткових пояснень від 28.06.2022 - 1000,00 грн; додаткові пояснення від 29.04.2025 - 500,00 грн; додаткові пояснення від 06.05.2025 - 500,00 грн; додаткові пояснення від 21.05.2025 - 500,00 грн; додаткові пояснення від 20.06.2025 - 500,00 грн; клопотання про витребування доказів 1000,00 грн; додаткові пояснення від 03.07.2025 - 500,00 грн; участь у судових засіданнях 6000,00 грн).
Щодо аргументів представника відповідача щодо непідтвердження сплати витрат на правничу допомогу, то суд їх відхиляє з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд також не приймає доводи представника відповідача щодо фактичного здійснення представництва у цій справі позивачем, а не адвокатом, позаяк право на правову допомогу є гарантованою Конституцією України можливістю особи одержати юридичні (правові) послуги на будь-якому етапі розгляду справи, якою скористався позивач, а відшкодування сторонам витрат на правничу допомогу передбачено процесуальним законодавством.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Щодо інших посилань учасників справи суд зазначає, що вони не впливають на висновок суду про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на предмет спору, кількість та об'єм наданих адвокатом послуг, кількість судових засідань у справі, заперечення представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 19500,00 грн.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись статтями 77, 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд
Заяву представника позивача адвоката Хлопко Анастасії Юріївни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку громад та територій України.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Міністерство розвитку громад та територій України, місцезнаходження: пр.Берестейський, буд.14, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ 37472062.
Додаткове рішення у повному обсязі складено та підписано 13.10.2025.
Суддя К.В.Мінаєва