Дата документу 13.10.2025 Справа № 336/11478/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/11478/24 Пр. № 22-ц/807/1426/25Головуючий у 1 інстанції: Боєв С.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.
13 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА ФІНАНС», (надалі - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», зміна назви на ТОВ «ІННОВА-НОВА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У листопаді 2024 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернулося до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-11), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №4082980524 від 25.05.2024 року у розмірі 56655,20 грн., яка складається з: 14000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 36330,00 грн. - заборгованості за процентами, 6325,20 грн. - пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (а.с.79). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.84) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В автоматизованому порядку суддею Боєвим Є.С. у цій справі замінено суддю Дмитрюк О.В. у зв'язку із звільненням останньої у відставку (рішення ВРП 747/0/15-25 від 08.04.2025 року). Ухвалою суду першої інстанції 28.04.2025 року дану справу прийнято до свого провадження (а.с.124).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2025 року (а.с.127-130) позов позивача у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором позики у загальному розмірі 50330,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 14000,00 грн., та заборгованості за процентами - 36330,00 грн., а також судовий збір в сумі 2151,95 грн.
Позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні його позовних вимог погодилось, погодилася, останнє в апеляційному порядку не оскаржувало.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Шелудько О.О. у своїй апеляційній скарзі (а.с.143-153) просив поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі відмовити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 20.06.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.162). Ухвалою апеляційного суду від 23.06.2025 року (а.с.163) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 26.06.2025 року, проте отримана суддею-доповідачем Гончар М.С. лише 01.07.2025 року (а.с.166). Ухвалою апеляційного суду від 01.07.2025 року матеріали цієї справи повернуті до суду першої інстанції для усунення недоліків (а.с.167), яка була повернута на адресу апеляційного суду 14.07.2025 року, та була передана судді-доповідачу Гончар М.С. лише 15.08.2025 року (а.с.173), оскільки у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно суддя-доповідач перебувала у щорічній відпустці (довідка а.с.174). В автоматизованому порядку 15.08.2025 року суддею Кухар С.В. у цій справі замінено суддю Онищенка Е.А. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.175-176). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15.08.2025 року (а.с.177), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.178).
Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 56655,20 грн. - а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач (ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», зміна назви на ТОВ «ІННОВА-НОВА», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом 10.10.2025 року - а.с. 191-193) не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В автоматизованому порядку 09.10.2025 року суддею Онищенко Е.А. у цій справі замінено суддю Кухар С.В. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.187-188).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 4, 12-13, 141, 261, 264-265, 280-284, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.05.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання грошових коштів у позику №4082980524, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 14 000 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника із застосуванням платіжної картки № НОМЕР_2 які зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування у відповідності до умов договору та паспорту споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору.
Сторони узгодили розмір процентної заниженої ставки у розмірі 1,27 % знижена процента ставка та стандартна процента ставка 1,5 % (а.с.17-37).
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів на картку № НОМЕР_2 за вищевказаним правочином підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції № 19868-1354-110484276 від 25.05.2024 (а.с.50).
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» виконало свої зобов'язання у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредитні кошти.
Ч.1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14000,00 грн., та заборгованість за процентами - у розмірі 36330,00 грн.
Щодо стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, суд першої інстанції правильно виходив з такого.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (пені) у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6325,20 грн. до задоволення у цій справі не підлягають.
Що стосується письмових пояснень представника відповідача, суд першої інстанції вірно не взяв їх до уваги при вирішенні справи з огляду на таке.
За змістом ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За приписами ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Сторона відповідача скористалася правом надання відзиву, в якому не заперечувався факт отримання кредитних коштів, але була викладена незгода із стягненням неустойки. Правом надання заперечень відповідач та його представник не скористалися.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦК України).
Враховуючи те, що відповідно до наведених приписів заявами по суті справи з боку сторони відповідача ОСОБА_1 в особі адвоката Усенка А.В. є відзив та заперечення, у відзиві від 13.12.2024 року факт отримання кредитних коштів визнавався відповідачем (а.с.88-95), аргументи представника відповідача, що викладені у письмових додаткових поясненнях відповідача ОСОБА_1 в особі адвоката Усенка А.В. від 20.03.2025 року, додаток: копія свідоцтва адвоката Скользнєвої В.В. (а.с.112-117), судом першої інстанції обґрунтовано до розгляду прийнято не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача частково у цій справі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 4082980524 від 25.05.2024 року у загальному розмірі 50330,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 14000,00 грн., та заборгованості по процентам - 36330,00 грн., відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 6325,20 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що фактично дублюють доводи його відзиву проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції (а.с. 88-91), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію сторони відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Судова практика Верховного Суду в інших судових справах, на яку посилалася сторона відповідача в обґрунтування своєї вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі (а.с. 149, 151), різниться за фактичними обставинами в цих інших справах із фактичними обставинами цієї справи та не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Суд першої інстанції правильно у цій справі виходив із:
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України): = вищезазначеного договору №4082980524 про надання грошових коштів у позику від 25.05.2024 року (а.с. 17-37), - відповідно до п.2.17 якого перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація позичальника для входу в особистий кабінет, відповідно до п.2.1 договору та був використаний певний спосіб ідентифікації та верифікації позивальника (а.с.21) та який був підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача (а.с.37); - через ТОВ ФК КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (квитанція до платіжної Інструкції - а.с.50, про зарахування 25.05.2024 року кредитних коштів у сумі 14000,00 на картку (рахунок) відповідача ОСОБА_1 в АТ «Сенс Банк», та = та договору ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» з ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про надання послуг з приймання та переказу платежів №160523/1 від 16.05.2023 року - а.с.41-49), та в якому, у тому числі, були погоджені сторонами відповідні відсотки та порядок їх нарахування стороною кредитора (позикодавця) (недійсність вищезазначеного договору прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідач особисто чи через свого представника у суді першої інстанції у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними цих договорів не заявляв, також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання цього договору недійсним),
- принципу обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений договір сторін є обов'язковими для виконання його сторонами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представники останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі в частині його задоволення.
Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони відповідача, а можуть бути усунуті судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 13.10.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.