Справа № 308/7300/25
08.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/678/25 за апеляційною скаргоюОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність дізнавачів сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов'язання вчинити певні дії.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду зі даною скаргою, зокрема просить: 1) Зобов'язати дізнавача Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 та начальника сектору дізнання капітана поліції ОСОБА_7 надати йому на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; висновки судової експертизи у кримінальному провадженні № 12024078030001206. 2) Зобов'язати Ужгородське РУП ГУНП в Закарпатській області виконати ухвалу суду № 308/4401/25 про вилучення ноутбука та телефону ОСОБА_8 як речових доказів у кримінальному провадженні № 12024078030001206 та встановити остаточний строк для виконання цієї ухвали - 5 (п'ять) робочих днів з моменту винесення рішення за цією скаргою. 3) Визнати бездіяльність дізнавача ОСОБА_6 та начальника сектору дізнання ОСОБА_7 такою, що порушує права ОСОБА_5 як потерпілого, та вжити заходів для забезпечення належного виконання їхніх обов'язків.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що з огляду на викладені фактичні обставини справи, оцінивши предмет поданої ОСОБА_5 скарги, слідчий суддя прийшов до висновку, що заявником подано скаргу, предмет якої не входить в перелік підстав для оскарження, що визначений ст. 303 КПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 стверджує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчий суддя не дослідив належним чином матеріали його скарги та додатки до неї, що є порушенням ст. 304 КПК України та обмеження його прав як потерпілого. Вважає, що відмова у відкритті провадження за його скаргою порушує його право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України та 24 КПК України і фактично позбавив його можливості оскаржити бездіяльність дізнавачів, що призвело до порушення його прав як потерпілого. Посилається, що слідчий суддя не обґрунтував, чому ненадання документів та невиконання судового рішення не є бездіяльністю, яка підпадає під дію ч.1 ст.303 КПК України.
Просить суд, ухвалу слідчого судді скасувати. Надати йому на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол допиту свідка ОСОБА_8 та висновки судової експертизи у кримінальному провадженні № 12024078030001206; виконати ухвалу суду № 308/4401/25 про вилучення ноутбука та телефону ОСОБА_8 як речових доказів у строк 5 робочих днів; визнати бездіяльність дізнавачів такою, що порушує його права як потерпілого, та вжити заходів для забезпечення належного виконання їхніх обов'язків; зобов'язати Ужгородський міськрайонний суд повторно розглянути його скаргу по суті.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності скаржника ОСОБА_5 та представника прокуратури, неявка яких, із огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що: орган прокуратури та скаржник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від прокурора та скаржника не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення таких нормативно-правових актів.
Згідно ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 2 статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, межі втручання слідчого судді у діяльність слідчого, дізнавача чи прокурора обмежуються ч. 1 ст. 303 КПК України.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою на дії саме слідчого, дізнавача чи прокурора і не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України, що передбачає правила розгляду клопотань на стадії досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Законодавець передбачив вичерпний перелік випадків, які утворюють процесуальні підстави відповідно до норм ст. 303 КПК України, для звернення з певною скаргою і передбачив можливість оскарження не будь-якого рішення слідчого, дізнавача або прокурора, а лише певних їх видів, перелік яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, колегія суддів виходить із того, що згідно приписів ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України, слідчий, дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, дізнавача.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що слідчий суддя позбавлений змоги надавати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Водночас, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачає порядок дій слідчого судді у випадку отримання ним скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню, за змістом якої слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає окремому оскарженню.
Тобто ч. 4 ст. 304 КПК України регулює дії слідчого судді щодо вирішення ним процесуального питання про те, чи повинен він взагалі здійснювати судовий розгляд за доводами конкретної скарги по суті і на цій стадії КПК не наділяє слідчого суддю правом з'ясовувати обґрунтованість доводів особи, яка звернулася зі скаргою, щодо необхідності її задоволення, оскільки вказаною статтею закріплено імперативне правило, у відповідності до якого, в разі отримання скарги на бездіяльність слідчого, що не підлягає оскарженню на відповідній стадії, суддя повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження.
Зі скарги ОСОБА_5 вбачається, що він просить, зокрема, 1) зобов'язати дізнавача Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 та начальника сектору дізнання капітана поліції ОСОБА_7 надати йому на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; висновки судової експертизи у кримінальному провадженні № 12024078030001206. 2) Ззбов'язати Ужгородське РУП ГУНП в Закарпатській області виконати ухвалу суду № 308/4401/25 про вилучення ноутбука та телефону ОСОБА_8 як речових доказів у кримінальному провадженні № 12024078030001206 та встановити остаточний строк для виконання цієї ухвали - 5 (п'ять) робочих днів з моменту винесення рішення за цією скаргою. 3) визнати бездіяльність дізнавача ОСОБА_6 та начальника сектору дізнання ОСОБА_7 такою, що порушує права ОСОБА_5 як потерпілого, та вжити заходів для забезпечення належного виконання їхніх обов'язків.
Однак, у своїй скарзі ОСОБА_5 не оскаржує бездіяльність дізнавача, слідчого чи прокурора, яка полягає у не розгляді його клопотання, невнесення відомостей до ЄРДР, як не оскаржує і постанову дізнавача, слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (процесуальних) дій.
Бездіяльність, яку оскаржує заявник, і зокрема, щодо ненадання йому зазначених документів, та невиконання судового рішенняне входить до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначеного у ст. 303 КПК України.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження за скаргою, яку подав ОСОБА_5 , слідчий суддя в ухвалі обґрунтовано послався на приписи ст. 303 КПК України, зміст яких свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка передбачена цією нормою кримінального процесуального закону.
Тому, висновок слідчого судді про те, що заявником подано скаргу, в частині якої предмет не входить у перелік підстав для оскарження, що визначений ст. 303 КПК України, ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах провадження.
Наведене кореспондується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17, згідно якої наведений у ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпаним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя встановивши, що вимоги скарги ОСОБА_5 не входять до переліку, рішень, дій чи бездіяльності, визначених в ст. 303 КПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою.
Враховуючи наведене, не підлягають задоволенню доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та прохання про скасування оскаржуваної ухвали,та зобов'язати Ужгородський міськрайонний суд повторно розглянути його скаргу по суті, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, скаржник має право звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Враховуючи викладене, - порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування рішення суду з мотивів наведених в апеляції, не вбачається, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, вмотивованим і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність дізнавачів сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді