Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/5806/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у звільненні позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз.13 п.3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
зобов'язати відповідача звільнити позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позову посилається на те, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд. У сукупності вищенаведеного, позивач мав право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільненні з військової служби є протиправною.
11.08.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
У ч.6 ст.162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
19.07.2025 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби у запас відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
27.07.2025 у висновку помічника командира ВЧ НОМЕР_1 , яким розглянуто рапорт позивача, визначено, що питання правомірності звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи. на підставі пп. г п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», відкласти до 18.08.2025. Запропоновано позивачу надати до 10.08.2025 додаткові документи.
Тобто фактично рішення про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами на час розгляду справи відповідачем не прийнято. Зворотного сторонами суду ненадано.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У ч.1 та 5 ст.1 цього Закону визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч.1ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.ч.3 і 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 225 розд. XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) звільнення з військової служби військовослужбовців у військових званнях до майстер- сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами, передбаченими ч.3, п.2 ч.4, п.3 ч.5 та п.3 ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а згідно абз. 3 п.п. 2 п. 225 розд. XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) звільнення з військової служби військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, за всіма вказаними вище підставами, здійснюється командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
19.07.2025 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби у запас відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Міністерства Оборони України від 06.08.2024 № 531 передбачено строки розгляду рапортів військовослужбовців Збройних Сил України, як особистого звернення військовослужбовця з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. (п.9 розділу ІІІ)
Тобто, рапорт на звільнення з військової служби повинен бути розглянутий у строк не більше ніж 14 днів.
Проте у висновку відповідача, яким розглянуто рапорт позивача, визначено, що питання правомірності звільнення з військової служби позивача, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи. на підставі пп.г п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», відкласти до 18.08.2025.
Тобто фактично рішення про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами на час розгляду справи відповідачем не прийнято.
У контексті спірних у даному спорі відносин суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі /або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За наведеного, слідує висновок, що не вчинення відповідачем визначених законодавством дій є протиправною бездіяльністю, а не діями, як вважає позивач, яка призвела до порушення його прав як особи, що звернулася із рапортом про звільнення з військової служби.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», то такі є передчасними, оскільки у справі, що розглядається, як зазначено вище, уповноваженим органом не приймалося відповідного рішення за рапортом позивача від 19.07.2025. Застосування ж судом способу захисту у цій адміністративній справі, про який просить позивач, шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії по звільненню позивача з військової служби, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке, насамперед, полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
Слід зазначити, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом допущено бездіяльність та не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, у спірному випадку, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача від 19.07.2025 про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч.4 та п.3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн. Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968, 96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295, КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.07.2025 вх.№4786 про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 3 ч.4 та п. 4 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2025 вх. №4786 про звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 3 ч.4 та п. 4 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова