Дата документу 10.10.2025 Справа № 201/13534/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 201/13534/24 Пр. № 22-ц/807/1381/25Головуючий у 1 інстанції: Фетісов М.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У жовтні 2024 року Банк звернуся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом (а.с.1-8), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.04.2020 року станом на 16.10.2024 року у розмірі 58789,60 грн., яка складається з: 46202,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 12587,32 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 14.04.2020 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та Анкету та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідно до умов якої відновлювальна кредитна лінія до 75000 грн., зі строком кредитування 20 років, процентною ставкою 42% річних, розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 84,00%, картка Універсальна GOLD. На підставі вищевказаної заяви відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 12/23, тип - Універсальна GOLD. У процесі користування рахунком відбулась зміна розміру процентної ставки до 40,8% річних. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками. Відповідач зобов'язання за договором не виконав. В разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі статей 212, 611, 651 ЦК України, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі. Станом на 16.10.2024 року відповідач має заборгованість в сумі 58789,60 грн., що складається із: 46202,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 12587,32 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Федоріщева С.С. (а.с.90). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2025 року цивільну справу за вищезазначеним позовом направлена для розгляду до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (а.с.169).
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Фетісова М.В. (а.с.179). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2025 року (а.с.180) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам'янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (ст. 82 ч.3 ЦПК України).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року (а.с.183-185) позов Банку у цій справі задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.04.2020 року в сумі 58789,60 грн., що складається із: 46202,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 12587,32 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.189-194) просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову позивача у цій справі відмовити, судові витрати покласти на позивача.
В автоматизованому порядку 12.06.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенко Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.202). Ухвалою апеляційного суду від 12.06.2025 року (а.с.203) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 24.06.2025 року (а.с.206). Ухвалою апеляційного суду від 25.06.2025 року апеляційну скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.207), які було усунуто апелянтом у встановлений апеляційним судом строк 07.07.2025 року (а.с.226-229). Проте, у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно суддя-доповідач перебувала у щорічній відпустці (довідка а.с.225). В автоматизованому порядку 15.08.2025 року суддею Кухарем С.В. у цій справі замінено суддю Онищенка Е.А. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.230-231).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15.08.2025 року (а.с.232), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.233).
Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 58789,60 грн. - а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Банк подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.209-219).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В автоматизованому порядку 09.10.2025 року суддею Онищенко Е.А. у цій справі замінено суддю Кухаря С.В. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.237-238).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі, керувався ст.ст. 3-4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 14.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписав Анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Анкета-заява від 14.04.2020).
Того ж дня, з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (далі - Заява від 14.04.2020), відповідно до умов якої відновлювальна кредитна лінія становить до 75000,00 грн., строк кредитування 20 років, з річною процентною ставкою 42% - для карт Універсальна GOLD, змінюваної ставки не має (а.с.26-37). Також відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту (а.с.22-25).
Факт перерахування позивачем кредиту на поточний рахунок відповідача підтверджується випискою за договором № б/н за період 14.04.2020 - 18.10.2024 (а.с.43-66).
Відповідно до довідки про видані картки, відповідачу була надана одна кредитна картка «Універсальна GOLD» 14.04.2020 року з терміном дії до грудня 2023 року (а.с.41).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу банком був встановлений кредитний ліміт в сумі 50000,00 грн., який згодом 23.05.2023 року було зменшено до 46860,00 грн. (а.с.42).
Відповідно до виписки за договором № б/н за період 14.04.2020 - 18.10.2024, розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 16.10.2024 року становить 58789,60 грн., що складається із: 46202,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 12587,32 грн. - заборгованості за простроченими відсотками (а.с.67-75).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Умовами кредитного договору, яким є Заява від 14.04.2020, сторонами погоджена річна процентна ставка за користування кредитом - 42% для карти Універсальна GOLD.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, зі встановленням кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 16.10.2024 має заборгованість у сумі 58789,60 грн., що складається із: 46202,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 12587,32 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
За цих обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість за кредитним договором.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи представника відповідача адвоката Стасіка А.І. про те, що в Анкеті-заяві від 14.04.2020 не зазначено про суму кредиту, кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, виду та строку дії, сума отриманого кредиту та процентна ставка за користування коштами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, оскільки такі умови передбачені Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг та Паспортом споживчого кредиту, які особисто підписані відповідачем.
Твердження представника відповідача, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів, Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву, а також те, що вони на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції правильно визнав помилковими, оскільки окремо вказані документи позивачем до суду не подані, а всі умови кредитування містяться в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг та Паспорті споживчого кредиту, з якими погодився відповідач, підписавши їх.
Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги аргументи представника Банку з приводу того, що з виписки з карткового рахунку чітко прослідковується встановлення кредитного ліміту, та вбачається, що відповідач користувався грошима і отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Крім того, відповідач частково сплачував заборгованість за договором, яким є Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 14.04.2020 року.
Також, судом першої інстанції вірно враховано, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований та контррозрахунок не наданий.
Судом першої інстанції обґрунтовано враховано положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судом першої інстанції також вірно враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача у цій справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи його відзиву проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції (а.с. 106-108), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Судова практика Верховного Суду в інших судових справах, на яку посилалався відповідач в обґрунтування своєї вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі (а.с. 192-193), різниться за фактичними обставинами в цих інших справах із фактичними обставинами цієї справи та не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом, про що також зазначено і стороною позивача у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.215).
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього (а.с.109-110) не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування відзиву відповідача на позов Банку у цій справі та, відповідно, у спростування останнього.
Суд першої інстанції правильно виходив та апеляційний суд виходить при вирішенні цієї справи із:
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного кредитного договору, підписаного сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не були надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані, так, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного кредитного договору недійним та відповідачем апеляційному суду не надано),
- принципу обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений кредитний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни.
Крім цього, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 10.10.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.